WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Генеза деспотизму у московській державі за правління Івана IV - Реферат

Генеза деспотизму у московській державі за правління Івана IV - Реферат

Під впливом ідей "богообраності" Москви та її правителів подібна ідеологічна заангажованість спостерігалася і в живописі. Насамперед церковно-урядова регламентація торкнулась іконографії. У середині XVI ст., орієнтовно після 1552 р., у Москві була написана ікона-картина "Церква войовнича" (ікона-картина – єдиний витвір московських митців того часу, який поєднує у собі релігійну тематику і художню цінність). Причиною її створення стала перемога Московської держави у боротьбі за приєднання до неї Казанського ханства. Невідомий автор у складній алегоричній формі відобразив зовнішньополітичний тріумф Івана IV в його "священній війні" за звільнення християн від "басурманської неволі".

В іконі-картині "Церква войовнича" простежуються дві сюжетні лінії. Перша – це зображення Івана IV спадкоємцем та продовжувачем визначних перемог Олександра Невського, Дмитра Донського, Володимира Святославовича та візантійського імператора Костянтина Великого. У другій сюжетній лінії в дусі месіанських ідей московських книжників немовби ілюстративно змальовано послання апостола Павла до євреїв та промова митрополита Макарія до російського війська у Володимирі в 1550 р. У даних текстах увага акцентувалася на тому, що воїни, які загинули під час священних війн за віру, зігнорувавши земною славою, будуть винагороджені славою небесною. У цілому сюжетна композиція картини-ікони "Церква войовнича" була покликана надати завоюванню Іваном IV мусульманських народів Поволжя характеру священної боротьби московських правителів з іновірцями за поширення християнської віри 23.

Певну роль в утвердженні деспотизму у Московській державі відіграв той факт, що рівень освіченості значної частини населення країни був надзвичайно низьким. Якщо в Європі у XVI ст. книгодрукування набуло широкого поширення, то в Росії книги залишалися рукописними і дуже дорогими. Вони були доступні виключно для вищих суспільних верств. Наукові знання, вміння читати і писати залишалися прерогативою обмеженого кола церковних і світських осіб, які переважно займалися політичною діяльністю. Свідченням цього може бути самохарактеристика автора теорії "ІІІ-го Риму" Філофея, який писав, що він "людина сільська і неосвічена в премудрості, не в Афінах народився, ні в мудрих філософів не вчився, ні з мудрими філософами не спілкувався" 24.

Неосвіченість та неграмотність у російському суспільстві навіть серед духовенства була настільки великою, що на Стоглавому соборі (1551 р.) православні ієрархи країни прийняли проект відкриття церковних шкіл та училищ. Однак через відсутність книжних учителів його не вдалося втілити у життя.

У зв'язку з цим провідне місце у культурному розвитку Московської держави займала усна народна творчість. На думку відомого радянського дослідника російського фольклору Ю. М. Соколова, усна література виникла на ґрунті безпосередніх емоційних переживань та вражень народних мас. Через це вона більш точно і правдиво відображає історичні події, ніж твори окремого автора. Слід також зауважити, що усна народна творчість є засобом задоволення естетичних потреб для неосвіченої частини суспільства такою мірою, як для освічених та культурних людей повість або роман 25.

У досліджуваний період важливу роль в російському фольклорі відігравали історичні пісні. Вони як особливий епічний жанр виникли у роки правління Івана IV. Історичні пісні відображали релігійно-побутові, ритуально-обрядові та зовнішньополітичні аспекти суспільної свідомості та життя росіян. Однак історичні пісні виконували також агітаційно-політичну функцію 26.

Однією із сюжетних ліній історичних пісень було висвітлення внутрішньої та зовнішньої політики правителів Москви. Значне місце у них займала оцінка діяльності Івана IV. Зокрема, в "Песни о взятии Казани", "Иван Грозный и сын", "Мастрюк-Кастрюк", "Крымской полянице", "Осаде Пскова польским королем", "Плаче войска" відображені основні етапи його майже сорокарічного правління. В епічному епосі внутрішня і зовнішня політика російського царя знаходить співчуття та підтримку народних мас. Російський народ у своїх піснях зображав Івана IV, з одного боку, грізним борцем із боярською опозицією, а з іншого, "богообраний царем", спадкоємцем візантійських імператорів, переможцем Казанського і Астраханського ханств, захисником "святоруської землі" від іноземців та іновірців.

