WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСвітовий ринок і торгівля → Методи міжнародної торгівлі - Реферат

Методи міжнародної торгівлі - Реферат

Реферат на тему:

Методи міжнародної торгівлі

План

1. Систематизація методів міжнародної торгівлі.

2. Торгівля через торговельно-посередницькі фірми.

3 Торгівля через лізингові компанії.

4. Організовані міжнародні товарні ринки.

1. Систематизація методів міжнародної торгівлі.

Під методом міжнародної торгівлі слід розуміти організаційну форму та порядок здійснення зовнішньоторговельної операції.

Всі численні методи організації зовнішньоторговельної діяльності поділяються на дві великі групи (рис. З.1).

через посередників

торговельно-посередницькі фірми

лізингові компанії

Рис. З.1. Систематизація методів міжнародної торгівлі

Першу з цих груп (прямий метод) утворюють ті форми, що реалізуються самими компаніями та підприємствами, які, як правило, мають достатній рівень фінансових активів для створення й утримання власного зовнішньоторговельного апарату, що складається із спеціалізованих служб та органів, які виконують організаційні, кредитно-розрахункові, транспортні, рекламні, аналітичні та інші зовнішньоторговельні функції. Такі компанії реалізують свою продукцію на закордонних ринках через створені там філії та дочірні фірми, які на світовому ринку мають статус оптових або роздрібних підприємств, функціональні завдання, права та обов'язки яких визначаються за домовленістю із засновниками.

Серед переваг організації безпосередньої зовнішньої торгівлі слід виділити такі:

• можливість заощаджувати фінансові ресурси за рахунок скорочення витрат на суму комісійної винагороди посереднику;

• зниження ризику та залежності результатів комерційної діяльності від можливої несумлінності чи недостатньої компетентності посередницької організації;

• використанняпереваг безпосереднього контакту зі споживачами та можливість отримання інформації про стан і тенденції розвитку ринку в процесі організації на ньому маркетингової діяльності.

Водночас застосування цього методу торгівлі передбачає на явність високої комерційної кваліфікації персоналу та торговельного досвіду кампанії в цілому. В протилежному разі фінансові витрати підприємства не тільки не скоротяться, а й можуть значно зрости. Крім того, міжнародна торгівля у порівнянні з внутрішньою є більш ризикованою, що зумовлено економічними, правовими та соціальними обставинами в різних країнах, їх традиціями та звичаями, а також великими відстанями між торговельними партнерами. Тож для проведення міжнародних торговельних операцій буває доцільно використовувати посередників.

До другої групи (непряма торгівля, або непрямий метод) належать:

—торгівля через посередників (торговельні компанії та інші посередницькі фірми);

—торгівля через організовані товарні ринки, тобто через міжнародні товарні біржі, тендери (торги), аукціони та виставки-ярмарки (рис. 3.1).

До торгівлі через посередників вдаються, як правило, середні та малі підприємства, до яких також належать різного типу товариства, що для зовнішньоекономічної діяльності створюють усвоїй управлінській структурі так званий вмонтований експортний відділ.

Прямий експорт полягає в тому, що національний виробник постачає продукцію безпосередньо іноземному посереднику, а при імпорті, навпаки, отримує свої товари безпосередньо від іноземного посередника (постачальника).

Непрямим вважається експорт, у процесі якого виробник користується послугами лише національного посередника (основний критерій), або як національного, так і закордонних посередників. І навпаки, коли імпортер при ввозі товару користується послугами національного посередника, або національного та зарубіжного посередників разом, то такий імпорт називають непрямим.

Якщо поставка товару відбувається не безпосередньо між експортером та імпортером в країні, що виробляє товар або в країні, що купує товар, а через транзитного торговця в третій країні, тотака торгівля зветься транзитною.

Транзитна торгівля — як поставка товару не безпосередньо від експортера до імпортера, а через посередника (транзитного торговця) в третій країні — має декілька видів (рис. 3.2.).

Активна транзитна торгівля полягає в тому, що товари з-за кордону переправляються (перепродаються) місцевими торговцями в третю країну. А при пасивній торгівлі зарубіжний транзитний торговець продає товари, вироблені в інших країнах, національним підприємствам; або товари, вироблені на території іншої країни, збуває в треті країни.

Рис. 3.2. Види транзитної торгівлі

Якщо транзитний продавець здійснює на митному складі або у вільному порту переробку, пересортування чи перепакування товару тощо, то така транзитна торгівля називається змішаною. В разі збереження цілісності товару та тільки його перепродажу, йдеться про просту транзитну торгівлю.

