WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Золотий рід Алан-Гоа і божественний Гесер-хан - Реферат

Золотий рід Алан-Гоа і божественний Гесер-хан - Реферат

Запам'ятаймо назви: "Гессер-переможець", "Гессер і скарб велетнів", "Мудрість Бругуми", "Батько і Матір всемогутні", "Повернення Гессера і Бругуми", "Голоси неба", "Закляті стріли", "Чотири перемоги Гессера", "Молитва Гессера на вершині Шрар", "Гессер – володар блискавки", "Переможна пісня Гесера", "Хвала Гессерові"...

Ім'я Оріона часто пов'язується з оповідями про Гессер-хана. На Алтаї гору Білуху називають Уч-Сюре. Уч-Оріон. Сюре – житло богів, відповідаючи монгольській Сумер та індійській Сумеру. На гору Уч-Сюре сходять білим хідником. Небесна птаха на горі Уч-Сюре перемогла дракона. Цаган-убугун – білий старець – завжди близький до Великої Ведмедиці...".

Вражає, що сліди міфів про Гес(с)ера слід шукати у перському епосі про героя Зарера (фарсі), Заріварайя (авест.), Заріадра (дв.-грец.), якому сприяла богиня Ардвісура Анахіта (покровителька води і родючості, персоніфікація планети Венера) у боротьбі з Арджаспом, вождем кочових туранських (середньоазіатських та євразійських степів) північно-іраномовних племен (конкретно згадується плем'я хьяна, що співставляється з гуннами-хіонітами). Зарер також здобуває красуню Одатіду, дочку царя Смарта (за Харесом Мітиленським, ІV ст. до н.е.; у Фірдоусі вона – румійська, тобто грецька, царівна Кітаюн). Чародій Відарафш підступно вбиває Зарера, а за батька мстить його син Бастварай.

В даному випадку частина тібетців, сприйнявши перський варіант, протиставила цей переказ своєму більш давньому його аналогові міфу про Пехара, який сам іменується "білим хмаровим небом" і сином "Білого бога Неба" та матері "Лумо – обереги багатства". Пехара вважається покровителем тридцяти трьох небес, його шанували уйгури і хоори як самого "Білого Бога Неба". Пехара зображали у блакитній мантії, в супроводі вовків та собак, він — провідник душ у потойбічне царство. Більш пізніше зображення Пехара з білим левом вказує на його зв'язок з культом білосніжних гір. Пізніше Пехара почали зображати верхи на якові, або білому коні. У свиту Пехара входять дружина, чиє ім'я вказує на зв'язок із зоряним небом, а також планетарне божество Раху. Подальший мотив долі Пехара в уявленні тібетців теж індоіранського походження: втікаючи від принца Муругценпо (корейськ. Мірик, кит. Міле, буддист. Майтрейя), якого підтримує бог багатств Вайшравана – Кубера, він перекидається на грифа або голуба і його вбиває один із супутників Вайшравани. Цей мотив співвідносимо з ведичним переказом про те, як стрілець Крішану, "швидкий думкою", вистрілив з лука у орла (сокола) , який ніс із неба для Індри стебло магічної соми. Але стріла потрапила тільки в одне махове перо, з якого виросло дерево парна (палаша) або шальяка. Дана міфологема, як на нас, відобразилася навіть у родовому гербі Рюриковичів – "Сокіл у піке" (більш відомий як "Тризуб"): одне з "крил" герба уквітчує рослина чи деревце. У іранській "Авесті" Крішану згадується як Кересан, вождь, пов'язаний із хаомою (сомою).

Сюжетно найближчою паралеллю є авестійська історія стрільця Керсаспи (де "аспа"– "кінь"), сином Тріти ("Третього"). Він убиває демонічних Сервару, Гандарву, Снавідку, синів Патани, воїна Арезошману, вовка Капуд-Пехіно, гігантського птаха Камак. Керсаспу зачаровує діва – пері Хнантаїті (пор.: Гесера зачаровує його колишня дружина, яка стала дружиною демона Мези Бумджида, він же монгольський Тумен Джаргалан) і герой засинає вічним сном на східній окраїні Ірану. Але в день Страшного Суду повинен прокинутися і вбити демона Ажи-Дахаку, що вирветься з вериг. За "Бундахішною", сплячого Саму поранив отруєною стрілою туранець Ніхаг, тому Сам спить досі, "покритий снігами", над ним "стоїть небесний арн", його оберігають "99999 фраваші праведних". Ю. Евола так інтерпретує даний мотив: "... Поранений король, король, перебуваючий у летаргії, король, померлий і тільки видається живим, або живий, але лиш здається мертвим, і так далі — ось близькі і взаємнозамінні теми, котрі ми постійно зустрічаємо в циклі Грааля, натхненному особливою живучістю і силою останніх високих устремлінь Заходу (і ширше – Євразії, — О.Г.) відновити свою сакральну структуру у згоді із законами великої, духовно-чоловічої та традиційно імперської цивілізації".

