WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСвітовий ринок і торгівля → Тенденції та перспективи світової золотовидобувної промисловості - Реферат

Тенденції та перспективи світової золотовидобувної промисловості - Реферат

суттєво нижчою і дорівнювати 0,1-0,2 г/т (ERGO - 0,2 г/т, Раунд Маунтен - 0,12, Олімпік Дам - 0,3). Найвищі концентрації золота спостерігаються у рудах низки південноафриканських (Клуф - 12,9 г/т, Ліудорн - 10,6, Драйфонтен - 10,0), австралійських (Паджінго - 12,1-13,8 г/т, Гентлі - 16,7-23,9) та канадських (Хоїл Понд - 13,6 г/т, Макасса -11,7, Слиппінг Жіант - 10,8, Ескей Крік - 67,17-102,1, Девід Белл - 11,4-13,7) родовищ.
Останніми роками спостерігається тенденція до зниження середнього вмісту золота в рудах. Якщо 10-15 років тому цей показник коливався між 3-6 г/т, то зараз він дорівнює 1-3 г/т. Так, наприклад, з 1981 р. до 1991 р. середній вміст золота в рудах, що видобуваються у США, зменшився з 3,56 до 1,52 г/т [7]. Це пов'язано з початком дії відкритих копалень. Їхня кількість за той самий час зросла з 32 до 80, а видобуток золота - в 14,5 раза. Одночасно кількість підземних рудників зменшилася з 56 до 13, а середній вміст золота в рудах, що видобуваються, підвищився з 5,76 до 7,65 г/т.
Зниження концентрації металу означає необхідність переробки дедалі більшої кількості руди, що, у свою чергу, потребує нових технологічних засобів. Одним з них стала метода купчастого вилужування, де застосовуються цианіди. Вперше для золота її використано у Неваді у 1971 р. Нині ця метода дуже широко застосовується в усьому світі, особливо в тропічних країнах. Її впровадження дозволяє суттєво зменшити собівартість продукції, що є вирішальною умовою здійснення золотовидобувних робіт. Як було показано вище, собівартість золота коливається у широких межах, від 100 до 400 $/oz. Загалом, вона повільно змінюється, віддзеркалюючи (із затримкою на 1-2 роки) зміну вартості золота (табл. 9).
Собівартість золота становить у середньому 250 $/oz, хоча в різних країнах та на різних копальнях вона може мати суттєву різницю: від 99 $/oz на родовищі Янакоха в Перу до 300-400 $/oz на декількох рудниках Америки та Африки (Пінсон - 425 $/oz, Канделярія в США - 346, Ель Бронс у Чилі - 371, підземні виробки Буксберг в ПАР - 356). Однією з умов доцільності золотовидобувних робіт є рівень вартості золота на світових ринках не нижче ніж 300 $/oz.
Сучасний стан та перспективи світового ринку золота
Незважаючи на постійне зростання видобутку золота до 1998 р. включно, перелам економічної ситуації позначився вже у 1997 р., коли середньорічна вартість золота знизилася на 57 $. - до 331,29 $/oz. Це був найнижчий рівень з 1985 р., коли середньорічна вартість золота становила 317,26 $/oz [15]. У 1997 р. вартість золота поступово знижувалася з 366 $/oz на початку року до 283 $/oz наприкінці, у середині грудня (найнижчий рівень з серпня 1979 р.). У 1998 р. вартість золота становила близько 290 $/oz, а у першій половині 1999 р. знизилася до 250-255 $/oz.
Для того щоб зрозуміти причини зниження вартості золота, треба проаналізувати не тільки економічну ситуацію у світі, а й зміну сприйняття ринку золота та ролі золота як світового грошового еквівалента.
Незважаючи на глибокі економічну та фінансову кризи багатьох країн Східної Азії у другій половині 1997 р., Південної Америки - у перший половині 1998 р. та Росії - у другій половині 1998 р., глобальна світова економічна ситуація була стабільною. У найважливіших індустріальних країнах економіка мала динамічний розвиток, зростання практично всіх економічних факторів супроводжувалося низькою інфляцією. Попит і пропозиція золота були збалансовані (табл. 10), світове виробництво золота стабільно підвищувалося, причому це підвищення (13% у 1997 р.) значно перекривало підвищення видобутку золота (2,3%) у тому самому році (табл. 11).