Транзитними товарами традиційно є поштучні товари, підготовлені для зберігання на складі (бавовна, тютюн, продукти харчування тощо). У відповідності з кон'юнктурою ринку вони продаються транзитним торговцем. Завдяки реалізації транзитних вантажів зовнішньоторговельні фірми або експортні доми мають можливість поповнити свій асортимент та отримати додаткові прибутки.

Торгівлячерез організовані товарні ринки також належить до непрямої торгівлі, але посередниками між експортерами (виробниками, посередницькими фірмами) та імпортерами (споживачами, іншимипосередницькими фірмами) є організовані товарні ринки — міжнародні товарні біржі, міжнародні тендери (торги), міжнародні аукціони та міжнародні виставки-ярмарки, спеціально створені (організовані) ринки певних товарів, де в заздалегідь визначений час реалізують свої торговельні інтереси продавці, формуючи пропозицію товару, та покупці, представляючи попит на нього.

Торговельно-посередницькими є операції, пов'язані з купівлею-продажем товарів, що виконуються за дорученням виробника-експортера незалежним від нього торговим посередником на основі укладеної між ними угоди чи окремого доручення.

Види та характер торговельно-посередницьких операцій обумовлюються функціями, що їх виконують посередники. В сучасних умовах посередницькі функції значно розширилися, що пов'язано зі зростанням ролі торговельно-посередницької ланки в міжнародній торгівлі. Розширилося й надання різноманітних видів послуг, серед яких слід виділити:

• операції з організації збуту — пошук контрагентів, підписання угод від імені продавця, надання гарантій сплати за товар покупцем, проведення рекламних кампаній та дослідження ринків;

• транспортно-експедиторські операції, операції з транспортування та страхування вантажів;

• фінансування торговельних операцій;

• надання технічних послуг, здійснення після продажного технічного обслуговування;

• збирання, обробка та надання інформації про стан і тенденції розвитку регіональних товарних ринків.

2. Торгівля через торговельно-посередницькі фірми.

Залучення торговельного посередника, в послугах якого, як правило, зацікавлена фірма-експортер, дозволяє:

• запобігти інвестуванню значних коштів в організацію збутової мережі на території країни-експортера або за кордоном, оскільки торговельно-посередницькі фірми мають власну матеріально-технічну базу (складські приміщення, демонстраційні зали, ремонтні майстерні, а часом і свої роздрібні магазини);

• збільшити прибуток за рахунок продажу товару на іноземному ринку безпосередньо з моменти поліпшення кон'юнктури за більш високими цінами внаслідок того, що посередники, перебуваючи поруч з кінцевими споживачами, чутливо реагують на будь-які зміни попиту;

• звільнити експортера від багатьох операцій, пов'язаних з реалізацією товару (доставка до країни-імпортера, сортування та пакування, підбір за асортиментом, пристосування до вимог місцевого ринку, реклама тощо);

• скористатися капіталом торговельно-посередницьких фірм для фінансування угод як на основі короткотермінового, так і середньо термінового кредитування;

• проникнути на регіональні ринки деяких товарів, що цілком монополізовані торговими посередниками і є недосяжними для встановлення прямих контактів зі споживачами.

Проте збут через торговельно-посередницькі фірми має й певні недоліки, які полягають здебільшого у втраті експортером безпосередніх контактів зі споживачами на зарубіжних ринках та в значній залежності від сумлінності та підприємницької активності посередника. Тому до посередника в міжнародній торгівлі сформувалися канонічні вимоги, що й визначають його вибір:

♦ потенційний посередник не повинен представляти на цій території іншу іноземну або національну фірму, яка виробляє аналогічний або конкуруючий товар:

♦ можливий партнер повинен маги адекватну матеріально-технічну базу – торговельні, представницькі, демонстраційні, складські приміщення та засоби зв'язку;

♦ посередник повинен мати можливість забезпечити необхідний рівень додаткового сервісу, особливо, коли йдеться про реалізацію машин, обладнання чи іншої машинотехнічної продукції (рівень до- та після продажного обслуговування — важливий критерій конкурентоспроможності як постачальника, так і агента):

♦ посередницька фірма повинна мати стабільний фінансовий стан, бездоганну ділову репутацію та готовність до довгострокового співробітництва.

Крім того, вибір торговельно-посередницької фірми залежить від виду операцій, що вона виконує.

Залежно від характеру взаємодії між експортером та торговим посередником і функцій, які виконує торговий посередник, розрізняють; операції з перепродажу, комісійні, агентські та брокерські операції (рис. 3.3.).

Loading...

 
 

Цікаве