WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСвітовий ринок і торгівля → Світовий валютний ринок - Реферат

Світовий валютний ринок - Реферат

надаються за скороченими бюрократичними процедурами. Позики в евровалютах надаються під вищі проценти порівняно з процентами на внутрішню валюту.
У період свого виникнення евровалюта були передусім доларами США, депозитованими в Європі. Згодом до американського долара додалися німецька марка та японська єна. Ринок евровалют часто називають ринком євродоларів. Це неправильно, оскільки на ньому був присутній не лише долар США. Не досить точною є і назва "евровалюта" з огляду на те, що половина цих валют зосереджувалася не в Європі, а далеко за її межами - на Багамах, у Панамі, Сінгапурі та Бахрейні. Найбільшим європейським центром евровалют є Лондон.
Появі евровалют сприяло і запровадження у 1963 р. президентом США Дж. Кеннеді контролю над вивозом капіталу, який тривав до 1973 р. Оскільки стало важко одержати кредити у США, то позичальники звернули свої погляди на Європу. Основними позичальниками були саме американські транснаціональні корпорації, яким капітал був потрібен для закордонної експансії. У 1971 р. США почали фінансувати свій бюджетний дефіцит своєю ж валютою, і обсяг ринку евровалют, що становив 2 млрд дол. у 1960 p., досягнув 735 млрд дол. у 1980 p. Тобто світ був перенасичений доларами, що спричинило глобальну інфляцію. Втім, основним чинником зростання ринку евровалют слід вважати нафтові кризи 1970-х років, коли валютні надходження країн-членів ОПЕК - так звані нафто долари - потекли до основних банків Європи.
Отже, ринок евровалют - це незалежний оптовий ринок, де оперують великими сумами. Цей ринок перебуває поза юрисдикцією держав, є джерелом порівняно дешевого кредиту для позичальника і водночас високого прибутку для позикодавця.
Євровалюти - це своєрідні бездомні валюти, оскільки не підлягають регламентації з боку країн-емітентів відповідних валют. Основним джерелом євродоларів є держави, юридичні та фізичні особи, офіційні резерви центральних банків, транснаціональні корпорації, що мають готівку у кількості, яка перевищує поточні потреби.
Ринку євродоларів властива висока оперативність. Він складається з кількох сотень банків-посередників.
Важливим інструментом світового валютного ринку є Співтовариство всесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікацій (СВІФТ), створене у 1973 р. 239 банками з 15 країн. Нині у діяльності цього співтовариства беруть участь понад 3 тис. банків з багатьох країн світу. Міжнародні центри електронних розрахунків цієї системи розміщені у Нідерландах, Бельгії та США. У березні 1993 р. Україна стала 92-ю державою, що належить до системи СВІФТ.
Далі розглянемо світові ринки золота. Цей дорогоцінний метал надходить на ринок у вигляді стандартних зливків (вагою 12,5 кг, проба щонайменше 995; кілька кілограмів, проба 900-916,6; малі зливки вагою 990-1005 г). Об'єктами операцій є також золоті монети старого і сучасного карбування.
У світі налічується понад 50 центрів торгівлі золотом у Європі, Америці, Азії та Африці. Провідними центрами вважаються Лондон і Цюріх.
Залежно від правового режиму, який надає держава, ринки золота поділяються на такі:
o світові (Лондон, Нью-Йорк, Цюріх, Гонконг, Дубай);
o внутрішні вільні (Париж, Мілан, Стамбул, Ріо-де-Жанейро);
o місцеві контрольовані (Афіни, Каїр);
o чорні (Бомбей та ін.).
Протягом 1961-1968 pp. у світі існував "Золотий пул" - Міжнародне об'єднання центральних банків Великобританії, ФРН, Франції, Італії, Бельгії, Нідерландів, Швейцарії і Федерального резервного банку Нью-Йорка. Його мета полягала у спробі стабілізувати ціну золота на лондонському ринку золота на рівні, близькому до офіційної ціни, регулюючи через Банк Англії купівлю-продаж золота за допомогою державних золотих запасів. "Золотий пул" замінили аукціони золота, що періодично проводили Міжнародний валютний фонд (МВФ), а також уряди США, Індії та інших країн.
