WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСвітовий ринок і торгівля → Ф'ючерсні угоди - Реферат

Ф'ючерсні угоди - Реферат

учасниками ринку.
Якщо в результаті операцій залишок коштів на клієнтському рахунку стане меншим від деякої встановленої біржею величини, яку називають підтримуючою маржею, клієнт внесе на свій рахунок так звану додаткову маржу. Якщо додаткова маржа не буде внесена клієнтом протягом 24 год, його позиція на біржі закриється. На відміну від початкової маржі, додаткова маржа вноситься тільки грошовими коштами. Підтримуюча маржа - це мінімальний рівень, до якого може знизитись залишок коштів на рахунку інвестора в результаті небажаного руху цін. Сума, що перевищує підтримуючу маржу, може бути вилучена інвестором в будь-який час.
Брокерські контори дають 3-5 днів своїм клієнтам для додаткових внесків. Клієнти, неспроможні внести додаткові кошти, повинні закрити свої позиції на ринку та свої рахунки. Якщо клієнт не покриває потреби в додаткових коштах і його рахунок вичерпано, усі подальші збитки відшкодовуються за рахунок брокерської контори.
Більшість ф'ючерсних контрактів мають дозволену верхню та нижню межі коливання ціни кожного дня. Це так звані граничні значення котирувальної ціни - максимальне та мінімальне значення, в межах якого може змінюватися ціна контракту протягом торгової сесії. В разі, коли ціна переходить допустимі межі, говорять про закриту верхню чи нижню межу. Закрита нижня межа не дає можливості покупцям вільно увійти або залишити ринок, а закрита верхня межа так само впливає на продавців. Тобто торги продовжуються, але у напрямі зменшення цінових коливань. Якщо закрита цінова межа діє протягом кількох днів, біржа розширює цю межу.
Цінові межі встановлюються для стабілізації ринку та утримання його під контролем. Встановлення межі - своєрідна затримка часу для того, щоб ринок зміг пристосуватися до подій, які спричиняють коливання цінової межі.
Клірингова палата є одним з відділень біржі або незалежною організацією. Через клірингову палату здійснюються реєстрація, узгодження, гарантування, закриття позицій та поставка активів за укладеними угодами. Фінансові звіти також готує клірингова палата. Членами клірингової палати є розрахункові фірми, які виконують розрахунки для брокерських контор.
Брокерські контори несуть фінансову відповідальність перед своїми розрахунковими фірмами, а клірингова палата діє гарантом для своїх членів - розрахункових фірм у проведенні всіх розрахункових операцій з торгів. Усі члени клірингової палати вносять і тримають на рахунках за кожною торговельною позицією так звану клірингову маржу, яка є гарантією належного виконання ф'ючерсних контрактів з боку учасників ринку. Щодня кліринговою палатою звіряються рахунки членів палати, встановлюється та регулюється маржа залежно від ситуації на ринку.
Основні принципи ціноутворення у форвардних та ф'ючерсних контрактах
Розглянемо основні принципи ціноутворення та основні складові ф'ючерсних та форвардних цін. При цьому не будемо брати до уваги витрати на відкриття та закриття позиції у ф'ючерсному контракті чи інші витрати на проведення операцій. Не будемо враховувати і різницю у процентних ставках із залучення та інвестування коштів.
Нагадаємо, що базовими активами в форвардних контрактах можуть виступати різноманітні фінансові або матеріальні активи, валюта, процентні ставки, фондові індекси тощо. Ціноутворення в угодах на купівлю-продаж валюти чи в угодах про форвардні процентні ставки мають свою специфіку.
