WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Художній розвиток Дніпрової Чайки(пошукова робота) - Реферат

Художній розвиток Дніпрової Чайки(пошукова робота) - Реферат

надавала подіям суспільно-політичного значення й брала в них активну участь. Так, у 1903 - 1904 роках Дніпрова Чайка входила до складу херсонської організації допомоги політв'язням. 1905 року письменницю було заарештовано за розповсюдження забороненої літератури, її рукописи конфісковано. У період 1905-1907 років вона симпатизувала прихильникам революційнихідей, висловлювала радикальні думки й уподобання.
1908 року Дніпрова Чайка переїжджає до Києва. Там вона продовжує активну громадську діяльність, зближується з київською "Просвітою", встановлює тісні контакти з багатьма представниками національної літературної та мистецької еліти.
1914 року письменниця важко захворіла і решту свого життя (тринадцять років) провела у хворобі й боротьбі з нею. З того ж року різко знизилася письменницька активність Дніпрової Чайки.
Писати вона розпочала наприкінці 70-их років ХIХ століття, ще навчаючись в Одеській приватній жіночій гімназії. Перші літературні спроби було зроблено російською мовою. Дніпрова Чайка продовжила традицію частини
українських письменників, які за народженням були зі сходу чи півдня України й від російської здійснили перехід до української мови. Як відзначає О.Килимник, українською мовою вона почала писати в межах 1883 - 1884 років (поезії "Україно моя мила", "Думка", "Батьку щирий") . Її літературні твори українською мовою вперше було видрукувано 1885 року в одеському альманасі "Нива", де побачили світ вірші "Вісточка", "Пісня" й оповідання "Знахарка".
Дніпрова Чайка була ґрунтовно обізнана з українською та російською літературою. У багатьох письменників вона художньо вчилася. Серед тих, хто вплинув на її художню свідомість, були Т.Шевченко і О.Пушкін, М.Гоголь й І.Тургенєв, М.Коцюбинський і Максим Горький. Розмірковуючи над значенням для себе українських та російських письменників, вона писала: "Я поняла, что быть писателем - это учиться у нашего бессмертного Шевченко, равно как у Гоголя и Тургенева - этих больших мастеров слова" ( 3 , 5 ). Як письменниця, вона постійно вчилася в тих, кого вважала взірцем художнього мислення.
Особливе значення для розвитку її художніх смаків і поетичного стилю мала спадщина Тараса Шевченка. У другій половині ХIХ століття в українській художній культурі вже існували не тільки напрямок, що його можна схарактеризувати, як "Шевченкова школа", але й культ поетичного слова Т.Шевченка.
Дніпрова Чайка, як і багато інших, перебувала під впливом цього культу. Вона відзначала, що Шевченкові твори, передусім "Гайдамаки" й "Кавказ", вона знала напам'ять і що вони дали "спрагу до його творів і охоту наслідувать" (4, 38). У численних поетичних рядках вона намагалася передавати пафос, мотиви, стилістику, продовжувати образні знахідки, що класично були репрезентовані віршами й поемами Шевченка.
Поезія Дніпрової Чайки "Буря" починається рядками, що прозоро асоціюються зі знаменитими Шевченковими (цитата наводиться за факсимільним відтворенням поетичної антології "Українська Муза"):
Реве вітер серед плавні,
Верболіз ламає,
По Дніпрові, наче вівці,
Хвилі наганяє, -
Наче вівці білорунки
В ревучій отарі;
Сивий місяць, наче чабан,
Виглядає з хмари.
…Реве вітер, аж до хвилі
Верби нахиляє, -
Бідну вербу люте горе
Додолу згинає.
Стогне вітер, чайка скиглить,
Серце надриває -
Бідна вдова з сиротами
Долю проклинає.
До літературного наслідування письменниця ставилася вдумливо, свідомо. Наслідувати для неї означало розвиватись. Як літератор вона потребувала художніх взірців, які б допомагали її духовному та концептуально-стилістичному розвою. В творчості визначних українських та російських письменників вона знаходила художні ідеї, мотиви, образи, форми оповіді, стильові прийоми, що надихали її на літературну працю.
На межі ХIХ - ХХ століть Дніпрову Чайку захопила творчість Максима Горького. Наприкінці грудня 1899 року в листі до І.Франка вона розмірковувала:
"Переглядаючи в "Літературно-науковому віснику" гарні переклади, між іншими й з російської мови, я не бачу одного ймення, що заблисло й щораз дужче розжеврюється у російській літературі. Це ймення - Максим Горький.
Такий світлий, оригінальний, могутній талант, така сміливість і така г і р к а правда (розрядка Дніпрової Чайки - Я.Г.).., що обминути його не можна…
Я тепер так перейнята його чудовими творами, що тільки і можу Вам дати до "Вісника", що переклади з його" ( 1 , 7 ).
Письменницю вражали реалістична глибина й романтична наснаженість прози Горького. Вона вбачала літературну й суспільну потребу в тому, щоб популяризувати його творчість, доносити її до якомога ширшого кола сучасників. Їй належить переклад українською мовою "Пісні про Буревісника", у якому розвивається свободолюбний пафос алегорійного твору Максима Горького.
За життя Дніпрова Чайка друкувалася в альманахах "Нива", "Степ", "Перший вінок", "Хвиля за хвилею", "Досвітні огні", "Багаття", часописах "Зоря", "Дзвінок", "Правда", "Киевская старина", "Літературно-науковий вісник", збірниках "Запомога. Малорусский литературный сборник", "Русским матерям", "Літературний річник українських та польських авторів", літературних антологіях "Вік", "Українська Муза", декламаторах "Розвага" та "Український декламатор".
Її поезії тривалий час окремим виданням не виходили. 1895 року, як свідчив Олекса Коваленко у стислій передмові до низки віршів Дніпрової Чайки в "Українській Музі", окремою книжкою побачило світ її оповідання "Хрестонос" ( 6 , 613 - 614 ). 1903 року вийшло окремим виданням лібрето дитячої фантастичної опери "Зима й весна, або Снігова Краля". Протягом 1919-1920 років у Києві вийшло друком зібрання творів Дніпрової Чайки в двох книжках як певний підсумок її понад тридцятип'ятирічної діяльності у літературі.
Київський двотомник не вмістив усієї творчості письменниці. Перший том уклали поезії в прозі, другий - оповідання. Поезії Дніпрової Чайки досить повно й окремим виданням побачили світ лише 1931 року в другому томі її "Творів", коли харківське кооперативне видавництво "Рух" здійснило випуск її спадщини, значна частина якої - насамперед вірші - раніше не публікувалася.
У 20-ті роки ХХ століття участі в літературному русі Дніпрова Чайка майже не брала: всі сили йшли на протистояння важкій хворобі, що постійно прогресувала. Проте літературні задуми продовжували хвилювати присьменницю. О.Килимник писав з цього приводу: "На початку 20-х років Дніпрова Чайка була прикута до ліжка і нічого не могла писати. Однак
Loading...

 
 

Цікаве