Треба зважати й на політичне зростання ролі Сполучених Штатів після розпаду Радянського Союзу. У зв'язку з цим надзвичайно підвищилася довіра до долара США та піднеслося його значення як світового економічного регулювальника. Тому часто ділові кола світу надавали перевагу долару США чи урядовим фінансовим зобов'язанням США над золотом. Таким чином, міжнародна довіра до долара США останніми роками підірвала сприйняття цінності золота як антиінфляційної перепони у світі, що розвивається, а це викликало негативне ставлення до золота деяких банків та інвесторів, підвищення пропозиції та зниження вартості.
Протягом 1997-1998 рр. декілька центральних банків та урядів розвинутих країн повідомили про продаж золота. Так, 13 січня 1997 р. уряд Нідерландів оголосив про продаж 300 т золота. На початку березня того ж року Національний банк Швеції повідомив про продаж у майбутньому частини своїх золотих резервів. У липні 1997 р. австралійський уряд заявив про скорочення своїх золотих резервів на 2/3 і продаж 167 т золота, 2 грудня - Аргентина про розпродаж у майбутньому частини свого золотого резерву. Останньою краплею, напевне, було оголошення уряду Великобританії у червні 1999 р. про продаж частини своїх запасів. На початку липня Великобританія виставляє на продаж перший з п'яти лотів у 25 т. Золотий ринок зреагував миттєво: вартість золота знизилася до критичної позначки у 255 $/oz і багато золотовидобувних компаній були змушені згорнути, а частково й зупинити свої роботи. Так, у липні 1999 р. найбільша золотовидобувна компанія Гани - Ashanti Goldfields - зупинила всі пошуково-розвідувальні роботи у цій країні, обмежила видобуток золота на таких родовищах, як Obuasi та Bibiani, і звільнила 3000 чоловік. Водночас із золотовидобувного сектора ПАР було звільнено понад 5000 чоловік. Настала найглибша криза золотовидобувної промисловості з часів скасування золотого стандарту у 20-х роках і Великої Депресії 30-х років.
Проте, на погляд автора, така ситуація триватиме недовго. Безперечно, не можна чекати підвищення вартості золота у першій половині 2000 р., навпаки, ціна золота може дещо знизитися, якщо не вживатимуть заходів держрегулювання (що не виключено). Через це треба чекати на спад видобутку золота у 1999 та2000 рр., можливо, на 5-10% на рік. Але зниження пропозиції неминуче викличе підвищення попиту і - як наслідок - підвищення вартості золота, можливо, вже наприкінці 2000 р., приблизно до 300-350 $/oz. Швидше за все, сподівання фінансових та урядових кіл певних розвинутих країн про заміну золота як світового фінансового гаранта валютних резервів доларами США чи євро Західної Європи є небезперечними, недостатньо обгрунтованими. Ці сподівання базуються передусім на нинішньому політико-економічному стані світового співтовариства, у першу чергу - на незаперечному лідерстві Сполучених Штатів Америки. Але, як свідчить історія людства, глобальна політико-економічна ситуація може змінитися дуже швидко, а золото завжди залишається найнадійнішим гарантом фінансового стану будь-якого суспільства.
Ці висновки частково підтверджуються останніми відомостями з фінансових ринків щодо підвищення ціни золота наприкінці вересня 1999 р. до 282 $/oz, а у грудні 1990-січні 2000 р. до 290-320 $/oz (хоча у березні-квітні вона знов знизилася до 280 $/oz). Міжнародні аналітики пов'язують це підвищення з трьома групами факторів:
- економічні: світовий попит на золото та його щорічне зростання суттєво перевищують видобуток золота та його динаміку (див. табл. 10); наприклад, у другому кварталі 1999 р. збут золота виріс на 16% порівняно з тим самим періодом 1998 р., тоді як значного підвищення видобутку золота не спостерігалося, навпаки, певні компанії зменшили видобуток у зв'язку з його низькою вартістю;
- політичні: країни, що видобувають золото (передусім ПАР, а також Гана, Перу та інші), особливо постраждали від зниження цін на золото, вплинули на уряди
Loading...

 
 

Цікаве