Вважається, що існував першопочатковий міфологічний образ індоіранської релігії "Сама керсаспа нарьямана" (букв.: "Сама, струнких коней маючий, мужній"). Але надалі образ розпався на два: "Фравардін-яшт" (найдавніша частина "Авести") згадує героя Керсаспу з родовим іменем Сама ("Яшт", 13.61, 136), а епітет "нарьямана" стає найбільш вживаним епітетом Керсаспи. У пізньоавестійській та пехлевійській традиціях Саму і Керсаспу вже розрізняють, хоча вони здійснюють одні і ті ж подвиги, пов΄язують з одним і тим же героїчним циклом (див. "Шахнаме"): Сам – правитель (син Нарьямана, предок героя Рустама), а Керсасп – герой, що здійснює подвиги (пор.: у давньо-руських билинах великий князь Володимир Красне Сонечко і богатир Ілля Муромець; "муромець" як народноетимологічне витлумачення сакрального на Русі, іранського за походженням, епітету "нарьяман"). Далі вже в арабській традиції образ Керсаспа розпався на Гаршаспа – останнього царя династії Пішдадідів (Парадатів) і богатиря Гаршаспа.

Проте у деяких версіях сам Керсаспа (ср.-перс. Керсасп, фарсі Гаршасп) виявляється у пеклі за те, що ударом палиці загасив вогонь під своїм казаном. Герой просить пробачити його, посилаючись на свої подвиги, і заступництвом Заратустри Гершаспові було прощено його гріх.

З даним мотивом покарання героя співставляємо ногайський переказ про виникнення прадавнього порогу правого берега р. Молочної поблизу Мелітополя, відомого як "Кам'яна Могила", де знаходять релікти дошумерського письма: " ...у ногайців існувало повір'я, що камені ці нагромаджені богатирем Багуром, якому аллах на спокуту тяжкого гріха звелів виривати руками з близького гірського кряжа камені і складати їх на березі Молочної у такої висоти гору, з якої в усі боки було б видно степ. Виконуючи повеління аллаха, Багур ... для прискорення виконання робіт ... вдався до хитрощів, нещільно вкладаючи камені, і коли більш ніж на половину справи було зроблено, Багур, тягнучи велику брилу, необережно оступився і провалився в навмисне залишені ним між камінням щілини (тобто гроти, — О.Г.), застряг там і помер з голоду. Таку кару він зазнав за бажання обдурити аллаха ... Місце стало називатися Таш-Даг, що означає Камінь-гора... Іменем богатиря Багура, Багурдагом (що означає Багурова гора) було названо ногайський аул, що розмістився довкола кургану, з якого Багур, за розповідями, за свого життя виглядав жертви для своїх богатирських подвигів"(І.К. Дзякович; Цит.за:).

На місці Багурдага виникло поселення з назвою Вознесенка (тобто наявний у назві мотив сходження, виходу, повернення героя). Жителі цього поселення досі використовують ногайську назву, що, можливо, закріпилася тому, що слово "багур" , поряд зі звичним "бугор", у мовленні жителів вносить у структуру їхньої мови свій семантичний потенціал, реалізуючись "... на своєму, тільки їй властивому внутрішньому просторі. А це, в свою чергу, може поглиблювати сприйняття ..., породжувати додаткові асоціативні ряди". Саме слово "багур" чи "багир" означає "печінка" (на ногайській, киргизькій, казахській, узбекській мовах) і також використовується як народний географічний термін на означення схилу гори, боку. Це дає підставу ототожнити Багура і Керсаспу з порушниками сакральності вогню і грішниками, а саме – з Прометеєм, прикутим до скелі (чи у скелі) і у якого довбе печінку орел Громовержця. А також співставити з Прометеєм ведичного Крішану ("худий", "вимучений") ("Рігведа", ІV:27), який посягав на приналежне громовержцю Індрі.

Без сумніву, з мотивом покарання за спорудження "неправильної вежі" з блоків каменю Багуром виявляє зближення біблійний Німврод, споруджувач з цегли Вавилонської вежі на славу людства (замість того , щоб будувати міста), який у другій своїй функції – ловця птаства сітями – зближається зі стрільцями по птахах Крішаном і Керсаспою. Мусульманський варіант переказу про Німврода наводить на думку про паралель і у мотиві закутості: за прокляттям Аллаха комар проник через ніс у мозок Німврода, від чого той терпить жахливі муки, отримуючи полегшу тільки у моменти, коли ударяють молотом об ковадло.


 
 

Цікаве

Загрузка...