WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Жанрово-стильова своєрідність новелістики Сомерсета Моема - Реферат

Жанрово-стильова своєрідність новелістики Сомерсета Моема - Реферат

Реферат на тему:

Жанрово-стильова своєрідність новелістики Сомерсета Моема

Видатний майстер оповідання і відомий англійський романіст Уїльям Сомерсет Моем не був улюбленцем критиків за життя. Критики називали його циніком та мізантропом, докоряли йому за аполітичність та індиферентність вважаючи, що його твори недовго будуть користуватися популярністю. Але час показав, що популярність С. Моема зростає з кожним роком і його твори все більше притягують увагу критиків, відгуки яких стають все позитивнішими, а аналіз творів глибшим.

За п'ятдесят років творчої діяльності С. Моем написав більше ста оповідань. За життя твори в Англії вийшло дванадцять збірок його новел, серед яких такі шедеври, як "Rain" ("Дощ"), "The Hairless Mexican" ("Безволосий мексиканець"), "The Unconquered" ("Непідкорена"). Новелістика С. Моема цікава, перш за все, особливостями його творчого методу, де переплелися риси реалізму, натуралізму, неоромантизму. Більшість критиків відзначають вплив Г.Мопассана і А.Чехова на письменника, адже ще сам С.Моем зазначив у есе "Про свої оповідання" таке: "Мопассан і Чехов – оповідачі, вплив яких відчувається і сьогодні, і всіх нас, що працюють у цьому жанрі, в кінцевому підсумку треба міряти по них" [3, с.228].

Вплив Мопассана відчувається у традиційності побудови новел С. Моема, більшість з яких характеризуються сюжетом з чітким початком, кульмінацією в розвитку дії і кінцівкою – часто несподіваною – ("Дощ , "Макінтош", Божий суд"). Є у С.Моема і менш традиційні за побудовою новели, в центрі яких – не подія, а ситуація ("Щаслива людина", "Сніданок" та інші). Об'єктивізація оповіді, скептицизм в оцінюванні людини і її можливостей є типовими рисами багатьох новел С. Моема. Це дає підстави для висновків критики про вплив А. П. Чехова.

Замість експозиції у новелах прозаїка часто зустрічаються філософські роздуми, які безпосередньо стосуються ситуації, що описуватиметься далі. Ці уривки невеликі, але в них у сконцентрованій формі від імені оповідача висловлюються погляди автора на життя, людей і стосунки між ними. Центральна ситуація новели може або підтверджувати ці погляди ("Друзі пізнаються в біді", "Видимість і реальність"), або контрастувати з ними ("Щаслива людина", "Людина, яка жила собі на втіху", "Мейх'ю").

У великій частині новел Моема відчуваються настрої, типові для неоромантиків. Для неоромантичних творів, за твердженням російського літературознавця Г. Е. Бена [1, с.251], характерні події, що відбуваються у незвичному, часто екзотичному оточенні. Для неоромантизму Англії типовими є правдивість у зображенні подій і деталізація – риси, притаманні і творчому методу С. Моема також. За насиченістю описів деталями англійський неоромантизм подібний до натуралізму. Це стосується іС. Моема, у новелах якого деталь відіграє теж важливу роль. Письменник майстерно використовує зображувальні деталі, які створюють в уяві зорові образи природи або зовнішності людини: "His black hair was cropped close to a bullet-shaped head" [4, c.216] ("Його чорне волосся на кулевидній голові було коротко підстрижене"); "...her short hair was tousled, as though on getting out of bed she had scarcely troubled to pass a comb through it, and dyed a vivid yellow, but badly, and the roots showed white" [6, c.17] ("...її коротке волосся було розкуйовджене, неначе, вставши з ліжка, вона не потрудилася провести по ньому гребінцем, і пофарбоване у яскраво-рудий колір, але погано, тому проглядало біле коріння ); "Below them coconut trees tumbled down steeply to the lagoon, and the lagoon in the evening light had the colour, tender and varied of a dove's breast" [5, c.194] ("Кокосові пальми безладним натовпом спускалися крутим схилом до лагуни, і у вечірньому світлі вона вся переливалася ніжними кольорами, наче грудка голубки").

