WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСвітовий ринок і торгівля → Угода про охоронні заходи, антидемпінгову практику, пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи - Реферат

Угода про охоронні заходи, антидемпінгову практику, пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи - Реферат

товаром не перевищує обсягу торгівлі схожим товаром відповідних експортерів (виробників).
Звинуваченнями у демпінгу можна знехтувати і не розпочинати розслідування за таких умов:
o демпінг не перевищує 2 % експортної ціни;
o частка імпорту з конкретної країни не перевищує 3 % імпорту всіх подібних товарів (але це не застосовується у тому разі, якщо країни з частками імпорту, меншими 3 %, становлять разом 7 % загального імпорту відповідного продукту);
o шкода є мізерною.
Розпочате антидемпінгове розслідування припиняється, якщо у ціні товару, який постачається з економічно розвиненої країни, субсидії становлять лише 1 % і обсяг субсидованого імпорту невеликий. Для товарів походженням з країн, що розвиваються, допускається рівень субсидій обсягом до 2 %, а субсидований імпорт не повинен перевищувати 4 % загального імпорту. Зазначене правило не застосовується, якщо частка кожної країни, що розвивається, не перевищує 4 % імпорту, але загальна частка таких країн більша 9 %.
Угодою про антидемпінгову практику та Угодою про субсидії і врівноважені заходи передбачена можливість накладення мит країнами, яким завдано шкоди, на рівні, що нижчий за рівні демпінгу і субсидії. Це відомо як "правило меншого мита" (lesser duty rule).
Згідно із зазначеними угодами владні органи, які здійснюють розслідування, мають право вживати тимчасових заходів (provisional measures) - вимагати від порушників внесення грошових сум (cash deposits) або облігацій (bonds). Якщо накладена згодом санкція перевищує внесені грошові суми або вартість облігацій, то винуватців звільняють від доплати. Якщо ж санкція виявиться нижчою, то винуватці мають право вимагати відшкодування переплаченого.
Експортери мають право запропонувати підвищення експортних цін для того, щоб уникнути антидемпінгових і врівноважених заходів. Це може відбуватися лише після того, як власті у результаті розслідування дійдуть висновку про наявність завданої шкоди національній промисловості. Змусити експортерів підвищити експортні ціни не можна, це справа добровільна.
Максимальна тривалість терміну для здійснення розслідування у контексті обох угод становить 18 місяців. Перед оголошенням остаточного рішення компетентні органи, що виконують розслідування, мають повідомити зацікавленим сторонам усі факти, на яких ґрунтується рішення.
Врівноважені та антидемпінгові мита мають встановлюватися окремо для кожного експортера (виробника). Якщо їх кількість велика, то дозволяється визначати мито, спираючись на статистично достовірні приклади, у такому разі з експортерами (виробниками) необхідно порадитися.
Вжиття заходів потрібно постійно контролювати, якщо відпадає потреба у таких заходах, їх дія має припинятися.
Угодою про антидемпінгову практику та Угодою про субсидії і врівноважені заходи визначено, що такі заходи автоматично втрачають чинність через п'ять років після початку застосування. Для продовження їх чинності потрібно, щоб дослідженням було встановлено, що відсутність заходів призведе до поновлення або виникнення нових підстав для демпінгу і матеріальної шкоди.
Угода про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи
Перед тим, як розглянути Угоду про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи, слід ознайомитися з основними інвестиційними заходами у сфері міжнародної торгівлі:
o вимога про місцевий вміст (local content requirement): у процесі виготовлення певної продукції обов'язково має використовуватись певна частка (обсяг) складових частин місцевого походження;
o вимога балансування торгівлі (trade-balancing requirement): імпорт і експорт мають бути у певному співвідношенні;
o вимога валютного балансування (foreign exchange balancing requirement): валютні затрати від імпорту і валютні надходження від експорту та з інших джерел мають перебувати у певній пропорції;
