WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСвітовий ринок і торгівля → Силіконові долини у світі і в Україні - Реферат

Силіконові долини у світі і в Україні - Реферат


Реферат на тему:
Силіконові долини у світі і в Україні
Третє за величиною місто Росії - Новосибірськ - претендує на звання ще однієї світової столиці IT-технологій. За зразком Силіконової долини біля Новосибірська побудували Академмістечко, у якому створено всі умови для розвитку хайтек-проектів. Із державного бюджету Росії на це виділено 100 мільйонів доларів. Внаслідок цього Сибір перестає бути ізольованим районом і тепер займає міцну позицію у світовій глобалізованій економіці. До речі, заснований у 1893 р. Новосибірськ за радянських часів встановив світовий рекорд із зростання чисельності населення. Тепер далекий холодний край продовжує дивувати світ. А от чи зможе його здивувати і Україна?
Силіконовими долинами прийнято називати центри розвитку високих технологій та інновацій. Уперше термін "Силіконова долина" використав у 1971 р. журналіст Дон Хофлер для назви регіону поблизу міста Пало Альто в США. До середини 20 століття цей район на півночі Каліфорнії знали в основному завдяки сільському господарству, зокрема багатим урожаям на абрикоси та волоські горіхи. Сьогодні ж він перетворився на один із найбільших світових центрів розвитку IT-технологій. "Силіконова долина" стала домівкою для понад 140 компаній у галузі електроніки, програмних засобів, біотехнологій і іншого високотехнологічного виробництва.
А почалося усе із Стенфордського університету, заснованого 1891 року поблизу Пало Альто. У 20-х роках минулого сторіччя адміністрація Стенфорда вирішила підвищити престиж свого навчального закладу, і запросила на роботу відомих викладачів з університетів Східного узбережжя. Серед них був професор електротехніки Фредерік Терман з Массачусетського технологічного університету.
Його турбувала відсутність можливості для випускників Стенфорду працевлаштуватися у долині. Через це багато хто з них виїжджав на Східне узбережжя у пошуках роботи, особливо в галузі радіотехніки. Щоб розв'язати цю проблему, він почав підтримувати студентів, які хотіли заснувати компанію поблизу від університету.
Ідея створення промислового парку виникла аж у 50-х роках. У ті часи університет мав велику територію, але йому не вистачало грошей для фінансування стрімкого розвитку в післявоєнні роки. Продаж цієї землі був заборонений, але нічого не було сказано про неможливість її оренди. Виявилось, що довгострокова оренда є не менш привабливою для промисловості, ніж право власності. Зрештою на цих територіях і заснували Стенфордський промисловий парк. Землю здавали в оренду не всім, а лише високотехнологічним компаніям, результати роботи яких могли стати корисними для університету.
Через величезний вплив Стенфордського університету на розвиток усього регіону, цілком логічно було назвати долину, у якій він розташований, "Стенфордською". Але доля розпорядилася інакше, і долина стала "Силіконовою". Звідки ж пішла ця назва? 1955 року Вільям Шоклі заснував компанію Shockley Transistor. Він розробив транзистор, заснований на принципі посилення електричного струму, використовуючи твердий напівпровідниковий матеріал. У компанії виникла внутрішня суперечка щодо вибору між двома напівпровідниковими матеріалами: силікон і германій. Шоклі схилявся до германію, а інші інженери компанії наполягали на силіконі як на найкращому напівпровідниковому матеріалі. Через це їм довелося у 1957 р. покинути компанію і вже через рік вони заснували власну - Fairchild Semiconductor. Вона стала першою компанією, що запровадила в масове виробництво мікропристрої із використанням силіконового чіпа, і нині є однією з найбільших компаній в електронній промисловості Каліфорнії. Крім того, вона стала основою для створення таких компаній як Intel, Signetics (сьогодні Philips Semiconductors), National Semiconductors і AMD. Саме завдяки їм "Силіконова долина" отримала свою назву.
"Силіконова долина", або по-іншому - "Стенфордський дослідницький і промисловий парк", займає площу понад 280 га і налічує 162 будівлі і 23 000 працівників. У Стенфордський парк неважко дістатися, він розташований поблизу трьох аеропортів і двох основних доріг, тут також працює залізничний і автобусний завод. Окрім Стенфордського університету, який безпосередньо пов'язаний із діяльністю парку, біля нього також розташовані Каліфорнійський університет (Берклі), Університет Сан-Франциско, а також декілька великих лабораторій. У 2000-2001 роках загальний бюджет на спонсорські дослідження в Стенфор-ді становив 660 мільйонів доларів, які виділяв федеральний бюджет, корпорації, фонди і приватні особи.
Через успішність парку різко збільшився наплив людей до міста Пало Альто - сюди перебралося багато високоосвічених і забезпечених людей. У 87% населення міста є доступ в Інтернет, 65% жителів здобули як мінімум 4-річну освіту в коледжі. Щоправда, не все тут так безхмарно. Із збільшенням доходів зросла і вартість життя. Середньомісячна оренда квартири в Силіконовій долині коштує 1600 доларів. Дуже висока вартість житла змусила багатьох працівників переїхати жити на роботу, і навіть у притулки для бездомних.
Звичайно, "Силіконовій долині", яка створюється у Новосибірську, поки що дуже далеко до заокеанських масштабів. За минулий рік оборот приватного бізнесу тут не перевищив 150 мільйонів доларів, але ця цифра означає 15-кратний приріст порівняно з періодом десятирічної давнини. Кількість нових проектів збільшується на 15% у рік.
В Академмістечку поблизу Новосибірська уже працюють підрозділи компаній Intel і IBM, а одна з місцевих IT-фірм навіть створює вебпортали для американських знаменитостей. Хто міг уявити таке п'ятдесят років тому, коли Микита Хрущов почав реалізацію цього унікального проекту - будівництво в Сибіру міста, повністю заселеного ученими?
Перетворення Новосибірська на хайтек-столицю підтримує передусім нинішній президент РФ Володимир Путін. Після відвідин Індії, центру світового IT-аутсорсингу, він приїхав у новосибірське Академмістечко і схвалив будівництво нового ділового району для технологічних стартапів. Росія має всі можливості повторити успіх Індії на світовому ринку IT, адже вона зовсім не поступається їй за кількістю програмістів. Університети обох країн випускають по 200 тисяч фахівців щороку, хоча населення Росії уп'ятеро менше. Водночас, Росія - один із світових лідерів за загальним
Loading...

 
 

Цікаве