Оскільки автор прагне зберегти об'єктивність і не давати прямої характеристики своїм героям, він широко використовує характерологічні деталі, наприклад: "Не was dressed in a blue suit a good deal worse for wear. It was baggy at the knees and the pockets bulged untidily" [4, c.216] (На ньому був синій дуже зношений костюм. Брюки були мішкуваті на колінах і кишені неохайно випиналися"); "Her great white hat with its vulgar showy flowers was an affront" [5, c.53] ("її величезний білий капелюх з вульгарними крикливими квітами був образливим"). Для опису капелюшка підібрані епітети, які відповідають і характеру героїні; або: ".. .her skin was yellow and muddy under her powder..." [5, c.63] ("...її шкіра під шаром пудри була жовтою і брудною..."), що наводить читача на думку про її неохайність.

Щоб оповідь була більш достовірною, С. Моем використовує уточнюючі деталі. Він згадує деталі маршруту, назви вулиць, готелів, перераховує речі та інше, наприклад: "They passed out of the crowded streets in the Loop and drove along the lake..." [5, c.168] ("Вони минули людні вулиці району Луп і зараз їхали берегом озера...''); "There was always the chance of a silly old fool losing her head, and then there were platinum and sapphire rings, cigarette-cases, clothes, and a wrist-watch to be got" [6, c.83] ("I завжди був шанс, що яка-небудь стара дурепа втратить розум, і тоді можна було розраховувати на платиновий перстень із сапфіром, портсигар, що-небудь з одягу і ручний годинник").

Для неоромантичного напрямку типовим є не протиставлення дійсності ідеалу, що знаходиться поза межами цієї дійсності, а пошуки ідеалу у ній самій. Герої С.Моема знаходять свій ідеал у чарівних куточках Іспанії, Італії, у французьких та англійських колоніях ("Щаслива людина", "Мейх'ю", "Падіння Едварда Барнарда").

Неоромантизм Англії, у порівнянні з іншими країнами, тісно пов'язаний з колоніальною тематикою. Для новелістики С. Моема колонії є типовим місцем дії ("Дощ", "Затон", "Гонолулу", "Людина, в якої було сумління" та інші). Екзотичний фон присутній не тільки у колоніальних оповіданнях. Незвичайний колорит новел "Дещо людське", "У лев'ячій шкурі", "Людина, яка жила собі на втіху", "Три товстухи з Антібу" та інших досягається описом мальовничих краєвидів Франції, Італії, Іспанії.

Англійський неоромантизм тяжіє передусім до таких жанрів, як пригодницький (Дж. Конрад, Р.Л. Стівенсон) та детективний (А.КонанДойл). Літературознавець С.Ю.Дитькова вважає С.Моема пригодницьким автором [2, с.37]. З цим не можна погодитися, оскільки таке визначення не включає усього спектру проблем, поставлених у творчості С.Моема, і не враховує глибини психологізму його творів. Але треба визнати, що саме жага пригод і новизни примушує героїв письменника залишати рідний край і їхати на чужину ("Повернення", "Міраж", "Макінтош"). Є у Сомерсета Моема і шпигунський цикл оповідань – "Ешенден, або Британський агент".

Неоромантики вважали, що все залежить від кута зору, під яким розглядається дійсність, від уміння людини побачити красу, знайти гармонію. Героїв С.Моема теж не влаштовує сіра буденність, вони прагнуть втекти від неї, знайти гармонію з оточенням. Персонажі, яким це вдається, вважають себе щасливими і багатими, навіть якщо вони програють в матеріальному плані ("Щаслива людина", "Падіння Едварда Барнарда", "Сальваторе", "Мейх'ю", "Людина, яка жила собі на втіху").

Переплетення реалістичних і неоромантичних тенденцій у новелістиці С. Моема забезпечує оригінальність звучання його творів, а з витонченим смаком підібрані художні засоби створення імплікаційної емоційної насиченості надають його новелам особливого колориту. У творах, як правило, присутній оповідач, який є або пасивним свідком, або учасником подій. Навіть якщо він описує певні події, вони не стосуються його особисто. Оповідач тільки констатує факти, уникаючи коментарів та вияву емоцій ("Німець Гаррі", "Джейн", Людина зі шрамом", "Сліди в джунглях" та інші). Емоційний підтекст розкривається через ретроспекції, ключові слова, повтори, вдалий вибір епітетів, влучні метафори.

Ретроспекції у новелах С.Моема з одного боку розширюють часові і географічні рамки оповідань, а з іншого допомагають глибше розкрити внутрішній світ персонажів і суть ситуації ("Жиголо і Жиголетта", "Сліди в джунглях", "На околиці імперії").

