WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Повість Стругацьких "Важко бути богом". - Реферат

Повість Стругацьких "Важко бути богом". - Реферат

Есторський, людина майбутнього,потрапляє в історичне минуле, бачить неймовірні страждання переважної більшості населення держави. Цілком зрозумілим є його людський порив - змінити становище народу на краще. Але втрутитися - значить принести людям ще більші страждання. Трагічна дилема безвиході: суспільство ще "не доросло" до того, щоб зрозуміти своє становище і звільнити себе від страждань власними силами. Допомога "збоку" - передчасна, бо суспільство саме повинно вистраждати свою свободу, свій суспільний утрій і майбутнє. І ця історична необхідність страждань як хресний шлях олюднення - найбільша мука гуманіста Румати. Інструкція організаторів експедиції вимагає від її учасників: уся земна могутність, у тому числі і зброя, буде при вас: "Але пускати його в дію вам не дозволяється ні при яких обставинах. Ви мене зрозуміли?". Але збурена совість Румати штовхає його на рішучі дії, бо він не може байдуже дивитися на біль і муку людей. Але могутній розум владно йому диктує: зупинися, бо такий стан суспільства на даному етапі його розвитку - історично необхідний. Сама думка про таку "необхідність" для нього - нестерпно палюча. І перемогла совість, але вона призвела до поразки: такий ось діалектичний парадокс трагічності героя.
Його "неземний розум", вражаюче вміння володіти зброєю, гуманізм і вища інтелігентність людини, яка прийшла з майбутнього, викликають до нього підозру, і не тільки найбільш проникливих. Тут щось не так - ось-ось збагнуть ті, з ким стикається Румата. А дехто так і говорить, що він - не людина, а один з богів, який видає себе (надзвичайно вміло!) за людину. Він допомагає книжнику Кіуну, котрий рятується втечею із страхітливої столиці. Шляхетний дон Румата занадто добрий для жорстокого світу, в якому майстер катування Реба є вищим авторитетом, бо це сатана у подобі людини. Мордаті штурмовики ("сірі сотні"), що хлебчуть низькопробний самогон, з сокирами чи палицями в руках, "всім серцем віддані сірому слову і сірій справі". Неймовірно тяжко дивитися на світ пануючого зла і не втручатись у його справи, як бог світозарних висот, Румата не може, але і провалити експеремент, загубити експедицію також не може. Тупикова, точніше, трагічна ситуація непереборної безвиході. У хвилину душевної слабкості Румата з гіркотою роздумує: "Значить, так і треба, - думав він, - значить, інакше просто неможливо! Там, де вищою честю вважається бути "звичайним донищиком у таверні "Сіра радість". Але і роздуми розумника Кіуна про мораль у суспільстві нагадують обтяжливі роздуми Румати. І в цьому надія. Правда, не все так просто. Стихійні бунтівники типу Арати Горбатого на терор відповідають терором. І розмотується безкінечний ланцюг насильства, самопожирання суспільства. І навіть дон (чи бог) Румата поки що не може зупинити цей кривавий колообіг. Дійсно важко бути богом, якщо ти - людина, до того ж з доброю душею.
По всій країні "гримлять кованими чобітьми приземкуваті червонопикі хлопці в сірих сорочках, з важкими сокирами на правому плечі. І принишкли зацьковані грамотії, "оголошені поза законом за те, що вони вміють і хочуть лікувати і вчити свій замучений хворобами і погрузлий у неуцтві народ". Один з них, батечко Кабані, "винахідник корисних речей", розповідає Руматі, що винаходи використовуються у королівстві Арканарському проти людей. До того ж він першим відкрив процес виготовлення самогону і побудував спиртогонний апарат. Такі ось трагікокомічні парадокси наукового прогресу. Виявляється, що так званий П'яний Барліг батечка Кабані є однією з добре замаскованих баз земних пришельців.
Дон Кондор - суддя у сусідній торговій республіці Соан, він же і керівник земної експедиції, прибував у Барліг батечка Кабані для зустрічі з Руматою. Стривожений Румата повідомляє, що "становище в Арканарі виходить за межі базисної теорії", бо кат дон Реба "свідомо нацьковує на вчених всю сірість у королівстві. Все, що хоч трохи піднімається над середнім і сірим рівнем, опиняється під загрозою". В атмосфері страху не тільки місцеві вчені, але й сам Румата. У крамничці цінителя високої поезії батечка Гаука Румата обговорює достоїнство віршів місцевого поета і читає монолог "Бути чи не бути" з "Гамлета" В.Шекспіра у власному перекладі аруканською (місцевою) мовою. Захоплений Гаук питає Румату, кому належать вірші вражаючої сили. Розвідник - історик, хоробрий Румата змушений був сказати, що вірші його власні. Безслідно зник видатний медик доктор Будах - " прекрасний і справжній інтелігент, переконаний гуманіст і безсрібник: все його майно - мішок з книгами. Так кому ж ти міг знадобитись, докторе Будаху, у присмерковій країні неуцтва". Румата рятує кращих учених країни: книжника Кіуна, космографа Тарра, історика Наніна, розшукує медика Будаха і, заради їх порятунку, наносить візит головному "ловцю розумників" - вождю злочинних сил - Вазі Колесу (від "колесування"), цьому "озлобленому павуку", котрого не завадило б "виловити і вивезти на Землю" у якості страхітливого експоната. Прокуратор Патріотичної школи, високовчений" отець Кіц, є садистом-вбивцею і разом з тим приймає чернецький постриг. Він викладає Руматі основи державної іделогії королівства Арканарського: "Розумні нам - без надобності. Надобні - вірні. Установлення прості, їх всього три: сліпа віра в безгрішність законів, безсловесний отим послух, а також безсонне спостереження кожного за всіма", "Сіра бойова худобина" - всюдисуща, це свого роду щуролюди, котрим невідома жалість, проблиск думки. Повинні пройти віки, перш ніж люди тут усвідомлять, хто вони, якими їм належить бути. Але навіть у Румати - "бога" кінчиться терпіння віками дивитись і дивитись на всю цю мерзоту, не втручаючись, заради чистоти експеременту. Трагічна іронія Румати спрямована на своїх сподвижників: "Залишимось гуманними, всіх простимо і будемо спокійні, як боги. Хай оті ріжуть і оскверняють, ми ж будемо спокійні, як боги. Богам спішити нікуди, у них попереду - вічність". А в цей час підозрілих книжників "саджають на кіл, король, як годиться, - великий і світлий, а дон Реба - безмежно розумний і завжди - на сторожі!."
Що ж далі? Обмежитися комічно дрібними реформами? Наприклад, увести в побут нижню білизну? Але "природним чином" це можна було зробити тільки через жінок, а Румата і в цьому відрізнявся неможливою для розвідника розбірливістю: "Румата тримався тільки на марнославстві цих дурнуватих і до відрази розпусних бабів, але проблема нижньої білизни залишалась відкритою". Правда на реформаторському видноколі є й деякі скромні успіхи: "На першому ж балу Румата витяг із-за вилоги рукава вишукану мережану хустинку і промокнув нею губи. На наступному балу бойові гвардійці вже витирали спітнілі обличчя великими і малими шматками матерії різних кольорів". Як мало все ж таки треба, щоб навіть дона Румату (він же людина, врешті-решт) вивести з рівноваги: у Румати витягли гаманець з грішми, а ті, хто це зробив або бачив, витріщалися на нього і втішалися. І не грошей жаль Руматі (він їх має вдосталь), а неможливо
Loading...

 
 

Цікаве