WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСвітовий ринок і торгівля → Методи міжнародної торгівлі - Реферат

Методи міжнародної торгівлі - Реферат

Операції з перепродажу здійснюються торговим посередником від свого імені та за свій рахунок. Це означає, що торговий посередником самостійно виступає стороною договору як з експортером, так і з кінцевим покупцем, і стає власником товару після його оплати.

Розрізняють два види операцій з перепродажу. До першого виду належать операції, в яких торговий посередник виступає по відношенню до експортера як покупець, що купує товари на основі договору купівлі-продажу. Він стає власником товарів і може реалізувати їх на свій розсуд на будь-якому закордонному ринку і за будь-якою ціною. Відносини між експортером і такого роду посередником припиняються після виконання сторонами своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу.

До другого виду належать операції, для здійснення яких експортер та торговий посередник підписують договір про продаж товарів на певній території та на конкретний термін з глибокою деталізацією всіх інших аспектів угоди.

Дистриб'ютори продають товари від власного імені та за власний кошт Вони самостійно відповідають за всі види ризиків, пов'язаних з псуванням чи втратою товарів, а також з неплатоспроможністю покупця.

Широке розповсюдження у міжнародній торгівлі набули також комісійні операції, контрагентами в яких виступають комісіонер (посередник) і комітент. Для здійснення таких операцій комісіонери отримують право пошуку партнерів і підписання з ними контракту від свого імені, але за рахунок продавця чи по купця (комітента), який бере на себе комерційні ризики.

Рис.3.3. Види міжнародних посередницьких операцій

Важливою частиною таких договорів є опис повноважень комісіонерів за комерційними та технічними умовами майбутніх угод. Часто-густо згідно з договорами обов'язком комісіонерів є щоразу узгоджувати з комітентами головні умови контрактів — такі, як кількість товару, терміни поставок, ціни, умови кредитів тощо.

Перед третіми особами комісіонери виступають як продавці. Вони відповідають за збереження товарів комітентів, що перебувають у їхньому розпорядженні, зберігають право власності на ці товари до переходу їх до покупців. І ому нерідко договори комісії фіксують обов'язок комісіонерів страхувати товари на користь комітентів.

Комісіонери несуть матеріальну відповідальність за збитки, викликані перевищенням повноважень комітентів. Вони не відповідають за виконання третіми особами обов'язків по платежах, за винятком тих випадків, коли така відповідальність передбачена в комісійних угодах (договори делькредере). У договорі делькредере зазначається ціна (максимальна чи мінімальна), а також термін передачі грошей комісіонером комітенту.

Якщо комісіонер отримує замовлення на купівлю товарів від імпортера, то воно має назву індента, який може бути закритим і відкритим. При закритому інденті імпортер обумовлює не лише обсяги, якість та терміни поставки, а й конкретизує бажану фірму виробника, а при відкритому — надає комісіонерові право вибору продавця. Договори комісії часто включають додаткові зобов'язання комісіонерів з надання комітентам спеціальних послуг (вивчення ринку, реклама, технічне обслуговування тощо) та із захисту їх комерційних інтересів.

Договори комісії передбачають способи визначення розмірів та порядок виплати комітентами комісійних винагород, що покривають витрати, зроблені комісіонерами, і забезпечують одержання прибутку (як правило 1,5—3,5 % від суми контракту). Розміри винагород за договорами делькредере зростають за умови надання комісіонерами додаткових гарантій.

Досить розповсюдженою формою комісійних операцій є продаж товарів на умовах консигнації. За такими умовами експортер (консигнант) постачає товари на склад, посередника (консигнатора) для реалізації па ринку протягом певного терміну. Консигнатор здійснює платежі консигнанту в міру реалізації товару зі складу. Непродані до встановленого терміну товари консигнатор має право повернути консигнанту. На умовах консигнації реалізують здебільшого товари касового попиту. За умови консигнації експортер кредитує посередника на середній термін реалізації товару.

Консигнаційна форма торгівлі використовується за умов слабкого освоєння ринку або коли постачаються нові товари чи товари масового виробництва, в стійкому збуті яких експортер не впевнений. Консигнаційні угоди виникають на основі договору консигнації особливостями якого є:

♦ визначення суми вартості товарів, що одночасно зберігають ся на консигнаційному складі і поповнюються залежно від ступеня їх реалізації;

♦ визначення терміну консигнації, протягом якого обумовлена сума повинна бути реалізованою (наприклад, товари на суму 100 тис. дол., термін консигнації— 1 рік);

♦ уточнення способу консигнації, який обирають сторони: незворотна, частково зворотна або зворотна.