Ключові слова часто використовуються або в кульмінаційні моменти, або для підготовки читача до сприйняття кульмінаційного моменту і розв'язки: "Oh, Christ, how I hate this country. I hate mis house, I hate the damned rubber. I loath the filthy natives" [6, c.29] ("Господи, як же я ненавиджу цю країну. Я ненавиджу цей будинок, я ненавиджу кляту гуму. Я відчуваю відразу до цих огидних тубільців"). Ключове слово hate говорить про відчай героїні, a loath, як семантичний синонім до hate, а отже, лексема з більшим емоційним навантаженням, свідчить про зростастання її почуття.

Щоб передати емоційну напругу, письменник часто оперує паралельними конструкціями: "I thought her a very agreeable person. I liked her frankness. I liked her wit. I liked her plane face. I never met a woman who obviously cared so little how she looked" ("Сліди в джунглях") [St, c.123] ("На мою думку, вона дуже мила людина. Мені подобалась її щирість. Мені подобалась її дотепність. Мені подобалось її просте обличчя. Я ніколи не зустрічав жінку, яку б так мало хвилювала власна зовнішність"). Повтори допомагають авторові забезпечити логічний наголос в оповіданні: "Do you mean to say you don't want money, big money, money running into millions?" [5, c.203] ("Невже ти хочеш сказати, що тобі не потрібні гроші, великі гроші, гроші, що сягають міліонів?").

Оповідання С. Моема багаті на епітети і метафори, особливо це стосується опису зовнішності героїв. Письменника більше цікавить індивід, ніж суспільство, тому в його новелах завжди багато інформації про героя: його зовнішність, походження, звички. Ці описи насичені художніми засобами, що створює цікавий контраст стосовно сухого звіту про події. Позитивні і негативні риси навмисне переплетені в описах його героїв, тому що С. Моем прагне показати неоднозначність і складність людської природи, наприклад: "Не was a swindler and hypocrite. You can't get away from it. I never met a more agreeable companion. He taught me everything I know" [5, c.189] ("Він був крутій і лицемір. Від цього не втечеш. Але я не зустрічав приємнішого співрозмовника. Він навчив мене усьому, що я знаю"). Моем підбирає емоційно насичені епітети, щоб створити відповідний настрій у читача: a beastly river (клята річка), а disarming smile (обеззброююча посмішка), a savage dislike (дика відраза), an agonizing passion (болісна пристрасть) та інші.

Новеліст використовує метафори, здебільшого описуючи психологічні моменти, психологічні явища, поведінку людини: "She is a malignant old cat..." [5, c.146] ("Вона стара злоблива кішка..."); "Perhaps the chances they had to take, the obstacles they had to surmount, were fuel to their love" [6, c.35] ("Можливо,ризик і перепони були паливом для їхнього кохання").

Художні порівняння С.Моема покликані будити уяву: "Her voice fell on the ear with a hard monotony, irritating to the nerves like the pitiless clamour of the pneumatic drill" [5, c.28] ("її голос бив по барабанних перетинках з невблаганною одноманітністю, дратуючи нерви, як безжальне дзижчання пневматичного свердла"); "She's like a beautiful exotic flower that must be sheltered from bitter winds" [5, c.208] ("Вона ніби прекрасна екзотична квітка, яку треба ховати від лихих вітрів").

Таким чином, у творчому методі Моема-новеліста переплелися реалістичні і неоромантичні тенденції. Цікаві психологічні проблеми, поставлені в його новелах, багатство художніх засобів і своєрідний колорит роблять ці маленькі шедеври популярними і серед читачів, і серед критиків у цілому світі.

Література:

  1. Бен Г. Е. Неоромантизм // Краткая литературная энциклопедия / Под ред. А. А. Суркова. – М: Сов. энциклопедия, 1968. – Т. 5. - С. 234-235.

  2. ДитьковаС.Ю. "Я маю про що розповісти..." (Дещо про життя й творчу спадщину Уїльяма Сомерсета Моема) // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 1997. – С. 35-37

  3. Моэм У. С. Подводя итоги: [Эссе, очерки] / Сост., вступ, ст., коммент. Г. Э. Ионкис. – М.:Высш. шк., 1991.-559 с.

  4. Практический курс английского языка / Под ред. В. Д. Аракина. – М: Владос, 1999. – 430 с.

  5. Maugham W. Somerset. Rain and Other Short Stories. – M.: Progress Publishers, 1977. – 408 p.

  6. Maugham S. Stories. – L.: Prosveschenie, 1976. – 160 p.

Loading...

 
 

Цікаве