WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСвітовий ринок і торгівля → Зміст, характерні риси і середовище міжнародного менеджменту. Суть міжнародного бізнесу - Реферат

Зміст, характерні риси і середовище міжнародного менеджменту. Суть міжнародного бізнесу - Реферат

являє собою систему міжнародних правових актів, а також неписаних домовленостей, що регламентують міжнародний рух активів і захист прав та інтересів юридичних і фізичних осіб.
До цих правових актів належать, наприклад, Женевська конвенція з прав людини, Віденська конвенція дипломатичної безпеки, Загальна угода з торгівлі і тарифів (GATT), двосторонні і багатосторонні міждержавні угоди про торгівлю, співробітництво і т. ін.
Економічне середовище міжнародного менеджменту являє собою сукупність економічних відносин і ресурсів країн-господарів, що визначають можливості започаткування і розвитку відділень транснаціональних корпорацій у цій країні.
Ключові характеристики національних економік як елемента середовища міжнародного бізнесу і менеджменту включають таке:
o стабільність і рівень розвитку;
o рівень інфляції;
o стабільність національної валюти.
Класифікація національних економік за рівнем розвитку:
o розвинуті країни;
o країни з перехідною економікою;
o слаборозвинуті країни або країни, що розвиваються.
Для опанування практичних навичок порівняння економічного середовища різних країн використовують різноманітні інструменти. Найбільш поширеними є такі:
o індекс конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму;
o індикатор структурних реформ Європейського банку реконструкції і розвитку;
o індекс лібералізації де Мело-Денізера-Гельба;
o індексінституційної якості Кауфмана-Крейда-Зойдо-Лобатона-Ведера.
Індекс конкурентоспроможності визначається за такими факторами:
1) стан внутрішньої економіки (Е);
2) глобалізація: участь у міжнародній торгівлі та інвестиціях (Г);
3) уряд: якість державної виконавчої політики (У);
4) фінанси: стан ринків капіталів, якість фінансових послуг (Ф);
5) інфраструктура: обслуговування бізнесу (І);
6) менеджмент: якість управління (М);
7) наука і технології: потенціал і використання науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт (Н);
8) людський фактор: наявність і кваліфікація (Л),
За цим індексом Україна посідає 59-те місце у світі. Показники конкурентоспроможності деяких країн наведені в табл. 2.2. З неї видно, що слабкі ланки економічного середовища пов'язані зі станом внутрішньої економіки, фінансами та інфраструктурою. Однак за людським фактором Україна посідає високе 21-ше місце.
Індикатор структурних реформ ЄБРР базується на середньому значенні 8 показників: приватизація і реструктуризація підприємств, лібералізація і конкуренція, реформа фінансового сектору, та ін. Шкала оцінок від 1 (централізована планова економіка) до 4 (розвинута економіка). Останнім часом цей індикатор становить 2,4 (Україна і світове господарство, 2002, ст. 81). Для порівняння відзначимо, що зазначений індикатор становить для Угорщини 3,7, Естонії та Польщі - 3,5, Чехії - 3,4.
Соціально-культурне середовище являє собою сукупність етнічних і культурних характеристик населення приймаючих країн, що створюють відповідні національні стереотипи поведінки.
Під культурою розуміють домінуючу в суспільстві систему цінностей, вірувань, звичаїв і установок. Кожне суспільство має свою культуру, яка вливає на стиль повсякденного життя.
Культура - це набуті знання, які використовуються людьми для пояснення досвіду і загальної суспільної поведінки. Ці знання формують цінності, створюють позиції і впливають на поведінку.
Опановуючи четверте питання теми, потрібно спиратися на такі основні характеристики культури:
1) засвоєність -культура не є біологічною рисою, і являє собою результат навчання і досвіду (Learned);
2) причетність - люди причетні до культури певних соціальних груп (Shared);
3) спадкоємність - культура передається від покоління до покоління (Trunsgeneratibnal);
4) символічність - культура пов'язана певними символами (Symbolic);
5) моделювання - культура має певну систему, цілісність і власну структуру (Patterned);
6) адаптивність- культура ґрунтується на здатності людей пристосовуватись до змін (Adaptive).
Культура має значний безпосередній вплив на всі функції та інструменти менеджменту. Скажімо, у західних школах менеджменту в цьому плані використовується класична ситуація протистояння маркетингових і виробничих підрозділів у разі невиконання планів продажу. Виробники звинувачують маркетологів у помилках за плановими показниками через неглибоке вивчення ринку. А маркетологи висувають претензії виробничникам з приводу недостатньої якості продукції та ігнорування справедливих вимог споживачів. Перед слухачами шкіл бізнесу - досвідченими і перспективними менеджерами, різних країн - ставиться завдання про шляхи розв'язання проблеми. Французи вважають винним у ситуації генерального директора, який має особисто розібратись у всьому та усунути конфлікти шляхом роз'яснень, власних оцінок, кадрових переміщень і т. ін. Німці вважають причиною конфлікту відсутність належних процедур оцінок і прийняття рішень, а тому вихід з конфлікту пов'язують з розробкою правил ділового спілкування і взаємовідносин двох підрозділів. Англійці звинувачують керівників відділів, що не знайшли порозуміння між собою. Тому якнайкраще буде провести семінар для двох підрозділів і навчити учасників конфлікту командній роботі.
Можна згадати й інші сфери впливу культури суспільства на підходи в міжнародному менеджменті:
o централізація проти децентралізації прийняття рішень;
o безпечність проти ризику;
o індивідуальні винагороди проти групових;
o неформальні процедури проти формальних;
o висока організаційна лояльність проти низької;
o кооперація проти конкуренції;
o короткострокові горизонти проти довгострокових;
o стабільність проти інновацій.
Проблема впливу культури на міжнародний менеджмент полягає в тому, що в процесі управління Кожний керівник сприймає іншу культуру не безпосередньої а через призму власної культури. А тому сприйняття іншої культури нагадує айсберг, видима частина якого - це помічені нами відмінності іншої культури від нашої, а підводна частина айсберга - це непомічені, а отже, і несприйняті нами відмінності іншої культури від нашої. У цьому зв'язку американський дослідник Джеймс Лі запропонував ідею критерію самосприйняття (Self-reference criterion - SRC).
Критерій самосприйняття - це неусвідомлене сприйняття інших культурних цінностей через власні цінності, що є основною причиною виникнення проблем здійснення бізнесу за кордоном.
Використання цього критерію в менеджменті досягається шляхом постановки трьох взаємозв'язаних запитань:
1. Це є цікавим?
2. Це є іншим? (відрізняється від того, що ми робимо вдома).
3. Це є помилкове? (адже в такому разі не слід робити, як вдома).
Тобто методика постановки критичних питань має виявити прості й очевидні, але дуже часто помилкові рішення, що
Loading...

 
 

Цікаве