WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСвітовий ринок і торгівля → Світові ринки сировинних, продовольчих і промислових товарів - Реферат

Світові ринки сировинних, продовольчих і промислових товарів - Реферат

оптового ринку на формування світових цін на цю продукцію визначальний.
Основні продуценти чорного перцю - США, Індія, Бразилія, Індонезія, Малайзія, В'єтнам. Частка США в імпорті цього продукту досягає 90 %. Основні експортери білого перцю - Індія та Бразилія, а імпортери - США і ФРН.
Кава. Ефіопія вважається батьківщиною кави. Найпоширенішим видом кавового дерева є "Рубика" (Rubiaceae), який налічує понад 7 тис. сортів. Більшість кави, що вирощується в Африці, належить до виду "Робуста" (Robusta), батьківщиною якого є вологі ліси цього континенту. "Робуста" використовується для змішування з видом "Арабіка" (Arabika), а також для виготовлення розчинної кави. На ринок надходять і сорти кави, батьківщиною яких є Ліберія. Ці сорти мають невисоку харчову цінність і гіркі на смак.
Основний продуцент кави - Бразилія, а споживач - США. Серед продуцентів слід також назвати Колумбію, Кот-д'Івуар, Індонезію та В'єтнам, а серед споживачів - країни ЄС. Бразилія щороку спроможна вирощувати 1-1,5 млн т кави, Колумбія - приблизно 0,8 мли т, Індонезія - 0,35 млн т. Обсяг щорічного світового експорту кави становить 2,2-2,7 млн т. Статистика свідчить, що в окремі роки Колумбія експортує більший обсяг кави, ніжБразилія, хоча вирощує її менше.
Цукор. Основна сировина для його виготовлення - цукрова тростина і цукровий буряк.
У XVI-XVII ст. іспанські колонізатори завезли цукрову тростину з Південно-Східної Азії у регіон Карибського моря. Нині основними регіонами її вирощування є Бразилія, Куба, Маврикій, острови Карибського моря, Гаваї та Австралія.
Цукровий буряк вважається альтернативою цукровій тростині у регіонах помірного клімату. Його вирощування в Європі почалося наприкінці XVIII - на початку XIX ст. Нині основну масу цукрового буряку вирощують в економічно розвинених країнах (Центральній і Східній Європі, Великобританії, США).
Замінники цукру тіснять на світових ринках натуральну сировину, але цукор ще займає досить міцні позиції.
Цукор виробляють понад сто країн світу і наприкінці XX ст. обсяги його світового виробництва становили близько 125 млн т. До ЗО % виготовленої продукції надходить на світовий ринок. Цукор не є дефіцитом, його пропозиція перевищує попит, тому ціни на цукор нестабільні. Близько 75 % світової торгівлі цукром відбувається на вільному ринку. Ціни Нью-Йоркської, Лондонської, Паризької бірж вважаються представницькими.
Продукція тваринництва. Світове поголів'я великої рогатої худоби становить 1,3 млрд голів, у тому числі 225,3 мли корів. Близько 35 % світового поголів'я зосереджене в Азії (передусім у Китаї та Індії), приблизно 17 % - у Південній Америці, 15 % - у Північній Америці (з них майже 2/3 у США), 14 % - в Африці, 15 % - в Європі,
близько 2 % - в Австралії. Майже все поголів'я буйволів (97 %) зосереджене в Азії.
Поголів'я свиней у світі становить понад 850 млн голів, майже половина його зосереджена в Азії. Китай посідає перше місце у світі за кількістю свиней. За обсягом свинарства вирізняються також США, Бразилія, ФРН, Данія, Франція, Великобританія, Нідерланди, Угорщина.
Світове поголів'я овець становить 1,2 млрд голів. Понад третина їх припадає на Азію, понад 18 % - на Австралію та Нову Зеландію, близько 16 % - на Африку, понад 16 % - на Європу, близько 9 % - на Америку. У сферу світової торгівлі щороку надходить понад 5 млн овець.
Основну кількість м'яса, молока та іншої тваринницької продукції виробляють розвинені країни світу. У світі щороку виробляється понад 160 млн т м'яса. Середньорічне споживання м'яса на душу населення у світі не досягає 35 кг, тоді як в економічно розвинених країнах становить 120-130 кг.
Основними постачальниками худоби на світовий ринок є США, країни Європейського Союзу, Австралія, Аргентина, Бразилія, Уругвай, Нова Зеландія, Данія.
Імпортерами конини є Італія, Франція, країни Бенілюксу, Австрія.
У країнах Близького і Середнього Сходу існує попит на живих овець з огляду на релігійні чинники.
Найбільшими експортерами телятини є Австралія, Бразилія, Аргентина, Нова Зеландія та Уругвай, свинини - Данія, США, Канада, країни Бенілюксу, баранини - Австралія і Нова Зеландія, птиці - США та країни ЄС.
Продукція птахівництва широко представлена на світовому ринку. Світове поголів'я птиці становить понад 120 млрд голів. На Азію припадає 40 % світового поголів'я (близько половини азіатського поголів'я зосереджено у Китаї), на Європу - близько 17 %, на Америку - понад 20 %, на Африку - 9 %.
Світове виробництво м'яса птиці становить щороку близько 45 мли т, яєць - понад 500 млрд штук. 80 % продукції птахівництва припадає на курей, 15-17 % - на індиків.
У сфері міжнародної торгівлі м'ясо реалізується у свіжому, охолодженому та замороженому вигляді. Частка двох останніх видів м'яса має тенденцію до зростання.
Ціни м'яса на міжнародному ринку зазнають значних коливань.
У сферу світової торгівлі щороку надходить близько 11 мли т молокопродуктів (передусім сирів, сухого молока, вершкового масла). Основні постачальники цієї продукції - Нова Зеландія та країни ЄС.
Список використаної та рекомендованої літератури
1. Авдокушин Е. Международные экономические отношения. -М., 1996.
2. Борисов К. Г. Международный туризм и право. - М.: НИМП, 1999.
3. Буглай В., Ливещев Н. Международные экономические отношения. - М., 1996.
4. Бураковсъкий І. Теорія міжнародної торгівлі. - - К.: Основи, 2000.
5. Герчикова И. Н. Международное коммерческое дело. Практикум. - М.: ЮНИТИ, 1999.
6. Грис Т., Леусский А., Лозовская Е. Мировая экономика / Под общ. ред. Л. С. Тарасовича. - СПб.: ПИТЕР, 2001.
7. Гуляев В. Г. Туристические перевозки (документы, правила, формуляры, технология). - М.: Финансы и статистика, 1998.
8. Дахно І. І. Міжнародне економічне право. - К.: МАУП, 2000.
9. Дахно І. І. Міжнародне приватне право. - К.: МАУП, 2001.
10. Дахно І. І., Бовтрук Ю. А. Міжнародна економіка. - - К.: МАУП, 2002.
11. Дахно I. I. Право інтелектуальної власності. - К.: Либідь, 2002.
12. Додонов В. Н., Панов В. П., Румянцев О. Г. Международное право. Словарь-справочник. - М.: ИНФРА-М, 1997.
13. Економічний словник-довідник. - К.: Femina, 1995.
14. История экономических учений (современный этап): Учебник / Под общ. ред. А. Г. Худокормова. - М.: ИНФРА-М, 1998.
15. Киреев А. П. Международная экономика: Учеб. пособие для вузов: В 2 ч. - М.: Междунар. отношения, 2000.
16. Корнійчук Л. Я., Татаренко Н. О., Поручник А. М. Історія економічних вчень. - К., 1999.
Loading...

 
 

Цікаве