Незворотна консигнація означає, що, коли якась частина товару, зазначена в договорі консигнації, не буде реалізована, консигнатор бере на себе обов'язок купити її в консигнанта за тверду суму.

Частково зворотна консигнація означає, що консигнатор має реалізувати товар на певну частину суми, а товари на залишок суми, якщо їх не вдається реалізувати, повинні бути повернуті консигнанту.

Зворотна консигнація означає, що всі нереалізовані товари слід повернути консигнанту або подовжити термін консигнації чи надати на ці товари знижку.

Агентські операції в міжнародній торгівлі полягають у дорученні однією стороною, що має назву принципала, незалежній від неї іншій стороні, що має назву агента (торгового, комерційного), здійснення фактичних та юридичних дій, пов'язаних з продажем чи купівлею товару на обумовленій території за рахунок і від імені принципала. Агентські операції здійснюються на основі більш чи менш тривалої угоди, що дістала назву агентської. Комерційна агентська угода — найпростіший і, напевно, найпоширеніший засіб організації продажу товарів в інших країнах.

Агент у більшості випадків є юридичною особою, яка зареєстрована в торговельному реєстрі. Хоча агент і зобов'язаний діяти в межах повноважень, визначених в агентській угоді, він не підлягає прямому контролю та нагляду з боку принципала. Незалежність агента полягає в тому, що він не є суб'єктом трудових відносин з принципалом і може здійснювати свою діяльність самостійно за певну винагороду (2—5 % від вартості контракту).

Діяльність від імені і за рахунок принципала відрізняє його від купця і від торговця за договором, що здійснюють угоди від свого імені та за власний рахунок, а також від комісіонера, який хоча і виступає перед третіми особами від свого імені, але здійснює угоди за рахунок комітента.

Агент лише сприяє здійсненню угоди купівлі-продажу, але сам у ній (як сторона контракту) не бере участі і не купує за свій рахунок товари. Він діє лише як представник принципала в межах відповідальності, покладеної на нього агентською угодою, а також виконує функції повіреного. В цьому полягає відмінність агентської угоди від договору на надання прана на продаж.

Залежно від місця па ринку, агентів поділяють на простих, з правом "першоїруки", та ексклюзивних.

Прості агенти отримують право здійснювати збут певної номенклатури товарів принципала на обумовленій території та отримувати від нього винагороду. Така угода не обмежує права принципала, який може самостійно або через інших агентів виходити з цими ж товарами на той самий ринок без виплати простому агентові будь-якоївинагороди чи компенсації.

Агентство з правом "першої руки" є різновидом простого. У відповідності до угоди про агентство з правом "першої руки" принципал зобов'язаний спочатку запропонувати товар агенту й лине після його відмови продавати товар на цьому ринку самостійно або через інших посередників без виплати винагороди агенту.

Ексклюзивні агенти отримують монопольне право продавати товари принципала певної номенклатури на обумовленій території протягом встановленого терміну та отримувати за це винагороду. При цьому принципал втрачає право виходити на цей ринок з товарами, номенклатура яких була визначена в угоді, самостійно чи через інших агентів.

Брокерські операції здійснюються професійними посередниками, які сприяють укладанню угод між зацікавленими сторонами — клієнтами. Такі посередники задіяні у збуті та купівлі товарів, але самі не виступають стороною угоди — вони лише надають необхідну інформацію зацікавленим сторонам, які беруть на себе зобов'язання за угодою. На відміну від агента, брокер не перебуває в договірних відносинах зі сторонами, а діє на основі окремих доручень. Його головне завдання в тому, щоб знайти покупця для продавця (і навпаки), а також сприяти підписанню контракту між ними.

Брокерські або маклерські операції з підготовки угод зводяться до надання замовникові комерційної інформації про стан ринку, пошук контрагента та ведення з ним переговорів на основі отриманих від клієнта матеріалів (специфікації, прейскурантів тощо), підготовки проекту контракту, направленню кожній с горо ті підписаних відповідним чином примірників контракту, доставки сторонам іншої документації щодо здійснення угоди.

Брокер не має права представляти інтереси іншої сторони чи приймати від неї комісію, за винятком тих випадків, коли є на те згода клієнта. Тому іноді посередникамивиступають два брокери — один працює за дорученням продавця, а інший — покупця.

Винагороду за посередництво брокер, як правило, одержує від тієї сторони, яка звернулася до нього першою. Така винагорода дістала назву брокерідж і її розмір при товарних операціях коливається в межах від 0,25 до 3 % вартості угоди.

Loading...

 
 

Цікаве