WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Художній розвиток Дніпрової Чайки(пошукова робота) - Реферат

Художній розвиток Дніпрової Чайки(пошукова робота) - Реферат

творчі пориви не залишили її до останнього подиху життя. Вона збирається упорядкувати все написане нею, домовляється з київськими видавництвами про випуск нового зібрання творів. В 1925 - 1926 рр. пробує писати лежачи" ( 3 , 19 ).
Померла письменниця 13 березня 1927 року в селі Германівці, що на Київщині. Поховано її у Києві на Байковому цвинтарі.
Літературна спадщина Дніпрової Чайки за обсягом порівняно невелика, проте жанрово багатогранна. Ця спадщина містить поетичні твори, оповідання, поезії в прозі, педагогічні розвідки, твори для дітей, епістолярний доробок.
Основу творчості Дніпрової Чайки складають ліричні поезії. У них виражено провідний пафос її творчості. Увіршах виразно відбито наскрізні образи, конфлікти, настрої, що властиві художньому світогляду Дніпрової Чайки.
Домінантні мотиви її поезії - місце й роль жінки у навколишньому мікросвіті, складнощі й перипетії кохання, велич і тендітна краса природи. Її поетичні твори проникливо відбивають емоційне душевне самопочуття особистості, яка на зламі ХIХ - ХХ століть намагається себе знайти, висловити, реалізувати і якій все це повною мірою не вдається.
Вірші Дніпрової Чайки переважно присвячені жіночій долі, а точніше - жіночій недолі. (Доречно зазначити, що на тональності її лірики безпосередньо відбилися нещасливе сімейне життя й зруйновані стосунки з чоловіком, відомою у Таврійському краї людиною Ф.Василевським.) Дніпрова Чайка розповідає про біль і страждання жіночої душі, про те, які негаразди й складнощі випадають на долю жінки, про залежність жінок, їхнього становища у сім'ї та в навколишньому середовищі від багатьох обставин, чинників, про те, які біди доводиться пережити, перетерпіти жіночій свідомості.
Вас лиш, вас, безщаснії дівчата,
Що в глухих, невідомих кутках
Осудила доленька проклята
Марно жить і гинути в сльозах, -
прагне Дніпрова Чайка лагідним словом, турботливим почуттям зігріти "безщасних дівчат", описуючи один з видів жіночої недолі в поезії "Безщасна".
Значна частина її поетичної творчості "становить своєрідну історію жіночого серця" ( 1 , 19 ). Мотиви розбитого кохання, зради, дівочої біди, інтимних переживань пронизують всю поетичну спадщину Дніпрової Чайки.
У її віршах знаходимо такий цікавий художній аспект, як антиномію "чоловік - жінка". Ці дві художньо-статеві іпостасі часто протиставлені в неї. Вона розглядає їх як етичну й психологічну опозицію. Між ними точиться внутрішня, невидима, проте надзвичайно напружена боротьба.
О дужий! Як же ти погірдливо підвівсь,
Ти думаєш - зборов, то ти уже і правий?
Радієш, що зломив того, хто й сам хиливсь?
Пишаєш, що здобув в борні нерівній слави?
Стривай-бо, не радій: що мало розцвісти
І рясно уквітчать чоло твоє квітками,
Шипшиною тобі постелеться в путі
І в тіло те ввіп'ється колючками!
Здивуєшся тоді, як сталося таке:
Мізерне зіллячко та велетня спиняє?
Так знай же, що й плохе, і кволе, і хибке
В образі лютої отрути добирає!
("О дужий! Як же ти погірдливо підвівсь…")
У поезіях Дніпрової Чайки спостерігаються окремі феміністичні мотиви й поривання. Художня антиномія "чоловік - жінка" набувала у її інтерпретації неабиякої психологічної загостреності. Зрозуміло, що письменниця перебувала на боці жіноцтва й дивилися на проблему "він - вона" крізь призму суто жіночого погляду. В її поетичній інтерпретації чоловік часто постає тим, хто підкорює, а жінка - тією, хто звільнюється.
Дніпрову Чайку хвилювало питання щодо соціальних можливостей жінки, жіночого права на внутрішню незалежність. Вона вважала, що ці права дуже обмежені й що за них жіноцтву треба боротися на всіх рівнях - від внутрішньо-індивідуального до загальносуспільного. На межі ХIХ - ХХ століть активно визрівав український фемінізм.
Дніпрова Чайка - поетка гранично відкритих, відвертих емоцій. Вона з надзвичайною щирістю передавала й описувала життя жіночих почуттів. Мотив кохання є одним з домінантних у її ліричній творчості. Любов у її віршах художньо осмислено як спільність щастя й болю.
Щастя є миттєвим, стрімким, урочистим і пафосним. Воно спалахує палкими й пристрасними почуттями. Воно, як правило, швидко згоряє, залишаючи в серці невгамовний біль, який не тільки впливає на свідомість ліричної героїні, але й спроможний трагічно відбитися на її вчинках.
Мотив кохання в інтимній ліриці Дніпрової Чайки розгортається напруженим емоційним сюжетом почуттів і стосунків. Щастя й біль - ці два поняття, внутрішні стани - не просто переплетені у її поезіях: вони постійно поруч, разом, вони як одне ціле, як радісно-трагічне ціле, що незмінно супроводжує дівочу й жіночу долю, свідомість. Характерними для поетки є рядки з таким інтонуванням:
Милий ізрадив, покинув кохану, -
Сохне і в'яне вона…
Літо минуло, і в осінь погану
Перевернулась весела весна.
Верби обсипались, зляканий місяць
Вид свій за хмару сховав,
Згасли зірки, з сорома соловейко
Десь на чужині без вісті пропав...
Люди недобрі - не в їх сиротині
Ради в нещасті прохать:
Ще насміються! І лине дівчина
В плавню до річки поради шукать.
Річка-порадниця хвилею грає,
Слухає дівка її
Влесливі речі - і от зрозуміла -
І простягла їй обійми свої:
"Річко, сестрице, прийми ж моє горе,
Бо не під силу тяжке!..
На моє тіло, неси його в море,
Душу ж… О господи, що ж це таке?!." ("Мати")
У цьому вірші Дніпрова Чайка розповідає історію молодої жінки, яку "милий ізрадив, покинув" з майбутньою дитиною. Письменниця детально змальовує душевний стан своєї героїні, глибоку розпуку й безнадію, що охопили її.
Важливою рисою цієї поезії є психологічна зміна, що відбувається з молодою героїнею. На початку твору це зневірена, розчавлена натура, яка шукає самогубства "між верболозів старих" та "хвиль говірких". Поетка показує, як у свідомості молодої матері народжується протест проти власних настроїв відчаю та самогубства. Письменниця акцентує увагу на тому, що її героїня віднаходить у собі сили подолати розпуку й жити заради майбутньої дитини, незважаючи на жодні моральні забобони.
Поетичну новелу "Мати" Дніпрова Чайка завершує рішучим, вольовим висновком своєї героїні та стислим психологічним фіналом, що зображують її нову моральну якість - упевненість у благородстві й материнській мудрості власного рішення. В останніх рядках підкреслюється, що й сама природа "світом" й "поштивістю" підтримала красу
Loading...

 
 

Цікаве