WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Художній розвиток Дніпрової Чайки(пошукова робота) - Реферат

Художній розвиток Дніпрової Чайки(пошукова робота) - Реферат


Пошукова робота
на тему:
Художній розвиток
Дніпрової Чайки
Серед письменників є натури, які (і це не буде перебільшенням) вже з перших свідомих років десь там, у не проявлених ще емоційних образах, враженнях-ескізах, у спонтанній палітрі думок-бажань, інтуїтивних пориваннях напівсвідомо-напівпрояснено передчувають, що вони народжені для художнього слова й образного почуття, для захоплення творчістю й літературою.
Для них момент життя стає значно більшим, ніж послідовністю й величиною років, і набуває рис неабиякої енергетики духу.
Вони з юних років вірують у своє художнє покликання, відчувають потребу й необхідність у літературних вправах і справах, рано усвідомлюють своє захоплення художньою діяльністю як провідний лейтмотив і домінанту власного розвитку.
У них можуть з'являтися нові інтереси й сфери вияву, нові соціальні й духовні ролі, проте це теж є вираженням активності письменницького буття й устремління до широкої суспільної творчості.
Ці натури з перших років (і кроків) психологічно зорієнтовані на долання й подолання будь-яких перешкод, на протистояння життєвим і душевним негараздам, скруті. Вони не тільки є готовими до боротьби - їм необхідна боротьба для вираження свого внутрішнього єства. Максималістська самовіддача в усьому - намірах, ідеях, діяльності стає для них чи не єдиним виправданим способом мислення й незамінним критерієм справжності.
Вони талановито працьовиті й наполегливо прагнуть розвою - світоглядного, духовного, художньо-образного. Вони охоче і з задоволенням вчаться, беруть уроки майстерності та стійко йдуть обраним шляхом, поглиблюючи свою художню індивідуальність.
Вони живуть щиро, відверто, складно, на потужній експресивній ноті, з важкими пошуками й незмінними втратами. І життя їхнє проходить напружено й драматично.
Таким воно було і в Дніпрової Чайки.
Людмила Олексіївна Березіна, більш відома як Людмила Василевська і ще більш відома в українському літературному просторі як Дніпрова Чайка, народилася за старим стилем - 20 жовтня, за новим - 1 листопада 1861 року в селі Карлівка Ананьївського повіту Херсонської губернії (зараз - с.Зелений Яр Доманівського району Миколаївської області).
Дніпрова Чайка - цікава постать на терені літературної Таврії та України, натура діяльна, енергійна, безпосередня у вираженні своїх почуттів і внутрішніх станів. Її життєва активність характеризувалася непересічністю й різноспрямованістю. Вона бралася за багато справ і чимало намагалася зробити.
Життєшлях Дніпрової Чайки був сповненим радісних емоцій, романтичних надій, жорстоких розчарувань, гірких потрясінь і пройшов у психологічних колізіях та боротьбі за ствердження індивідуального "я".
Батько Людмили Березіної був освіченим сільським священиком. Він шанував книгу, знання й дбав про духовний розвиток доньки. Обстановка сім'ї сприятливо позначилася на формуванні культурних потреб дівчини.
У ній рано розвинулися літературні інтереси й нахил до самостійної творчості. В автобіографічних матеріалах письменниця згадувала, що до семи років "уже прочитала багато книжок батькових і почала складати деякі вірші, наслідуючи чогось індостанських поетів" ( 4 , 37 ). У літературі її приваблювали класики античності, Шіллер, Байрон, Пушкін, Лермонтов, Шевченко.
Дитячі роки Людмили Березіної пройшли на українському півдні - на Херсонщині та в Одесі. Спочатку вона навчалася у херсонській жіночій гімназії, але через важку хворобу змушена була її залишити. Незабаром навчання було продовжено в Одесі у спеціальній школі Михайлівського жіночого монастиря. Завершила ж вона курс навчання 1879 року в Одеській приватній жіночій гімназії.
По закінченні гімназії Людмила Березіна розпочала активну педагогічну діяльність. Перед цим їй довелося витримати родинний конфлікт. Батьки мріяли про те, щоб дати доньці ґрунтовну освіту. Проте в їхні наміри не входило, щоб вона працювала вчителькою: ця праця вважалася важкою і виснажливою. Вони висловлювалися однозначно проти цього.
Людмила Березіна настояла на своєму й приступила до вчительської справи, працюючи спочатку домашньою вчителькою в заможній сім'ї. Невдовзі вона влаштувалася працювати у сільській школі, а з 1884 року викладала в Одеській приватній гімназії.
Майбутня письменниця вчителювала на Херсонщині, Одещині та в Бессарабії. Вона палко поділяла ідею про необхідність нести культуру й знання в народ. Місія просвіти широких народних верств на значний час палко оволоділа нею. Вчителювання у її розумінні узгоджувалося з духовним піднесенням людей, і вона покладала чимало надій, соціокультурних сподівань на важливість учительської праці. Педагог для неї асоціювався з променем світла, ковтком повітря у темному й важкому народному житті, а вчительська справа - з найкоротшим шляхом до культурного визволення народу.
1881 року Людмила Березіна взяла участь у роботі вчительських з'їздів Херсона й Одеси.
Окрім захоплення педагогічною діяльністю, Дніпрова Чайка виявила себе і як таврієзнавець. У 80-ті роки ХIХ століття вона почала виокремлено й цілеспрямовано досліджувати свій рідний край. Письменниця дійшла висновку про певну унікальність Таврійської землі й почала роботу з її вивчення та популяризації.
Особливе зацікавлення викликав у неї фольклор Таврії. Результати своїх фольклорно-таврієзнавчих студій Людмила Березіна оприлюднила на IV-му археологічно-етнографічному з'їзді, що відбувся в Одесі 1884 року, на який вона привезла зібрані в Таврії три зошити фольклорних матеріалів.
Майже п'ятнадцять років життя Дніпрової Чайки пройшло в Херсоні (1885 року вона одружилася з Феофаном Василевським, автором праць з історії південних слов'ян і публіцистом, який служив у Херсоні на посаді губернського статистика).
У 1885 - 1887, 1895 - 1908 роках письменниця мешкала у губернському Херсоні, де активно працювала, вивчала таврійську етнографію та народну творчість. Дослідник її спадщини О.Килимник писав: "В Херсоні Дніпрова Чайка пише вірші, оповідання, лібрето дитячих опер. Записувач народних пісень Андрій Конощенко, який був добре знайомий з родиною Василевських, у своїх спогадах згадував, що в Херсоні протягом 1885 - 1887 рр. письменниця написала велику кількість творів, хоч не всі вони були надруковані за її життя" ( 3 , 5 ).
Дніпрова Чайка належала до типу соціально дієвих жінок. Значної уваги вона
Loading...

 
 

Цікаве