Усна народна творчість, в якій ідеалізувалося правління Івана ІV, тісно перепліталася з публіцистичною літературою другої половини XVI ст. Тому можна припустити, що історичні пісні виникли у дворянському середовищі. Їх творцями були учасники військових походів російського царя. Вони, як і цар, виступали за встановлення самодержавства і підкорення сусідніх країн.

Отже, за правління Івана IV імперська ідея набула статусу державної ідеології Москви. Ідеї "римського" походження московських князів та "боговибраності" їх влади використовувалися російським царем для встановлення жорсткого ідеологічного контролю всередині країни. Вони проголошували російського царя "єдиним оборонцем" православної віри і були ідейною основою для літературних та публіцистичних творів подібного змісту.

Література:

  1. Юрій М. Т. Етногенез та менталітет українського народу. – К., 1997. – С.74-75.

  2. Соколов Ю. М. Русский фольклор. -М., 1938. – С. 263. Буганов В.И., Богданов А.П. Бунтари и правдоискатели в русской православной церкви. – М., 1991. – С. 93, 108.

  3. Памятники литературы Древней Руси. Вторая половина XVI века. – М., 1986.

  4. Носов Н.Е. Становление сословно-представительных учреждений в России. – Л., 1969. – С. 112.

  5. Домострой: Сборник / Подготовка текстов В. Колесовой и Т.Рогожниковой. – М., 1991. – С. 198.

  6. Домострой, Сборник / Подготовка текстов В. Колесовой и Т.Рогожниковой. – М., 1991. – С. 199.

  7. История русской литературы X-XVII веков / Под ред. Д.С.Лихачева. – М., 1987. – С. 292.

  8. Копанев О.І. , Маньков А.Г., Носов М.Е. Нарисиз історії СРСР кінець XV – початок XVII століть. – К., 1959. – С. 172-173.

  9. Памятники литературы Древней Руси. Вторая половина XVI века. – М., 1986. – С. 95.

  10. Россия на пороге XXI века. (Современные проблемы национально-государственного строительства РФ). – М., 1996. – С. 139.

  11. Ключевский В.О. Сочинения: В 8-и томах – М., 1957. – Т.2. – С. 196.

  12. Ясперс К. Смысл и назначение истории. – М., 1991. – С. 147.

  13. Переписка Ивана Грозного с Андреем Курбским / Подгот. текста Я.С.Лурье и Ю.Д. Рыкова. – М., 1981. – С. 12-14.

  14. Памятники литературы Древней Руси. Вторая половина XVI века. – М., 1986. – С. 31.

  15. Там само. – С. 41.

  16. Там само. – С. 35-36.

  17. Москва державная: Хроника год за годом / Состав., авторский текст А.Ю. Карпова. – М., 1996. – С. 292.

  18. Кобрин В.Б. Иван Грозный: избранная рада или опричнина/ В кн.: История Отечества: люди, идеи, решения. Очерки истории России IX-го начала XX веков. – М., 1991. – С. 66.

  19. Костомаров Н. Исторические монографии и исследования: В 2-х книгах. – М., 1989. – Кн. 1. – С. 20.

  20. История русского исскуства / Под общей редакцией академика И. Э. Грабаря.-Т. 3.-М., 1955. – С. 328, 442.

  21. Там само. – С. 463.

  22. Там само. – С. 238-239.

  23. История русской литературы. Литература 1220-х-1580-х гг.-Т.2.-Ч.1.-М.-Л., 1946.- С. 429.

  24. Русское православие: вехи истории / Науч. ред. А.И. Клибанов. – М., 1989. – С. 108.

  25. История русской литературы / Под ред. Прив.-доц. Е. В. Аничкова, проф. А. К. Бородина и проф. Д. Н. Овсянико-Куликовского.-Т. 1.-М., 1908. – С. 134.

Loading...

 
 

Цікаве