WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Трансформація американської новели у 20-ті роки XX століття - Реферат

Трансформація американської новели у 20-ті роки XX століття - Реферат

Так, невеличке оповідання "Паризькі новини п'ятнадцятирічної давності" охоплює тільки півдня з життя героя, але воно насичене дією. Герой в постійному русі. В оповіданні часто згадується час , як час взагалі, так і конкретні числові одиниці часу. Авторських описів дуже мало, оповідання побудоване на діалозі. Діалог енергійний. Репліки короткі, уривчасті, багато еліптичних речень. Все це створює інтенсивний, хаотичний ритм прози, що передає ритм життя Генрі Дела, який увесь час кудись поспішає, намагаючись не залишити незаповненими навіть невеликі перерви між його світськими розвагами. Але в багатому подіями і людьми житті Генрі Дела немає глибини, все поверхово. Почуття, як і люди, приходять і йдуть на протязі кількох годин. Прекрасно передано карнавальний, навіть дещо балаганний характер життя експатріантів. Крайня об'єктивність автора лише формальна. Увесь ідейно-емоційний склад оповідання сприяє розумінню того, що автор засуджує легке ставлення Генрі Дела до життя і до людей. Він, як випадковий знайомий приходить в оповідання невідомо звідки і зникає не знати куди, і цим теж підкреслюється " випадковість" усього, що відбувається у його житті, безглуздість і невиправданість такого існування.

Творчі пошуки привели Фіцджеральда також до створення змішаного типу новели, яку можна назвати сюжетно-психологічною, оскільки вона об'єднує риси фабульної і безфабульної новели. У творчій спадщині Фіцджеральда знаходимо новий тип новели, в якому сюжет відіграє не менш значну роль, що й в фабульній новелі. Сюжет тут гострий або інтригуючий, але в той же час письменник намагається розібратись у внутрішньому світі героїв, причинах їх вчинків, у складності їх відносин з іншими людьми, показує процес формування особистості, тобто в новелі вирішує завдання роману. Типовими зразками такої новели є "Алмаз завбільшки з готель Ріц", "Льодовий палац", "Старий друг", "Дерілімпл схибив", "Волосся Вероніки". Такі оповідання складаються з кількох частин, часто охоплюють значний період з життя героя. Вони динамічні, в них багато дії, але увага автора зосереджена перш за все на герої, його переживаннях, настрої, психічному стані. В цих оповіданнях часто використовується символіка. З'єднуючи риси сюжетної і психологічної новели, Фіцджеральд у ряді оповідань вводить дві кульмінації: кульмінацію подій – найбільш гострий моменту розвитку сюжету і емоційну кульмінацію-найбільш напружений момент в ході роздумів та переживань героя. Інколи вони співпадають (наприклад, "Льодовий палац"), інколи ні. Так, в "Осадку щастя" кульмінацію подій знаходимо в кінці II глави, коли чоловіка Роксани, головної героїні оповідання, розбиває параліч. Емоційна кульмінація має місце набагато пізніше, під час візиту героїні до Кіті, жінки друга її чоловіка. Недоглянута дитина, марнолюбство і пиха Кіті, її скарги на те, що вони з чоловіком мало розважаються, примушують Роксану особливо гостро відчути несправедливість того, що з нею сталося. Усвідомлення того, що хвороба чоловіка позбавила її можливості мати дітей, підсилює її відразу до цієї жінки. Вперше за багато місяців Роксана втрачає контроль над собою: "Вона відчула, що в неї тремтять руки. їй хотілося схопити цю жінку і трясти її, трясти. їй хотілося закрити її десь і примусити скребти підлогу" [5,226]. В ряді новел емоційну кульмінацію Фіцджеральд переносить в кінець оповідання, в останній внутрішній монолог героя, в його останню репліку. Тут читач дізнається, який настрій у героя в результаті подій, що він пережив, як змінилися погляди героя. В підтексті часто звучить гіркота втрати ілюзій. Ці заключні рядки переважно складаються з коротких речень. У них Фіцджеральд дуже вдало використовує ритм англійської мови, повтори. Тому вони нагадують поезію в прозі. Прикладом можуть бути останні рядки оповідання "Зимові мрії".

