WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Життєвий і творчий шлях Жерара Філіпа - Реферат

Життєвий і творчий шлях Жерара Філіпа - Реферат

Реферат на тему:

Життєвий і творчий шлях Жерара Філіпа

...серед насмішкуватих молодих облич – незабутній, тридцятирічний, і по цей день моя гордість – Жерар.

Жан Вілар1.

...Моє обличчя – для кохання, Для щастя.*

...Ім'я людини не принижу.*

Адже не все було веселим і легким....*

ВСТУП

Канн – біле місто на легендарному Лазуровому узбережжі Франції, з його уславленими фешенебельними пляжами, ігровими будинками, дансінгами і готелями.

...В травні (з 1946 року) канський Палац фестивалів запалює свої вогні, залиті світлом прожекторів парадні сходи приймають вишукану публіку у вечірніх строях – їй вирішувати, кому з кінорежисерів віддати Золоту пальмову гілку Канна, кого пестити і піднести на кумирів сьогоднішнього дня.

...Вуличка Веніселос не в центрі, а на узбіччі; тут на віллі за номером 14 похмурої, сніжної ночі 4 грудня 1922 року народився Жерар Філіп в інтелігентній сім'ї з міцними традиціями. Батько – Марсель Філіп – власник великих земельних угідь в Провансі, колишній адвокат; людина сухувата, ділова, завжди підтягнений, француз у всьому – в акуратному веденні гросбухів і навіть у манері зав'язувати краватку. Мудрість римського права він давно занехаяв, присвятив себе комерційній діяльності. В Грассі у нього був невеличкий готелик "Отель дю Парк".

В Шатрі познайомився з Міну, дочкою пекаря, уродженця чеської Праги, яка стала панею Філіп і матір'ю Жерара, висока, темноволоса жінка; вузьке, дещо вилицювате обличчя, в рисах якого є мабуть щось слов'янське, адже бабуся була чешкою, великі виразні очі, волосся зібране і укладене на потилиці.

Жерар мало що не помер при пологах, врятував лікар. Дитина зростала повільно, пізно почав ходити, пізно заговорив. З цікавістю дивився на дорослих і посміхався. Батьки жили то в Грассі, то в Канні. Тут, в мальовничих куточках французької Рів'єри, куди зчаста наїжджають туристи, минуло дитинство Жерара Філіпа. Згодом він говорив, що погано його пам'ятає. Воно було щасливим, безтурботним і минуло, як літній чудовий день. В пам'яті залишився будинок у самого моря – називали його Синант (назва латиноамериканського птаха), ліс, гори, дамби біля молу, сади. Потяг до природи, очевидно, виник у нього тут і жив до останніх днів – часто після зйомок чи тривалих репетицій з Віларом (найулюбленішим його режисером і другом) він приїздив до себе – в Сержі чи Раматюель, де й похований, рубав дерева, стриг кущі, працював на бульдозері.

Оскільки батько був завантажений у справах, більшу частину часу Жерар відбував з матір'ю, яка зверталась до синів (був ще старший брат у Жерара Жан) на "ви". Трималась з ними, як з рівними – жодної зверхності, чи спроб нав'язати свою "дорослу" думку.

Жерар Філіп брав участь в анкетуванні (1958 рік):

  1. Ваше моральне обличчя?

    • Я честолюбець.

    1. Ваша найголовніша якість?

    • Гордість.

    1. Ваш головний недолік?

    • Гордість.

    1. чи Ви оптиміст?

      • Я ним стаю, коли виникає безвихідь, заплутані чи тривожні обставини.

  1. що Ви найбільше ненавидите?

    • Недобросовісність, слабкість характеру, відсутність професійної самосвідомості.

  2. Чи сором'язливі Ви? Якщо так, то за яких обставин?

    • Я сором'язливий, але не питайте мене, за яких обставин це виявляється.

  3. Чи Ви меткий (спритний)?

    • Коли не стомлений.

  4. Як виявляється знервованість?

    • Як зухвалість.

  5. Що вас найбільше тривожить і тішить?

    • Людина.

  6. Що є запорукою Вашого успіху?

    • Удача, з одного боку, пристрасне захоплення, – з другого.

  7. Ви ентузіаст чи людина, що звикла діяти обдумано?

    • Спочатку я – ентузіаст, потім починаю думати.

  8. Яка думка надокучає Вам найбільше?

