WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСвітовий ринок і торгівля → Ринок як форма організації суспільного виробництва - Курсова робота

Ринок як форма організації суспільного виробництва - Курсова робота

діють на ціну, якщо не береться до уваги фактор часу. Коли при аналізі він враховується, то ця умова порушується. У межах короткострокового періоду пріоритет отримує попит (тому що пропонування більш інерційне). Коли ж розглядається довгостроковий період, роль головної ціноутворюючої сили переходить до пропонування. Причому чим триваліший період часу, що аналізується, тим сильніший вплив пропонування на ціни порівняно з попитом. Причина полягає в тому, що саме виробництво визначає в кінцевому підсумку динаміку потреб, які вже потім виступають у вигляді попиту. Водночас, як ми бачимо, попит і пропонування залежать від динаміки ціни. У випадку з пропонуванням ця залежність є прямою, а у випадку з попитом - оберненою.
Еластичність попиту і пропонування.
Ступінь зміни попиту на певну продукцію під впливом зміни ціни на неї характеризує еластичність попиту (Е). Еластичним вважається попит, зміна обсягу якого виражена у відсотках, перевищує відсотковий вираз зниження цін *, тобто коли Е > 1. Якщо показники зменшення ціни і збільшення попиту дорівнюють один одному(тобто зростання попиту тільки компенсує зниження цін), то еластичність попиту називають одиничною. У випадку ж, коли обсяг зменшення ціни перевищує показник приросту попиту, то останній є нееластичним (Е < 1)
Ступінь зміни пропонування певного товару під впливом зміни ціни характеризує еластичність пропонування (Епр). У випадку, коли обсяги збільшення пропонування, виражені у відсотках, перевищують обсяги зростання ціни, пропонування вважається еластичним. Якщо ж приріст пропонування дорівнює приросту цін, то еластичність пропонування називають одиничною (Епр + - 1). Коли приріст пропонування менший за приріст цін, то має місце нееластичне пропонування (Епр < 1).
* Еластичність попиту для різних товарів не однакова. Вона залежить від виду товару (першої необхідності чи ні), ступеня задоволення потреби на товари, від наявності товарів-субститутів.
3. Ринкове саморегулювання і державне регулювання економіки.
Батьком теорії "вільного ринку" був класик політичної економії А.Сміт. Природною рушійною силою господарського розвитку, на його думку, є прагнення індивіда до досягнення своїх економічних інтересів. Головними рисами людини він вважав самолюбство та егоїзм. Дбаючи про свої інтереси, така економічно вільна людина примножує як свій добробут, так і багатство суспільства. Суперечність між індивідом і суспільством відсутня. Розуміючи, що за умов свободи господарської діяльності і свободи торгівлі окремі індивіди можуть домовлятися про підвищення цін або окремий підприємець буде прагнути до безмежного привласнення прибутку, А.Сміт вважав, що інтереси таких індивідів певною мірою гармонізує конкуренція, що вона є регулятором особистого егоїзму, завдяки чому досягається економічна рівновага. Конкуренція вирівнює попит і пропозицію, відновлює пропорційність і т.п., тобто відбувається саморегуляція економіки. Проте ринкова економіка не є середовище, де кожен суб'єкт може робити те, що йому заманеться, адже ринок є власним охоронцем та наглядачем. Всі діяння господарюючих суб'єктів підпорядковані вимогам певних економічних законів, які лежать в основі дії механізму ринку:
- закон грошового обігу, що виражає взаємозалежність між масою товарів і послуг, рівнем цін та швидкістю обігу грошей;
- закон вартості, згідно з яким обмін товарів здійснюється на основі вартісної еквівалентності, яка визначається суспільно необхідними затратами праці. Дія цього закону проявляється через коливання цін навколо вартості. Саме він виконує такі функції як регулювання пропорцій суспільного виробництва, облік і регулювання суспільної праці, стимулювання НТП і ефективності виробництва, диференціація товаровиробників;
- закон попиту і пропозиції, який сприяє досягненню збалансованості ринку, регулює ринкові ціни, забезпечує зв'язок між виробництвом і споживанням.
Ринкове регулювання має багато переваг, серед них найефективніший розподіл ресурсів між виробниками, найправильніша й точна оцінка результатів виробництва, тобто ціноутворення, справедливий розподіл доходів між агентами економічної діяльності та розподіл виготовленого суспільного продукту (справедливий суто з економічної точки зору), найоптимальніше визначення галузевої і просторової структури економіки та задоволення необмежених суспільних потреб в умовах обмеженості ресурсів.
Проте можливості ринкового саморегулювання не безмежні, зараз в жодній країні світу немає чистої, рафінованої ринкової економіки.
Чого ж не може ринок?
По-перше, ринок не в змозі регулювати так звані "зовнішні ефекти" економічної діяльності. Вони не мають грошового виміру, але реально впливають позитивно чи негативно) на добробут суб'єктів економічних відносин. Це, наприклад, такі соціальні наслідки виробництва в умовах конкуренції, як безробіття або забруднення навколишнього середовища. У даному випадку вплив негативний, і його хтось повинен компенсувати. Або інший приклад. Підприємець вкладає гроші в якісне медичне обслуговування своїх робітників. Від цього виграє не тільки він і вони, а й суспільство в цілому (зменшується ймовірність епідемічних захворювань, збільшується продуктивність суспільної праці тощо). Те ж саме від підвищення професійної майстерності робітників - соціальний ефект буде позитивний. Як його виміряти і компенсувати витрати ініціаторам? Ринок це зробити не може, такі функції має брати на себе держава.
По-друге, ринковий механізм не в змозі врахувати потреби знедолених груп населення: безробітних, непрацездатних і малозабезпечених. Їхні потреби, як правило, не забезпечені грошима, і тому ринок їх не бачить. У результаті, наприклад, кішка багатого господаря може одержати молоко, необхідне дитині з бідної сім'ї.
По-третє. Ринок не може забезпечити країну суспільними благами. Йдеться насамперед про товари і послуги колективного користування, в споживанні яких беруть участь усі громадяни без винятку (оборона, освіта, управління, охорона правопорядку тощо)
Ці блага світова економічна наука називає "суспільним товаром". Крім такої властивості, як невиключеність із споживання, вони мають і такуособливість, як те, що дістаються усім споживачам приблизно порівну.
По-четверте, ринок не бачить перспективи. Криві попиту і пропонування відображають поточні потреби суспільства. Такі ж стратегічні цілі розвитку країни, як здоров'я нації, достатній рівень освіти населення, культура, здорове навколишнє середовище, структурна перебудова економіки під впливом НТП і вичерпання продуктивних ресурсів, залишаються за межами інтересів суб'єктів ринкових відносин. Часто-густо інтереси підприємців і суспільства стосовно цих питань протилежні.
По-п'яте, ринок не може забезпечити вільний доступ до реальної інформації, адже прийняття суб'єктами ринкових відносин раціональних, оптимальних рішень передбачає доступ кожного з них до повної, неспотвореної інформації. В іншому випадку ринковий механізм буде неспроможний забезпечити ефективне використання наявних економічних ресурсів. Важливість інформації для ринкових відносин вимагає, щоб держава контролювала її точність і повноту.
І нарешті по-шосте - внутрішньою властивістю ринку є тенденція до
Loading...

 
 

Цікаве