WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Пісня над піснями” – невичерпне творче джерело - Реферат

Пісня над піснями” – невичерпне творче джерело - Реферат

помсти стає юнак, почуття якого, надія на взаємність, штовхають до непоправного.
Величезна скорбота і незнищенна вина перед юнкою, яка довірилася йому, ненароджене життя (Суламіф могла стати матір'ю) волали до закривавленого болем серця Соломона. І тому так природно звучать його слова: "…крепка, как смерть, любовь, и жестока, как ад, ревность; стрелы ее - стрелы огненные. Пламень Божий". Купрін наголошує на тій частині висловлювання, де йдеться про кохання. Ось чому до біблійних слів він додає: "каждая женщина, которая любит, - царица, потому что любовь прекрасна".
Минули віки, та історія кохання Соломона і Суламіфі збереглася і зігріває серця всіх, хто любить. Адже й досі кожен закоханий чоловік відкриває в коханій свою Суламіф, свою царівну.
На перстені царя Соломона було вирізьблено: "І це минеться..." В житті лише одному не дано піти в небуття. Це коханню, любові земній і небесній. На ній і тримається наш неспокійний світ.
"Пісня пісень" -
видатний ліро-епічний твір Старого Заповіту
"Пісня пісень" - калька з гебрайського словосполучення "найкраща з пісень". Авторство цього твору приписують цареві Соломону (970-931 рр. до Р.Хр.), що доволі сумнівно, адже текст створено десь у середині V ст. до Р.Хр., а його остаточна редакція (як свідчить аналіз мови твору) припадає на ІІІ ст. до Р.Хр. До іудейського канону священних текстів "Пісню Пісень" було введено у ІІ ст., але й по тому були сумніви, адже поема своїм змістом і художньою формою дуже відрізняється від інших біблійних книг.
Вона склалася з окремих любовних і весільнихпісень давніх іудеїв (дослідники налічують їх близько 25-28 у більших чи менших фрагментах). Літературно оброблені та введені до єдиного тексту, вони становлять самобутню ліро-епічну єдність з драматичними елементами, надзвичайно поетичну за формою та змістом ліро-драматичну поему, справжній гімн коханню та красі людини. У поемі 117 віршів, канонічно поділених на 8 розділів, кожен з яких містить кілька фрагментів. 1. "Туга молодої за своїм молодим"; "Взаємне оспівування краси"; 2. "Глибоке взаємне кохання"; 3. "Поривання до свого молодого", "Соломон і його лицарі"; 4. "Краса молодої", "Взаємне прагнення"; 5. "Молода з томлінням шукає свого молодого"; 6. "Молодий знову оспівує красу своєї молодої"; 7. "Іще про красу молодої", "Молода кличе молодого"; 8. "Вічна взаємна любов молодого й молодої".
Сюжету, строго підпорядкованого композиції, у творі немає, та в сукупності пісень він постає досить виразно. Ліричні герої поеми - Соломон і юна Суламіф - сповнені пристрасті. Та мати й брати дівчини не дозволяють їй увести коханого до свого дому, про що вона скаржиться подругам - єрусалимським дівчатам. Почуття любові бореться в душі юнки зі страхом, образ коханого повсякчас перед її очима, притягує, тривожить, не дає спокою. Суламіф хворіє, слабне, їй здається, що коханий стоїть на порозі, і юнка поспішає відчинити йому: "Мій коханий простяг свою руку крізь отвір, - і нутро моє схвилювалося від нього!.. Встала я відчинити своєму коханому, - а з рук моїх капала мирра, і мирра текла на засувки замка з моїх пальців... Відчинила своєму коханому, - а коханий мій зник, відійшов!.." І тоді Сула міф іде в ніч на пошуки Соломона. Сторожа міських воріт побила її... Дівчина просить подруг розповісти принагідно її коханому, що вона знемагає від любові. І на їхнє запитання, чим він кращий від інших, із захопленням описує красу Соломона: "Коханий мій білий і рум'яний, визначніший від десяти тисяч інших. Голова його - щиреє золото, його кучері - пальмове віття, чорні, як ворон... Його очі - немов голубки над джерелами водними, у молоці повимивано, що над повним струмком посідали! Його личко - як грядка бальзаму, немов квітники запашні! Його губи - лілеї, з яких капає мирра текуча! Його руки - стовпці золоті, повисаджувані хризолітом, а лоно його - твір мистецький з слонової кості, укритий сапфірами! Його стегна - стовпи мармурові, поставлені на золотії підстави! Його вигляд - немов той Ливан, він юнак - як ті кедри! Уста його - солодощі, і він увесь - жадання..."
Опис краси Соломона - типова народна весільна пісня, "величання женихові". У "Пісні пісень" Соломона називають (за зразком фольклорного словослав'я) царем і пастухом, а Суламіф - пастушкою і царицею. Її красу також змальовано в дусі народнопісенної традиції: "Ти прекрасна, моя ти по друженько, мов та Тірца, ти хороша, як Єрусалим, ти грізна, як війська з прапорами! Відверни ти свої оченята від мене, бо вони непокоять мене! Твої коси - немов стадо кіз, що хвилями сходять з того Гілеаду! Твої зуби - немов та отара овець, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної! Мов частина гранатового яблука - скроня твоя за серпанком твоїм! Шістдесят є цариць, і вісімдесят наложниць, а дівчатам немає числа, - та єдина вона - ця голубка моя, моя чиста!"
Згадані описи займають в поемі почесне місце. У них використано яскраві й своєрідні тропи, здебільшого порівняння: "кучері-пальмове віття", "чорні, як ворон", "личко - як грудка бальзаму", "руки - стовпці золоті" тощо.
Суламіф врешті знаходить коханого і, сповнена сором'язливості і чуттєвого захоплення, кличе його в поля.
Автор віднаходить у народних піснях всі найяскравіші та найсильніші засоби для опису любові: вона найсильніша від смерті, її не залити ріками, втіхи кохання кращі від вина.
Loading...

 
 

Цікаве