WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСвітовий ринок і торгівля → Ринок взуття - Реферат

Ринок взуття - Реферат

взуття важливе значення має аналіз співвідношення попиту і наявних ресурсів ринку. Ринкові ресурси на ринку взуття на 80 - 85 % формуються за рахунок імпортної продукції. Приблизно 40 % взуття ввозиться на український ринок організовано і близько 60 % - неорганізовано. Останнім часом обсяги організованого імпорту падають, проте це компенсується зростанням неорганізованих постачань, у результаті яких загальні надходження імпортної продукції на внутрішній ринок України збільшуються.
У недавньому минулому в Україні рівень споживання взуття на душу населення (близько чотирьох пар на рік) наближався до рівня
країн із найбільш високими життєвими стандартами. Проте виробництво вітчизняного взуття, навіть разом з імпортним, яке формувало тоді близько 20 % ринкових ресурсів взуття, не покривало платоспроможного попиту населення. Сьогодні протилежна ситуація: ресурси торгівлі перевершують попит і споживач одержав можливість робити вибір відповідно до своїх прибутків.
Слід також враховувати еластичність попиту на взуття. У країнах із стабільною економікою і достатньо високими нормами споживання попит на взуття, як і на більшість інших товарів народного споживання, нееластичний. Теперішній вітчизняний ринок взуття демонструє, здавалося б, прямо протилежну ситуацію: попит на взуття високоеластичний. Справа в тому, що масовий попит на взуття в часи його дефіциту на споживчому ринку підтримувався тим, що практично все населення мало у своєму розпорядженні прибутки, що дозволяли постійно створювати платоспроможний попит. Рівень цих прибутків орієнтував велику частку покупців (до 60 %) на придбання вітчизняного взуття (із верхом з натуральної шкіри), що характеризувався середньою якістю і дизайном і порівняно невисокою ціною. Тим часом сьогоднішня ситуація цілком відповідає до теорії попиту: у відповідь на зниження прибутків і на ще більш значне зростання цін споживач відповідно зменшив кількість одержуваного взуття до рівня мінімальних потреб і перейшов до споживання більш дешевої і низькоякісної продукції. Оскільки цей рівень споживання приблизно в 4 рази нижче за раціональну норму, закономірно припустити, що підвищення прибутків і зниження цін на взуття призведе до помітного зростання попиту на нього. Таке зростання триватиме, тобто попит залишатиметься еластичним доти, доки населення не відновить звичні для нього особистий асортимент і кількість взуття, що сформувалися ще в епоху дефіциту і швидко скорочуються в ході інтенсивної експлуатації взуття.
Останніми роками зазнала докорінних змін інфраструктура ринку взуття. Централізовано організована система товароруху, що включає оптову і роздрібну ланки, частково зруйнована. Найбільшого збитку нанесено оптовій ланці торгівлі. Так, із 63 регіональних оптових баз у даний час функціонує лише 1/3, інші або змінили профіль, або розформовані. Найбільше від дезорганізації оптової торгівлі постраждали вітчизняні взуттєві підприємства. Якщо в 1990 р. через оптові бази було продано 50 % виготовленого ними взуття, то в 1999 - лише 25 %. Інші 75 % вітчизняного взуття реалізовані його виробниками самостійно, у тому числі за договорами із роздрібною торгівлею.
Наразі формується нова інфраструктура торговельної мережі, що включає комерційні оптові організації, дрібнооптові склади-магазини, дилерські склади вітчизняних і закордонних фірм. Слід сказати, що створення численних організацій мініопту, що займаються закупівлею і перепродажем взуття, сприяло збереженню внутрішнього ринку взуття.
Поряд з інфраструктурою ринку, змінилися і умови реалізації взуття в Україні. У результаті лібералізації ціноутворення підприємства промисловості та роздрібної торгівлі позбавилися оборотних коштів, необхідних для забезпечення безперервності процесів виробництва і реалізації продукції. З двох найбільше поширених варіантів розрахунків за продукцію - "із передоплатою" і "на реалізацію" - перший не влаштовує торговельні організації, другий - виробничі підприємства. З цієї причини роздрібна торгівля переключилася на торгівлю, в основному, імпортним взуттям, яке постачальник спроможний передавати "на реалізацію". Це вкрай погано відбилося на вітчизняних промислових підприємствах, для яких відсутність оборотних коштів гальмує весь процес виробництва.
У даний час важливу роль відіграють форми, просування товару на ринку. Найбільше поширеною формою просування товару на ринку взуття є реклама. Основні види засобів поширення реклами - це засоби масової інформації (газети, спеціалізовані журнали, телебачення, у тому числі кабельне, радіо, рекламні щити).(Реклама вітчизняного взуття практично відсутня. Що ж стосується" реклами імпортного взуття, то вона нерідко має риси несумлінної конкуренції: повідомляє недостовірні відомості про властивості та якість товару, про його виробника. Вітчизняний виробник через відсутність реклами найчастіше програє закордонним фірмам у конкурентній боротьбі, навіть маючи продукцію, що не поступається за споживчими та іншими характеристиками імпортним товарам.
Створення умов для стабільного розвитку ^внутрішнього ринку пе-редбачає забезпечення його захищеності. Переважання на ринку імпортного взуття, що досягається нерідко за рахунок несумлінної конкуренції і демпінгових цін, потребує підвищеного захисту вітчизняного товаровиробника в період формування в українській економіці конкурентного середовища. Повинні бути забезпечені однакові умови ціноутворення й оподатковування для імпортерів і вітчизняних підприємству У зв'язку з цим із 1 серпня 1996 року введено підвищені мита на товари, які ввезено в порядку неорганізованого імпорту (так званими човниками), на який припадає велика частка імпортованого взуття. З 1 вересня 1999 р. підвищено мита на товари, які ввезені зовнішньоторговельнимиорганізаціями й акціонерними товариствами. Щодо взуття встановлено комбіновані мита: 20 % до контрактної ціни постачання плюс мито в розмірі 2 екю (- $ 2,5) на шкіряне взуття, 1 екю - на взуття з верхом із текстильних матеріалів. Проте дотепер не використовуються такі засоби захисту, як квотування імпорту, запобігання надмірному імпорту й антидемпінгове законодавство, сертифікація ввезеної продукції тощо.
Це були загальні соціально-економічні чинники, що впливають на формування ринку взуття в Україні.
Специфічні чинники визначають розвиток ринків окремих товарів, причому кожен ринок може мати характерні тільки для нього чинники. У цьому випадку специфічний чинник за ступенем впливу може виявитися визначальним для формування і розвитки попиту та пропозиції з конкретного товару. До групи специфічних чинників, що визначають розвиток ринку взуття, можна віднести: зміни моди; природно-кліматичні умови; досягнутий рівень життя та ін. Як правило, ці чинники пов'язані з особливостями споживання взуття і залежать від безпосередніх характеристик покупців. На будь-якому ринку діє, як правило, велика кількість споживачів різноманітного роду продукції. Виділені особливим чином за певними ознаками вони складають сегмент ринку. Тож, для здійснення ефективної комерційної діяльності на ринку взуття виникає необхідність у його сегментації.
Для сегментації ринку товарів народного споживання, у тому числі взуттєвих товарів, основними критеріями (ознаками) є географічні, демографічні, соціально-економічні, психографічні.
До географічних ознак належать: розмір регіону, щільність і кількість населення, кліматичні
Loading...

 
 

Цікаве