Сюжети оповідань Скота Фіцджеральда і Уільяма Фолкнера в більшості своїй драматичні. Обидва письменники часто роблять темою оповідання не епізод, а ціле життя людини, або значний відтинок його, наповнюючи новелу романним змістом ("Посередник", "Остання сторінка", "Кришталева чаша" Фіцджеральда; "Перемога", "Троянди для Емілі", "Броні" Фолкнера).

Жанр оповідання Фолкнер вважав другим за складністю та досконалістю після вірша. "В короткому оповіданні, яке робить поступку лише віршу,– писав він, – майже кожне слово має бути абсолютно точним. Роман може бути недбалим, оповідання – ні" [3,199]. Оскільки завдання літератури Фолкнер вбачав у тому, щоб врятувати душу людини" [3,199], його увага була зосереджена передусім на характері героя. Майстерність у змалюванні характеру як шляхом прямої характеристики, так і через сприйняття інших персонажів, а нерідко за допомогою однієї влучної фрази, зміст якої розкривається в різноманітних конкретних ситуаціях – одна з найбільш характерних рис новелістики Фолкнера.

Так, в новелі " Палій" співвідношення сил у великому світі, незрозумілому дитині, набуває ясності, коли хлопчик дивиться на "великий, як палац" дім і раптом розуміє, що: "Вони батька не бояться" [4,9]. І хоча далі ця думка деталізується і поглиблюється, основна її вражаюча сила зосереджена в цьому коротенькому реченні. В цьому ж оповіданні знаходимо деталь портрету, яка дуже точно передає характер батька хлопця – "нога батька, яка не згиналася" [6,10] і тому батько йшов "прямо, не відхиляючись в сторону" [4,10].

У. Фолкнер був схильний до об'єднання оповідань в цикли. Циклізація приваблювала його широкими можливостями узагальнення. Структура циклів оповідань Фолкнера наближалася до структури роману. Так, в книзі "Непереможені", як справедливо зазначив О.Ю.Тангян, Фолкнер розмістив оповідання в такій послідовності: "...пролог, кульмінація, епілог. Перше оповідання "Пастка" вводить читача в історичний та психологічний контекст того, що відбувається. Кульмінацією є оповідання "Riposte in Tertio". Останнє спеціально написане оповідання "Залах вербени" виконувало роль епілогу" [2,75]. "Романом в новелах" можна вважати і "Збірку оповідань", яку Фолкнер поділив на глави ("Країна", "Містечко", "Пустеля" і т.п.). Для цієї збірки характерна естетична цілісність, єдність проблематики, взаємозв'язок і взаємопроникнення подій і доль.

Американським новелістам 20-х притаманна любов до людини, чуйність, прихована авторська іронія як форма невдоволення недосконалістю світу і людських відносин. їх цікавлять перш за все почуття і переживання людей, але вони уникають сентиментальності, Для новелістики цього періоду характерним є лаконізм стилю, глибокий психологізм, широке використання підтексту.

Ці традиції в американській літературі продовжили Дж. Чівер, Дж. Ацдайк, Дж.Д. Селінджер, І. Шоу. В творчості цих письменників на першому місці інтерес до моральної проблематики, до опису кризових з точки зору моралі ситуацій; в центрі їх творів, як правило, психологічний конфлікт; основним для них є внутрішній сюжет, який відображає духовне життя героїв.

Література:

  1. Оленева В.И. Современная американская новелла- К. Наук думка, 1973

  2. Тангян О.Ю. Новеллистика в творчестве У. Фолкнера // Филол науки. – 1987. – № З – С 72-76

  3. Фолкнер У. О литературе/ Вопр. лит. – 1977 – СІ97-228

  4. Фолкнер У. Собрание рассказов – М : Наука, 1978.

  5. Fitzgerald F.S. The Diamond as Big as The Ritz and Other Stories – Harmondsworth ( Middlesex): Penguin Books, 1963.

  6. Fitzgerald F.S. The Price was High – New York ; London: Harcourt Brace & Co., 1979.

  7. Wright A. Mc. G. The American Short Story in The Twenties – Chicago: The Univ. of Chicago Press, 1961.

Loading...

 
 

Цікаве