WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСвітовий ринок і торгівля → Диспропорційність економічного розвитку як фактор регіональної взаємозалежності світу - Реферат

Диспропорційність економічного розвитку як фактор регіональної взаємозалежності світу - Реферат


Реферат на тему:
Диспропорційність економічного розвитку як фактор регіональної взаємозалежності світу
?
Уніфікація та багатоманітність, гомогенність та стратифікація як основні тенденції сучасного економічного розвитку стають щоразу більше взаємопов'язаними. Неможливість знищити існуючі диспропорції регіонального розвитку, попри здійснювані спроби глобальної інституціоналізації міжнародного співробітництва, стає очевидною. На відміну від глобалізації як прояву віртуальної цілісності світогосподарської системи, інтеграція сприяє підвищенню дієздатності певних її складових в умовах збереження суверенітету національних держав.
Традиційно інтеграцію трактують як процес взаємопроникнення, об'єднання двох і більше систем внаслідок гармонізації їхніх стосунків та інтересів, тобто, це лише прояв існуючої "дуальної єдності" - універсалізації та фрагментації світового економічного простору. Новітні підходи пильну увагу приділяють не лише проблемі пошуку суттєвих розбіжностей між уявленнями про інтеграційні процеси як спосіб оптимального збалансування протидіючих сил із уніфікацією інтересів у межах усієї системи, а й акцентують на націоналістичній парадигмі, яка пропонує своє бачення політичної й економічної дійсності.
Інтеграція передбачає існування широкого спектра мікроекономічних та макроекономічних аспектів її реалізації, а тому вимагає від держав-учасниць не лише гармонійного поєднання їхніх зусиль, а й зрівноваження методів та механізмів розвитку. З макроекономічного боку, як зазначає дослідниця З. Луцишин, інтеграція торкається таких важливих функцій загального порядку, як приплив та відплив капіталу, водночас мікроекономічні аспекти вимагають тривалішого періоду реалізації, оскільки слід враховувати здійснення організації праці управління, відмінності у методах розрахунків, визначення індикативних показників-орієнтирів економічного розвитку та росту, недосконалість чи відсутність інтеграційних механізмів [6].
Е. Азроянц досить влучно характеризує значення і роль інтеграційних зрушень у загальному глобалізаційному процесі. Він зазначає: "Глобалізація є власне метою історичного прогресу; інтеграція та дезінтеграція є тенденціями, що визначають його динаміку, водночас інтернаціоналізація є сучасним етапом глобалізації". Такий підхід передбачає аналіз глобалізації не як стратегії, що має на меті досягти гомогенності, а як найважливішого джерела різноманітності - поєднання різноманітних складових. При цьому різноманітність є не тенденцією, а наслідком, що визначає життєздатність системи, який не можна ототожнювати з дезорганізацією і хаосом [1].
Зазначену думку розвиває у своїх міркуваннях Т. Кальченко, звертаючи увагу на той факт, що, з одного боку, глобалізація посилює центро-периферійний поділ світу, але з іншого - та ж глобалізація істотно змінює структуру цього відношення [4, с. 141]. Такий процес не тільки ускладнюється внаслідок виникнення центрів на периферії і ознак периферії в центрі, а також внаслідок активізації зв'язкових і проміжних ланок між цими двома структурними позиціями, супроводжується розмиванням чіткості цих світових відносин. Їхні кордони, точніше кордони двох полюсів, стають рухомими, обидва полюси стають цілим, посилюється значення зворотного впливу периферії на центр, виникає - через ускладнення всіх цих зв'язків - можливість зміни периферійного статусу значних за розміром країн, що розвиваються. Якщо цей процес доповнити реалізацією принципу центризму, а отже, і "антицентру" чи анти-центричності (за В. Пантіним), які, за словами М. Чешкова, не пов'язані з глобалізацією чи принаймні не створені нею, то можна вважати, що глобальна взаємозалежність зі своєю колишньою центро-периферійною формою істотно трансформується [8, с. 26].
Теорія залежності виникла наприкінці 50-х років минулого століття. Це була спроба висвітлити диспропорції світового розвитку як наслідку несприятливих умов торгівлі між індустріально розвиненими країнами та рештою світу. Неминучі втрати, яких зазнавали найбідніші країни внаслідок використання їхнього потенціалу лише в сировинній площині, унеможливлювали перспективи випереджального росту їхніх економік через стабільне перевищення ціни імпорту над експортом, а отже, актуалізували питання пошуку внутрішніх джерел для виробництва відповідних імпортних субститутів з метою зниження зовнішньої залежності в складовій імпорту та запобігання неефективному відтоку зовнішніх валютних резервів. З іншого погляду, відсутність достатньої політичної волі з боку урядів бідних країн у проведенні трансформаційної політики задля зміни статусу з "постачальників сировини" на "виробників кінцевої продукції" у комплексі з причинами суто економічного характеру, як-от можливість виробити, а згодом запропонувати продукцію, що відповідала б світовим аналогам, та ще й за конкурентною ціною, порушувала питання про певну приреченість країн так званої периферії на цілковите підпорядкування їх національного розвитку потребам розвиненого центру.
Відсутність одностайності щодо оцінки залежності як економічної категорії пояснюється глибоким інтересом до процесів міжнародної взаємодії як з боку представників ліберальної школи, біхевіоризму, так і теоретиків світ-системного підходу*, теоретичне осмислення яких базувалось на концептуальній межі між дискурсом світової системи і дискурсом глобалізації. Особливої уваги заслуговує той факт, що концептуальною основою системних змін у світовій економіці, згідно з позицією Валерстайна, є дуальна єдність "національне / інтернаціональне", а не "локальне/глобальне", яка видозмінює значення і функції національних кордонів. Водночас, попри іноді серйозні розбіжності у трактуванні вирішальних факторів формування самої залежності, що зводить нанівець спроби формулювання єдиної теорії, яка висвітлювала б природу досліджуваного явища, існує можливість виокремлення низки суттєво важливих елементів та характерних рис, що формують більшість концептуальних ідей щодо економічної взаємозалежності у світовому ракурсі. Йдеться про визнання обумовленості національної політики економічного розвитку будь-якої держави від дії цілого спектра існуючих чинників міжнародного впливу - як економічних, так і позаекономічних, що свідчить про глибину її залежності від решти світу [9].
У працях періоду розробки теорії залежності та розвитку недорозвитку А. Г. Франк пропонує розглядати відсталість третього світу не як іманентний феномен, властивий суспільствам географічного ареалу за межами Заходу через їхню соціокультурну відсталість, доіндустріальну економіку та структурну недиференційованість, зокрема в політичній сфері, а як наслідок впливу капіталістичного Заходу на решту світу, впливу, що набув рис колонізації [12]. А. Г. Франк заперечував можливість подолання цієї відсталості внаслідок ігнорування факту високого розвитку деяких неєвропейських цивілізацій та неможливості імітації західної траєкторії розвитку в радикально інших умовах, створених колоніалізмом.
Т. Дос Сантос, якийзазнав впливу франківських ідей, робить спробу пояснити природу феномена економічної залежності країни через узагальнення особливостей її історичного досвіду як чинника, який слід
Loading...

 
 

Цікаве