WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСвітовий ринок і торгівля → Еволюція і масштаби міжнародної трудової міграції - Реферат

Еволюція і масштаби міжнародної трудової міграції - Реферат


Реферат на тему:
Еволюція і масштаби міжнародної трудової міграції
Перше масове міжконтинентальне переміщення робочої сили пов'язують з розвитком работоргівлі чорношкірими. Є дані про те, що з Африки в Америку було доставлено 9-10 млн рабів, проте на кожного проданого раба припадало три або чотири загиблих під час кривавих воєн в Африці та при перевезенні рабів в Америку. Через експорт рабів Африка протягом 1650-1850 pp. недорахувалася 50-60 млн чол. (окремі дослідники називають 100 або 150 млн чол.).
Історії людства відомі випадки не лише насильницького вивезення людей, а й їх насильного утримання від еміграції. Так, наприкінці XVIII ст. в Англії були прийняті закони, що забороняли промисловим робітникам емігрувати за кордон.
У міжнародних міграційних процесах вільної робочої сили вирізняють три великі хвилі. Перша хвиля (хвиля "старої міграції") охоплювала перші дві третини XIX ст. Наприкінці XIX - на початку XX ст. відбулася друга хвиля. Після Другої світової війни розгорнулася третя хвиля, яку називають хвилею "нової міграції". Якщо у період "старої міграції" відбувалося переміщення переважно промислових робітників, то на межі XIX і XX ст. у міграції переважало розорене селянство. Протягом періоду "нової міграції" з відсталих країн до розвинених переміщалися переважно некваліфіковані робітники, а також науковці і фахівці. Міграція науковців і фахівців отримала назву "відплив мізків" (brain drain).
Трудову міграцію у 40-х роках XIX ст. стимулював небачений до того картопляний голод в Ірландії, а у 80-х роках - падіння цін на європейську пшеницю, що погіршило рівень життя сільського населення, зокрема, Східної Європи. Аграрне перенаселення (безземелля) і безробіття зумовили трудову міграцію з Європи до Америки.
Статистика свідчить, що протягом 1840-1930 pp. емігрувало щонайменше 50 млн європейців, переважно до Північної Америки. У XX ст. до початку Першої світової війни Європу залишило 19 мли чол., протягом періоду між двома світовими війнами з Європи емігрувало 9 мли чол.
Європейці емігрували передусім до США, економіка яких бурхливо розвивалася. Значними були потоки до Канади, Австралії, Нової Зеландії, Аргентини. Європейські емігранти залишали переважно Ірландію, Англію, Францію, Німеччину. З Росії емігрували молокани і старообрядці. Емігранти із західних регіонів України переміщувалися переважно до США та Канади, а східних - на Далекий Схід, Кубань, до Центральної Азії.
Протягом останніх десятиліть XX ст. внаслідок міжконтинентальних і внутрішньоконтинентальних міграцій сформувалися нові світові ринки робочої сили. Коротко ознайомимося з регіональними особливостями міграції міжнародної робочої сили.
Глобальним центром міграції стала Західна Європа. У середині 1990-х років до цього регіону щороку прибувало 180 тис. іммігрантів. Нині лише у країнах Європейського Союзу налічується понад 13 млн мігрантів і членів їх сімей. Переважна частина мігрантів зосереджена у таких західноєвропейських країнах, як ФРН, Франція, Великобританія, Бельгія, Нідерланди, Швеція і Швейцарія. Близько 5 млн іноземців розміщуються у ФРН, понад 4 млн - у Франції (переважно вихідці з Північної Африки), Бельгії віддають перевагу іспанці та італійці (близько 1 млн чол.), у Швеції проживає 1 млн фінів.
У 1960 р. у ФРН налічувалося 276 тис. іммігрантів. їх чисельність перевищила 1,1 млн чол. у 1965 р., а у 1987 р. становила вже понад 4,1 млн чол. Протягом 1954-1965 pp. чисельність іноземної робочої сили у Франції зросла з 790,5 тис. чол. до 3 млн чол. і на початку 90-х років становила 7,7 % усього населення країни.
Близький Схід вважають другим центром міжнародної міграції. У нафтодобувні країни регіону приїжджає на промисли значна кількість робітників з Індії, Бангладеш, Пакистану, Йорданії, Ємену, Греції, Туреччини, Італії. У 1975 р. немісцеве населення Бахрейну, Кувейту, Оману, Катару, Саудівської Аравії, Об'єднаних Арабських Еміратів становило 2 млн чол., у 1980 р. - 4 млн. На початку 90-х років у регіоні працювало понад 4,5 млн іноземців. Наприкінці 90-х років у названих країнах і Лівії налічувалося 5 млн іммігрантів, що становило понад 50 % загальної кількості робочої сили. Мігрантами є, передусім, вихідці з Єгипту, Ірану, Сірії, Йорданії, Палестини. Для порівняння слід зазначити, що чисельність місцевих працівників становила лише 2 млн чол. В Об'єднаних Арабських Еміратах частина іноземців у робочій силі досягає 97 %, Кувейті - 86,5 %, Саудівській Аравії - 40,6 %. З наведеного вище можна зрозуміти, що без іноземних працівників функціонування економіки нафтодобувних країн Перської затоки просто неможливе.
Говорячи про міграційні процеси на Близькому Сході, варто згадати і про міграцію євреїв до Ізраїлю. У результаті підтримки Великобританією сіоністського руху за створення єврейської держави у Палестині частка її єврейського населення зросла з 10 % у 1918 р. до ЗО % у 1936 р. Після 1948 р. до Ізраїлю прибули євреї з понад сотні держав світу, переважно з комуністичних та арабських країн. Населення Ізраїлю зросло з 700 тис. чол. у 1948 р. до 5,3 млн чол. у 1994 р. Протягом 1989-1994 pp. з країн СНД до Ізраїлю прибуло 500 тис. переселенців. Арабські країни вороже ставилися і ставляться до єврейської еміграції. Наприклад, президент Іраку Саддам Хусейн визнавав право на проживання у Палестині лише за тими євреями (і, очевидно, їх нащадками), які мешкали там до 1935 р.
Третім центром сучасної міграції робочої сили є США. Іммігранти завжди відігравали провідну або щонайменше помітну роль у формуванні трудових ресурсів цієї країни. На нинішньому етапі іноземці становлять близько 5 % робочої сили країни. В імміграції до США після Другої світової війни вирізняють кілька етапів. Спочатку був наплив іммігрантів з повоєнної Європи - до США
Loading...

 
 

Цікаве