WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСвітовий ринок і торгівля → Зміст, характерні риси і середовище міжнародного менеджменту. Суть міжнародного бізнесу - Реферат

Зміст, характерні риси і середовище міжнародного менеджменту. Суть міжнародного бізнесу - Реферат

економіці країни (або окремої її галузі) можуть бути оцінені міжнародною фірмою по-іншому, оскільки саме ці тенденції можутьвідкрити фірмі додаткові можливості бізнесу.
11. На відміну від внутрішньодержавної конкуренції, міжнародний бізнес може відчувати підтримку своєї держави у боротьбі з конкурентами в багатьох неявних формах.
Сучасний стан міжнародного бізнесу є результатом багатовікового розвитку з давніх часів започаткування міжнародної торгівлі. Важливо враховувати й історичний досвід міжнародного бізнесу, нагромаджений на різних етапах його розвитку, адже для багатьох країн, в тому числі України, притаманно використання різних історичних форм міжнародного бізнесу.
Найвідоміша концепція періодизації розвитку міжнародного бізнесу запропонована відомим американським дослідником Річардом Робінсоном. Згідно з його концепцією протягом останніх п'яти століть виокремлюються чотири ери у розвитку міжнародного бізнесу:
" комерційна ера,
" експансійна ера,
" концесійна ера,
" ера незалежних держав.
Комерційна ера (1500-1850 рр.).Починається з часів великих географічних відкриттів і закінчується серединою XIX ст. Пошук величезних особистих вигід, пов'язаних з торгівлею колоніальними товарами в Європі, був потужною рушійною силою, яка визначала розвиток базової форми міжнародної торгівлі. Ризики цього бізнесу були також надзвичайно великими (пов'язані з далекими морськими подорожами), але сама можливість отримання прибутків, що набагато перевищували затрати, залучала в цей найперший міжнародний бізнес дедалі нові покоління підприємців.
Логічно розглянути далі еру експансії (1850-1914 pp.). У цей період здійснюються остаточне оформлення і структуризація колоніальних імперій на фоні бурхливого розвитку європейських країн (пізніше США), спричиненого промисловою революцією початку XIX ст. і наступними досягненнями технологічного розвитку. Відбувся перехід від виведення екзотичних заморських товарів до видобутку сировини і систематичного плантаційного господарства в колоніальних регіонах як вигідніших і економічно перспективніших сфер міжнародного бізнесу.
Особливий інтерес слухачів викликає ера концесій (1914- 1945 pp.). У першій половині минулого століття якісно змінилась роль найбільших компаній, що оперували на колоніальних ринках. Незалежно від того, чи йдеться про відому United Fruit, бельгійців у Конго чи перші нафтові концесії на Середньому Сході, майже повсюдно відповідні компанії-концесіонери перетворюються на автономні економічні держави, що здійснюють виробничі, торгові, освітні, медичні, транспортні, поліцейські функції не лише для своїх робітників, але часто для всіх жителів районів, що належать до концесій.
Далі особливу увагу слід звернути на еру національних держав (1945-1970 pp.), якій притаманні дві особливості розвитку. З одного боку, це - становлення і бурхливий розвиток десятків нових національних держав, що отримали внаслідок концесійної ери в певному розумінні розвинутий економічний базис і певну кадрово-технологічну структуру. З іншого боку, у спадщину дісталися і всі недоліки колоніального господарського розвитку: від монопродуктових економік до тяжких фінансових проблем. Це стало першим поштовхом для значного розвитку міжнародного бізнесу: незалежні держави проводили активний пошук ринків збуту традиційних продуктів свого експорту і були активними реципієнтами для будь-яких інвестицій. Таким чином розвиток міжнародних ринків капіталу дістав нового імпульсу, що зумовило появу і розвиток ряду нових фінансових інструментів, зростання сфери міжнародного аудиту та консалтингу.
Насамкінець самостійного опанування другого питання варто звернути увагу на те, що згодом Р. Робінсон виокремив п'яту еру розвитку міжнародного бізнесу, що охоплює період після Другої світової війни і включає такі чотири періоди:
1. Післявоєнна декада (1945-1955 pp.), для якої було притаманне утворення численних міжнародних фірм, насамперед у США, які здійснювали ефективний трансфер ресурсів між країнами та експорт американського менеджменту.
2. Період зростання (1955-1970 рр.). У цей час утворились великі міжнародні фірми і почала проявлятися міжнародна конкуренція.
3. Кризовий період (1970-1980 рр.). За умов кризи в практику міжнародного бізнесу запроваджуються конкретні корпоративні стратегії, системи управління політичними ризиками, розробляються механізми формування міжнародних корпоративних культур, що поєднують організаційну культуру, з одного боку, та національну культуру - з іншого.
4. Новий міжнародний порядок (після 1980 р.). Для сучасного періоду дедалі більшого значення набувають процеси глобалізації й утворення глобальних підприємств. Це знаходить свій прояв, зокрема, у зростанні прямих іноземних інвестицій. їх обсяг, наприклад, зріс з 50 млрд. дол. у 1976 р. до 150 млрд. дол. в 1990 p., три чверті яких припадає на відому світову тріаду країн: США - Європейський Союз - Японія.
2. Глобалізація та інтернаціоналізація міжнародного бізнесу.
Суть і основні фактори глобалізації. Поєднання галузевих і географічних аспектів глобалізації. Економічний статус основних регіонів. Ключові проблеми сучасного міжнародного бізнесу. Інтернаціоналізація. Етика. Підприємництво. Ділові комунікації. Основні стадії інтернаціоналізації бізнесу та їх особливості. Експорт (імпорт). Ліцензійні угоди. Локальне складування та упаковка. Локальне виробництво і продаж. Управлінські контракти. Спільні підприємства. Прямі іноземні інвестиції.
Це питання пов'язано з розглядом двох нових сучасних ключових проблем: глобалізації й інтерналізації міжнародного бізнесу.
Суть глобалізації полягає в розвитку взаємозв'язків і посиленні взаємозалежності між окремими країнами й географічними регіонами світу. Існує багато визначень цього явища. У них акцент робиться на:
- подоланні традиційних бар'єрів між націями, що існували в просторі і часі [Parker, 1998, p. 38],
- створенні інтегрованішої та взаємозалежної світової економіки [Гіл, 2001, с. 35],
- всебічному поглибленні міжнародного поділу та кооперації праці, вибухоподібному зростанні обсягів фінансових трансакцій, фундаментальних структурних змінах у системі міжнародної економіки [Рут, Філіпенко, 1998, с. 5] і т. ін.
Найбільш прийнятним для українських реалій є визначення О. Г. Білоруса:
Глобалізація - це об'єктивний соціальний процес, змістом якого є зростаючий взаємозв'язок та взаємозалежність національних економік, національних політичних, соціальних систем, національних культур і навколишнього середовища [Глобалізація і безпека розвитку, 2001, с. 8].
Оскільки для міжнародного бізнесу важливо відстежувати зміни на рівні підприємства, то можна використовувати й таке визначення:
Глобалізація - це посилення взаємозалежності національних економік, переплетіння
Loading...

 
 

Цікаве