    • Терміновість тих речей, які я мушу зробити.

        1. Що Вас дивує в житті?

    • Його плинність.

        1. Де Ви себе добре почуваєте?

    • Вдома.

        1. Дуже пригніченим?

    • У людей, яких не знаю.

        1. Чи жалкуєте за чимось?

    • За молодістю, що минула.

        1. Чи хвилює Вас стан Вашого здоров'я? Чи часто Ви бачитесь із своїм лікарем?

    • Я зустрічаюсь з ним, коли хворію. Але я не належу до числа любителів лікуватись.

        1. Чи боїтесь Ви смерті?

    • Ну звичайно!

        1. Які риси Ви цінуєте в жінці?

    • Ніжність, шляхетність, ясність розуму.

        1. Які недоліки в жінці Вам здаються найбільш ненависними?

    • Протилежність названим якостям.

        1. Що Ви особливо поціновуєте у Ваших друзях?

    • Мовчанку. Люблю, щоб друг дотримувався її.

        1. Що Вас захоплює, окрім Вашої професії?

    • Професії інших.

        1. Яку спеціальність Ви обрали б у тому випадку, якби не стали актором?

    • Спеціальність лікаря чи професію науковця-дослідника.

        1. Ваш улюблений драматург?

    • Мольєр.

        1. Ваш улюблений поет?

    • Поль Елюар.

        1. Які міста Вас найбільше вразили?

    • Рим, Варшава, Ленінград, Пекін.

        1. Якби Вам заборонили жити у Франції, якому місту чи країні Ви віддали б перевагу?

    • Риму, Варшаві чи Китаю.

В інтерв'ю редактору журналу "Сінема" Пьєру Біяру, Жерар Філіп виклав свій "майстер-клас".

Біяр: Після того як Вам передали сценарій, чи проводите Ви підготовчу роботу над роллю?

Філіп: Отримавши сценарій, я прочитаю його один раз і більше до нього не повертаюсь. Разом з режисером починаю працювати над зовнішнім виглядом мого героя, таким, яким він мені уявився після першого, єдиного читання. Воно, по-моєму, і створює те враження, яке отримує від фільму глядач.

Біяр: А хіба Ви не поповнюєте фрагментарність зйомки посиленою підготовкою ролі? Адже глядач дивиться картину тільки раз, бачить її в потрібній послідовності, Вам же доводився починати зйомки, скажімо, з 42-ї сторінки сценарію.

Філіп: Зазвичай для актора це не створює труднощів. Коли йому дають зіграти сцену, він мусить змогти увійти в запропоновані драматичні чи комічні ситуації. Якщо не вийде відразу, тоді вийде через декілька репетицій. Дублі в принципі не заважають: найчастіше не відразу знаходиш потрібний внутрішній стан. Втім, актор до актора не є подібним. Одному допомагають репетиції, інший з першої чи другої зйомки робить те, що треба. В театрі, між іншим, відбувається те саме. Немає, скажімо, на сцені потрібних акторів, то режисер репетирує три сцени з третього акту і сцену з другого з тими, хто у нього під рукою. І театральний актор задоволений, ніхто не нарікає. Можливо, Ви думаєте, що в театрі, граючи в п'єсі певну послідовність подій, актор, як кажуть, не виходить з образу. Зазирніть за куліси і побачите, як поводить себе актор, який відіграв епізод. Він про нього вже забув – теревенить, палить, французький актор, в кожному разі. У японців інакше – вони мовчки і зосереджено чекають на свій вихід. Китайці перед виходом завзято розминаються, а німці роблять пробіжку по коридору, навіть якщо на сцену треба вийти спокійно. Вони розігріваються! А у нас у Франції актор в антракті йде до артистичного фойє. У нього може бути зустріч, навіть побачення, а повернувшись на кон, він знову входить у образ. Тому що за спиною – добрий десяток репетицій. Те ж саме і на знімальному майданчику – актора підтримують репетиції. Мене часто запитують, чи відчуваю я цілковите злиття з персонажем? Чесно кажучи, майже ніколи. Вважаю, що подібне злиття акторові взагалі не під силу. Завжди є контроль. Спочатку доводиться створювати образ в уяві, потім, так би мовити, втілювати його у плоть, але за обов'язкового контролю за собою. Тут не допомагають ні реквізит, ні декорації. Вони дані на допомогу глядачеві. По-моєму, акторський образ – це наче копії твого внутрішнього світу, які потрібно схопити.