Наприкінці 90-х років МВФ і центральні банки ряду країн розпочали продаж своїх золотих запасів, що можна розглядати як певну зміну менталітету - гарантом стабільності національних валют стали вважати не золото, а стабільність економіки. Проте золото продовжувало відігравати роль валютного резерву.
Золото має подвійний статус. Воно водночас є стратегічним сировинним товаром і резервно-фінансовим активом. Така подвійність впливає на діяльність світових ринків золота.
Централізовані світові запаси монетарного золота наприкінці XX ст. становили 35 тис. т. Фахівці вважають, що насправді його у світі більше, оскільки існують секретні фонди. Золото розміщено у центральних банках, казначействах і спеціальних фондах. Великим власником золота є МВФ. До ряду найбільших у світі власників золота належать США, ФРН, Швейцарія, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди. На промислово розвинені країни припадає понад 80 % централізованих запасів цього металу.
Щороку на планеті видобувають 1350 т золота. Найбільший його продуцент - Південно-Африканська Республіка (понад 20 % світового видобутку). Великим видобувачем золота був Радянський Союз. Протягом останнього періоду свого існування він продав за
кордон колосальну кількість золота (у 1989 р. - 245,5 т; у 1990 р. - 474,6 т). Великими продуцентами золота нині є також США та Австралія.
На світові ринки золото потрапляє за допомогою посередників (дилерів). Золоті дилери є фінансовою елітою світу. Фірм-дилерів небагато - лише два десятки. На Лондонському ринку діють 5 дилерів. Найстаріша фірма з'явилася ще у XVII ст., молодшій близько 150 років. Банкірський дім Ротшильда є лідером серед дилерів.
На закінчення розмови про золото зазначимо, що воно залишається високоліквідним резервним активом центральних банків провідних країн світу, а також використовується для тезаврації (приватного нагромадження золота як скарбу) і в промислово-побутових цілях).
Список використаної та рекомендованої літератури
1. Бураковсъкий І. Теорія міжнародної торгівлі. - - К.: Основи, 2000.
2. Герчикова И. Н. Международное коммерческое дело. Практикум. - М.: ЮНИТИ, 1999.
3. Грис Т., Леусский А., Лозовская Е. Мировая экономика / Под общ. ред. Л. С. Тарасовича. - СПб.: ПИТЕР, 2001.
4. Гуляев В. Г. Туристические перевозки (документы, правила, формуляры, технология). - М.: Финансы и статистика, 1998.
5. Дахно І. І. Міжнародне економічне право. - К.: МАУП,2000.
6. Дахно І. І. Міжнародне приватне право. - К.: МАУП, 2001.
7. Корнійчук Л. Я., Татаренко Н. О., Поручник А. М. Історія економічних вчень. - К., 1999.
8. Нестеренко О. П. Історія економічних вчень: Курс лекцій: 3-тє вид., стереотип. - К.: МАУП, 2002.
9. Международные экономические отношения / Под ред. В. Рыбалкина. - М., 1997.
10. Світова економіка: Підручник / А. С. Філіпченко, О. І. Рогач, О. І. Шнирков та ін. - К.: Либідь, 2000.
11. Спиридонов И. А. Мировая экономика: Учеб. пособие. -М.:ИНФРА-М, 2001.
12. Тэор Т. Р. Мировая экономика: Пособие для подготовки к экзамену. - СПб.: Питер, 2001.
13. Уваров В. Д., Борисов К. Г. Международные туристические организации: Справочник. - М.: Междунар. отношения, 1990.
14. Фомичев В. И. Международная торговля. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: ИНФРА-М, 2000.
15. Business Guide the Uruguay Round. - Geneva.: ITC/CS, 1995.
16. Goodall B. The Penguin Dictionary of Human Geography. - London: Penguin Group, 1997.
17. Oxford Dictionary for the Business World. - Oxford: Oxford University Press, 1993.
18. Oxford Paperback Encyclopedia. - - Oxford: Oxford University Press, 1998.
19. Stutz Frederic P.; de Souza Antony R. The World Economy. Resources, Location, Trade and Development. - Upper Saddle River, New Jersey: Prentice Hall, 1998.
Loading...

 
 

Цікаве