o валютні обмеження (exchange restrictions): обмеження на доступ до іноземної валюти;
o вимога внутрішнього продажу (domestic sales requirement): обов'язок продавати певну частку своєї продукції на національному ринку відповідної держави;
o виробнича вимога (manufacturing requirement): певні товари мають виготовлятися національною економікою;
o вимога експортної квоти (export performance requirement): певна частина виготовленої продукції обов'язково має експортуватися;
o вимога постачання продукту (product mandatory requirement): виробник має постачати певні продукти, випущені конкретними виробничими потужностями, на вказані йому ринки;
o обмеження щодо виробництва (manufacturing limitations): заборона іноземним компаніям виробляти певні товари у країні - імпортері капіталу;
o вимога передачі технології (technology transfer requirement): певні види технологій мають передаватися на комерційних засадах, а конкретні напрями науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт повинні виконуватись національною наукою;
o вимога ліцензування (licensing requirement): зарубіжний інвестор зобов'язується ліцензувати місцевим фірмам технології, які він використовує у своїй країні;
o обмеження на переказування прибутків (remittance restrictions): обмеження права інвестора на переказування до своєї країни прибутків, одержаних від закордонних інвестицій;
o вимога про частку місцевих інвесторів (local equity requirement): певна частка активів компанії має належати місцевим інвесторам. Зазначені заходи можуть негативно впливати на міжнародну торгівлю. Згідно з Угодою про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи забороняється вживати перші п'ять заходів з наведеного переліку.
Заборонні заходи створюють сприятливіші умови для внутрішніх товарів порівняно з імпортованими, тобто порушують принцип національного режиму. Ці заходи також передбачають застосування кількісних обмежень, які згідно з ГАТТ вважаються неприйнятними.
Інші інвестиційні заходи не заборонено зазначеною угодою. Залучаючи іноземні інвестиції, країниможуть висувати вимогу, щоб певна частка виготовленої продукції експортувалася або щоб певну частку активів компаній контролювали місцеві інвестори. Від інвестора
можна вимагати надання ним ліцензій на використання новітньої технології або здійснення певних науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт у країні, де він інвестує свій капітал.
Угодою передбачене пофазове скасування (to phase out) зазначених заходів. Розвиненим країнам на це було відведено 2 роки, починаючи з 1 січня 1995 p., країнам, що розвиваються, - 5 років, країнам перехідної економіки (transitional economies) - 7 років.
Список використаної та рекомендованої літератури
1. Авдокушин Е. Международные экономические отношения. -М., 1996.
2. Борисов К. Г. Международный туризм и право. - М.: НИМП, 1999.
3. Буглай В., Ливещев Н. Международные экономические отношения. - М., 1996.
4. Бураковсъкий І. Теорія міжнародної торгівлі. - - К.: Основи, 2000.
5. Герчикова И. Н. Международное коммерческое дело. Практикум. - М.: ЮНИТИ, 1999.
6. Грис Т., Леусский А., Лозовская Е. Мировая экономика / Под общ. ред. Л. С. Тарасовича. - СПб.: ПИТЕР, 2001.
7. Гуляев В. Г. Туристические перевозки (документы, правила, формуляры, технология). - М.: Финансы и статистика, 1998.
8. Дахно І. І. Міжнародне економічне право. - К.: МАУП, 2000.
9. Дахно І. І. Міжнародне приватне право. - К.: МАУП, 2001.
10. Дахно І. І., Бовтрук Ю. А. Міжнародна економіка. - - К.: МАУП, 2002.
11. Дахно I. I. Право інтелектуальної власності. - К.: Либідь, 2002.
12. Додонов В. Н., Панов В. П., Румянцев О. Г. Международное право. Словарь-справочник. - М.: ИНФРА-М, 1997.
13. Економічний словник-довідник. - К.: Femina, 1995.
14. История экономических учений (современный этап): Учебник / Под общ. ред. А. Г. Худокормова. - М.: ИНФРА-М, 1998.
15. Киреев А. П. Международная экономика: Учеб. пособие для вузов: В 2 ч. - М.: Междунар. отношения, 2000.
16. Корнійчук Л. Я., Татаренко Н. О., Поручник А. М. Історія економічних вчень. - К., 1999.
Loading...

 
 

Цікаве