Біяр: Чи є, на Вашу думку, суттєва відмінність між актором кіно і актором театру.

Філіп: На мою думку, немає. Коли Луї Жуве задали таке питання, він відповів: "Театр від кіно відрізняється різним диханням актора". Коли знаєш, що в двох метрах від тебе механічний циклоп, інстинктивно змінюєш гру, дихання, ритм, коли ж на тебе гапиться тисячооке чудовисько глядачевої зали, дихання і ритм інші.

Біяр: Чи намагаєтесь Ви працею в театрі збагатити себе як актора кіно? Чи є тут зв'язки поміж двома напрямками Вашої діяльності?

Філіп: Для мене робота в театрі і в кіно – дві половинки одного цілого, моєї професії. Вони доповнюють одне одного, і якщо взаємно збагачують, то цілковито незалежно від мене. Що й казати, величезна глядачева зала в палаці Шайо (2900 місць) і урізноманітнений репертуар цього театру дали мені дуже багато (тут містився Національний народний театр Ж.Вілара. – В.Л.). Я в цьому сам переконався, коли Рене Клер знімав "Нічних красунь". Багато сцен я зіграв би набагато гірше, якби не було Національного народного театру і суворої школи Вілара в Шайо...

Біяр: Чим відрізняються Ваші стосунки з театральними режисерами від стосунків з постановниками фільму?

Філіп: З великими кінорежисерами у мене складнощів майже не буває. У кожного з них свій світ. У Клера він виблискує сталевими спалахами, перевіреністю і блиском розуму. І якщо Клер вимагає, щоб я рухався так, а не інакше, мудрувати не доводиться – краще за Клера я все одно не вигадаю. Але при роботі з Віларом я в іншому становищі. Тому що Вілар надав акторам рідкісну свободу і змушує їх повірити в те, що вони нічим не обмежені. Звичайно, актори – частина його сценічних композицій, елемент його стилю, так що за всієї своєї свободи і свавілля, так чи так, приносять по камінчику в ту будівлю, яку Вілар задумав вивершити. На репетиціях він цілковито покладається на загальний ритм п'єси і біжить, закусивши вудила. Але в саму дію, в емоціональний стрій вистави актор привносить дуже багато від себе. Коли акторський образ в основному завершений, Вілар ніби робить декілька останніх мазків – тут відкидає, там підкреслює – і справу зроблено. І в цьому немає жодної подібності з кіном. Театральний ритм і кінематографічний нічого спільного не мають. Актор в кіно цілковито підкорений режисерові. І коли той обирав Сержа Реджиані чи Піто, він знає, що один принесе йому відомий шарм, другий – вражаючу потужність, цей внесок актора – щось постійне і неминуче, як декорації чи реквізит на знімальному майданчику. Він може, звичайно, дещо змінити мізансцену, тобто попрохати, щоб йому дозволили більше рухатися в тому чи тому епізоді, і режисер зазвичай не перечить – від цього актор тільки краще грає...

Література:

  1. Жерар Филип. Воспоминания, собранные Анн Филип. – М. – Л.: Искусство, 1962. – 388 с.

  2. Шмаков Г.Г. Жерар Филип. – Л.: Искусство, 1974. – 232 с.

  3. Жерар Филип (Большая советская энциклопедия. – Т.27. – М.: Сов. энциклопедия, І977. – С.394.

  4. Жерар Филип – человек, артист, гражданин: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. "Иностр. яз." (на франц. яз.) Сост., обраб. и коммент. И.М.Конаковой. – М.: Просвещение, 1989. – 118 с.

  5. Жерар Филип / И.А.Мусский. Сто великих актеров. – М.: Вече, 2002. – С.332–336. – 528 с.

  6. Филип А. Одно мгновение: повесть / Анн Филип. Путешествие с тенью: роман / Анна Сара; пер. с фр. К.А.Северовой. – М.: АСТ: Люкс, 2005. – 251 с.

1 Шмаков Г. Жерар Филип. – М. – Л.: Искусство, 1970. – С.170.

* Всі поетичні рядки подаються за виданням: Елюар П.Поезії (Пер.з франц. Мих. Москаленка. – К.: Дніпро, 1975. – 24 с. (Вірші 1918–1953 рр.)

Loading...

 
 

Цікаве