Розглянемо звичайну форвардну угоду на купівлю-продаж деякого фінансового активу X. Ціну активу, зафіксовану у форвардному контракті, називають ціною поставки (відповідно до дати поставки). Форвардною ціною називають ціну поставки у форвардних контрактах, які укладаються в даний момент. Щодня укладаються форвардні угоди і щодня змінюються не тільки ціни спот, а й форвардні ціни на ті чи інші активи. Чим ближче дати поставки, тим менша різниця між цінами на ринку спот та форвардними цінами.
При визначенні теоретичної форвардної ціни роблять два припущення:
o операція на форвардному ринку не здійснюється за власні кошти, тобто при проведенні операцій на форвардному ринку не здійснюється інвестування власних коштів, вони залучаються під деяку ринкову процентну ставку;
o фінансові результати від реалізації двох протилежних за змістом стратегій, які полягають у купівлі активу згідно з форвардним контрактом і безпосередній купівлі того самого активу на ринку, мають збігатися і дорівнювати нулю.
Це означає, що в цьому випадку неможливо здійснити арбітражну угоду й отримати арбітражний прибуток. Арбітражні угоди полягають у паралельному проведенні операцій на кількох ринках з метою отримання прибутку від різниці в цінах на один і той самий актив на різних ринках. Причому не обов'язково, щоб це були однакові за своїм функціональним призначенням ринки (наприклад, купівля-продаж акцій на біржі в США і на біржі в Німеччині). Арбітражна угода може полягати і в паралельному проведенні операцій на ринках строкових угод та угод спот.
Визначення теоретичної форвардної ціни проілюструємо на прикладі. Ціна спот фінансового активу X становить 100 гр. од. За цим активом раз на квартал сплачується дохід у розмірі 5 гр. од. Форвардний контракт на актив X має дату поставки через три місяці. Ринкова процентна ставка з фінансування чи інвестування коштів на три місяці дорівнює 16% річних.
Розглянемо дві стратегії.
І. Припустимо, що форвардна ціна активу X - 104 гр. од. Тоді інвестор продає форвард (тобто укладає форвардну угоду на поставку активу X через 3 міс. за ціною 104 гр. од.), позичає 100 гр. од. на три місяці під 16% річних і купує фінансовий актив X за ринковою ціною 100 гр. од.
Через три місяці інвестор отримує дохід за активом у розмірі 5 гр. од., здійснює поставку активу, отримує за це 104 гр. од. і повертає основну суму боргу в розмірі 100 гр. од. та проценти в розмірі: 100 o 0,16 : 4 = = 4 гр. од.
Результатом реалізації такої стратегії є прибуток у розмірі 5 гр. од. Дійсно, доходи та витрати за проведеною операцією становлять:
Доходи Гр. од. Витрати Гр. од.
Позичка 100 Повернення боргу 100
Дохід за активом X 5 Проценти за боргом 4
Продаж активу X за форвардним контрактом 104 Купівля активу X 100
Всього 209 Всього 204
Отже, Прибуток = Доходи - Витрати = 209 - 204 = 5 гр. од.
II. Припустимо, що форвардна ціна активу X - 93 гр. од. Інвестор позичає у брокера на 3 міс. (як правило, позичка безпроцентна) актив X, продає його на ринку за 100гр. од. і інвестує кошти на 3 міс. під 16% річних. Одночасно він купує форвард (тобто укладає форвардну угоду на купівлю активу X через 3 міс. за ціною 93 гр. од.).
Через 3 міс. інвестор отримує інвестовані 100 гр. од. та дохід за ними: 100o0,16:4 = 4 гр. од. Згідно з форвардним контрактом купує актив за ціною 93 гр. од. і повертає брокеру актив X та дохід за активом X. Доходи і витрати від реалізації такої стратеги становлять:
Доходи Гр. од. Витрати Гр. од.
Продаж активу X
Повернення інвестованих коштів
Дохід за інвестованими коштами 100
100
4 Інвестування коштів
Купівля активу X за форвардом
Виплата доходу за активом X 100
93
5
Всього 204 Всього 198
Отже, Прибуток = Доходи - Витрати = 204 - 198 = 6 гр. од.
Перша та друга стратегії є прикладами арбітражних стратегій, які дають змогу отримати арбітражний прибуток у випадках, коли форвардна ціна нижча чи вища від теоретичної форвардної ціни.
Теоретичну форвардну ціну визначимо, прирівнявши прибуток, отриманий у
Loading...

 
 

Цікаве