WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Стильові особливості новелістики Ірвіна Шоу - Реферат

Стильові особливості новелістики Ірвіна Шоу - Реферат

Якщо говорити про сюжет в класичному розумінні, оповідання починається з кульмінації, але воно побудоване на підтексті, розуміння якого розкриває внутрішній емоційний конфлікт. Емоційних конфліктів кілька: між таксистом і водієм Форда, між таксистом і суспільством, представленим друзями водія Форда, Фіцсіммонсами і поліцейськими. Ніхто, крім Фіцсіммонса, не розуміє чого, власне, хоче таксист. Дружина Фіцсіммонса думає тільки про те, як їй найшвидше попасти на "такий важливий для неї обід. Друзі Фіцсіммонса не розуміють, чому таксист не хоче задовільнитися матеріальним відшкодуванням за розбите обличчя. А поліцейський вважає, що це дрібна справа, через яку не варто витрачати гроші платників податків. Кульмінацію емоційного конфлікту читач бачить очима Фіцсіммонса. Таксист у своєму зношеному піджаку і з гротескно набрякшим носом стоїть перед високим столом офіцера і розгубленими очима дивиться на Фіцсіммонса, котрий, хоча вочевидь співчуває йому, займає позицію спостерігача. Суть емоційної кульмінації І.Шоу вкладає в коротку, влучну метафору: " deserted once and for all before the lieutenant's desk on the dry rock of principle" [2, c.513] (один-однісенький на голій скелі принципу). Таксист відмовляється від позову, від грошей, не бере навіть плату з пасажирів, вдячний Фіцсіммонсам за те, що вони погодилися поїхати у відділок. Розв'язка емоційногоконфлікту вкладена в слова таксиста: "There's no time. Principle. ...today there's no time for anything" [2, c.513]. (Немає часу. Принцип. ...сьогодні ні для чого не має часу). Байдужість, першочергове значення матеріального стимулу, нехтування моральними принципами, нездатність зрозуміти, що не все можна просто купити, – ці типові проблеми сучасного суспільства лежать в підтексті, на перший погляд, незначного конфлікту зовнішнього сюжету.

Внутрішній сюжет, який включає в себе кілька емоційних конфліктів, завершується новим зовнішнім конфліктом, який визріває поступово. Це конфлікт між Фіцсіммонсом і його дружиною, яка надто захоплена своїм марнославним прагненням попасти на обід, запрошення на який вона добивалася півроку, щоб зрозуміти чому її чоловік витрачає час на якогось таксиста. її постійне втручання, її протести проти затримки створюють те напруження в ситуації, яке потрібне автору. В поліцейському відділку Фіцсіммонс задає собі питання, чому він одружився з нею. Він намагається вгамувати її, потім зовні він ніби і не реагує на її в'їдливі зауваження, але в фінальній сцені він починає її ненавидіти і зривається: "Shut up!" [2, с.513] (Закрий рота!). Це остання репліка оповідання. Таким чином, оповідання починається з конфлікту і закінчується конфліктом. Новий конфлікт (між подружжям) виріс з попереднього. Ірвін Шоу показує ніби ланцюгову реакцію нерозуміння і відчуження. Характери змальовані небагатьма чіткими, яскравими мазками. Авторська позиція об'єктивна. Характери розкриваються через вчинки героїв, їх мову та сприйняття ситуації. Велику роль у розкритті внутрішнього конфлікту і емоційного підтексту відіграє портрет. У портреті важливу роль належить деталі, яка неодноразово повторюється і стає ключовою для розуміння персонажа. Водій ''Форда" – "a large young man with a light grey hat" [2, c.508] (кремезний молодий чоловік в світло-сірому капелюсі). Далі ці деталі повторюються дослівно або у варіаціях: "young", "strong", "big fists", "huge hands " (молодий, сильний, великі кулаки, величезні руки). Коли приїзджають його друзі, в них підкреслюється "certainty and authority" (впевненість і авторитет), і всі вони в таких самих світло-сірих капелюхах. Ця деталь повторюється знов і знов.

Портрет таксиста складає контраст стосовно до його кривдника. Деталі цього портрета також повторюються: " old man", "long, grey full hair like a misician's", "lined face", "very poor", "neglected, badly nourished", "weather-beaten face", "tired weathered face", "worn face", "ragged coat" (старий чоловік, довге сиве пишне волосся, як у музиканта, обличчя зі зморшками, дуже бідний, не доглянутий, який погано харчується, обвітрене обличчя, змучене обвітрене обличчя, вимучене обличчя, зношений піджак). У кінці оповідання через портрет головного героя реалізується розв'язка емоційного конфлікту: "His face in the shabby light of the cab, worn and old, and battered by the streets of the city, was a deep well of sorrow" [2, с.513]. (Його обличчя в тьмяному світлі таксі, змучене, старе і виснажене вулицями міста, було джерелом глибокої печалі). Влучна метафора підсилює враження.

Контраст – один з улюблених прийомів Ірвіна Шоу. Місце дії – запльований, закиданий окурками, брудний відділок поліції контрастує з вечірнім вбранням дружини Фіцсіммонса (блакитний оксамит і срібляста лисиця). У цьому оповіданні І.Шоу вдалося досягнути досконалого поєднання контрасних тонів: іроничного і драматичного. У драматичному тоні змальовано портрет таксиста, його спухле, перекошене, розбите обличчя і зніяковіле співчутливе ставлення Фіцсіммонса, який готовий розплакатися, дивлячись на нього. Іронічного звучання набувають слова дружини Фіцсіммонса, яка описує ситуацію в поліцейському відділку, імітуючи звіт світської хроніки. Пояснюючи чому свівчутливий Фіцсіммонс не став відстоювати принципи, Шоу знов вдається до іронії (надто вже урчало у Фіцсіммонса в шлунку, він з ранку нічого не їв).

На відмину від Е.Хемінгуея і Ш.Андерсона, мова яких була стриманою і наближеною до розмовної, І.Шоу, як і С.Фіцджеральд, схильний використовувати епітети, метафори, зюгми, наприклад: "Не sat on the floor, looking up with a frail, apologetic smile on his red face worn by wind and rain and traffic policemen" [2, с.510]. (Він сидів на підлозі, піднявши очі, із ледь помітною вимученою посмішкою на його червоному обличчі, виснаженому вітром, дощем і дорожньою поліцією).

Назва оповідання, безумовно, символічна. Символ багатозначний і може сприйматися по-різному. Але автор не залишає можливості для вільної трактовки, однозначно розшифровуючи назву в кінці оповідання: "the dry rock of principle" (гола скеля принципу), на якій залишився один самотній, змучений і побитий таксист.

Таким чином, манера викладення матеріалу, поєднання іронічного і драматичного тону, вдалий підбір деталей, соціальний підтекст, складна композиційна структура новел свідчать про те, що І.Шоу розвиває жанр новели в американській літературі, спираючись на традиції, закладені новелістами "золотого періоду" американської новели, і найближче стоїть до жанрових розробок Ф.С.Фіцджеральда.

Література:

  1. Ирвин Шоу "Богач, бедняк". Рассказьі. –М.: Правда, 1987.

  2. Tne United States in Literature.-Scott, Foresman and Company. – Illinois, 1968.

Loading...

 
 

Цікаве