WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Функціонування іронії у художньому тексті - Реферат

Функціонування іронії у художньому тексті - Реферат

Іронія у Мердок –– це поєднання прекрасного з потворним, сумного зі смішним, таке поєднання має властивість набувати різних форм і проникати у різні сфери людського існування. Такій іронії властиве трагічне сприйняття життя за домогою комічності створюваних ситуацій. Поєднання непоєднуваного, у Мердок, бере свій початок не тільки від недосконалості людської природи чи соціального устрою, а й від парадоксальності буття взагалі. Саме така парадоксальність, і є основою іронії письменниці в творі "Під сіткою". Вона близька по своїй суті іронії долі, що, як було згадано вище, є ілюстрацією хаосу та безглуздості боротьби у житті, де людина не визначає правил. Іронію у романі "Під сіткою" можна поділити на дві протилежні групи. До першої належить так звана "пряма" іронія, тобто така, яка є зрозумілою і чіткою. Вона стосується різних подій та ситуацій у романі, підсилює чи навпаки послаблює значення та вагомість тих чи інших ідей, котрі у своїй сукупності створюють загальне враження від твору, формують підґрунтя на якому розвивається основна ідея. Крізь призму такої іронії письменниця розглядає політику "... What's the use of preventing a man from stumbling when he's on a sinking ship?

-Because if he breaks his ankle he won't be able to swim

-But why try to save him from breaking his ankle if you can try to save him from losing his life?

-Because I know how to do the former but not the latter

...he opened a brief case and produced a pile of pamphlets which he flicked through rapidly.

-This one is for you, he said and held it up in front of me as if it were a mirror. In large letters on the cover was the question: why have you left politics? And underneath; Left politics needs you! At the bottom it said: price 6d" [8:110]

Слід також зауважити, що даний діалог відбувається у барі і, звісно, третім співрозмовником виступає випивка. Політика, великі, гучні ідеї, лозунги, заклики - все це має свою ціну. Іронія в даному випадку полягає в тому, що незалежно від політичних уподобань та поглядів, без матеріальної підтримки усі ідеї довго не проживуть, а активісти залишаться при своїх інтересах. Герой, який виголошував промову (Лефті), досягає своєрідного успіху, про нього пишуть газети, його "слухають" люди, але цей успіх здебільшого результат спонсорської допомоги ексцентричного кінопрод'юсера Х'юго.

Кохання та людські взаємовідносини теж опиняються під прицілом іронії. Головний герой роздумує "...I took a deep breath, however, and followed my rule of never speaking frankly to women in moments of emotion. No good ever comes of this..." [8:13] "A woman who does not talk is a jewel in velvet" [8:19] Тут іронія за своїм емоційним навантаженням близька до невимушеного жарту, але у наступному діалозі відчувається певна фатальність, що стає співзвучною з іронією долі. "I'm terribly sorry about all this, Jake; it's like life' isn't it? I love Sadie, who's keen on you, and you love Anna, who's keen on me..." [8:256]. Що стосується суспільства в цілому і становища людини в ньому, то в даному випадку не обійшлось без сарказму "If you have ever tried to get into a film studio you will know that chances of your turning out to be an Unauthorized Person are very high indeed. I am myself a sort of professional Unauthorized Person; I am sure I have been turned out of more places than any other member of the English intelligentsia..." [8:156]

До другої групи відноситься більш складна та делікатна іронія, яку можна назвати "зигзагоподібною". Вона стосується тільки головного героя Джейка Донаг'ю, який з перших сторінок роману постає перед читачем як людина, котру мучить якесь невирішене питання і яка не тільки не може відповісти на нього, але й не може його чітко сформулювати. Герої, молодий перекладач, безпритульний інтелектуал, який перебуває у постійному пошуку, крутиться у світі філософів, художників, кінозірок, який повний упердженостей і контрастів, але цей світ це тільки сітка подій, слів та предметів, з якої герой, іноді несвідомо, намагається виплутатись. "Зигзагоподібність" іронії зумовлена тим, що вона то з'являється, то зникає. Описуючи, на перший погляд, звичайні події письменниця наповнює їх іронічним змістом, який потрібно шукати між рядками, сприймаючи ситуацію не буквально, а крізь завісу іронічності. Такою є ситуація з викраденням собаки. Іронічним є навіть не саме викрадення, а детальний опис тих зусиль, яких докладає герої, щоб відкрити клітку, яку, як пізніше виявилось, відкрити було дуже просто. "...he put his hand through the bars and pressed a spring on the underside of the roof. One of the sides of the cage immediately fell open with oily smoothness" [8:151]. Іронія сюжету полягає у безглуздості докладання надмірних зусиль для розв'язання дрібних проблем. Герой не бачить при цьому, що розв'язка значно простіша, ніж здається на перший погляд. Свого апогею дана іронія досягає тоді, коли Донаг'ю опиняється в Парижі, на заклик своєї подруги Медж. Побачивши на вітрині книжкової крамниці книгу автора, якого він перекладав і якого вважав бездарним і який, як виявилось, досяг успіху, його охопило змішане почуття заздрості та незадоволення, яке тим неменше зіграло роль каталізатора, що спровокував вибух незрозумілих емоцій. "to say that I was jealous was to put it too simply. I felt an indignant horror as at some monstrous reversal of the order of nature: as a man might feel if his favourite opinion was suddenly controverted in detail by a chimpanzee" [8:191.] Джейк відчуває, що до нього починає приходити розуміння чогось, але визначити це він ще не здатен. Він відмовляється зробити переклад роману вищезгаданого автора, не зважаючи на запропоновану суму грошей. Потім шкодує, потім знову немов наближається до розуміння свого вибору, а згодом знову шкодує. Письменниця показує в іронічному пошуки людини відповідей на невідомі запитання, іронія ця має дещо гіркий присмак, можна сказати, що вона не знущається, а в деякій мірі співчуває. Зрештою герой знаходить відповідь, вона виявилась простою і зрозумілою, і була зовсім поряд "...events stream past us like these crowds and the face of each is seen only for a minute. What is urgent is not urgent forever but only ephemerally. All work and all love, the search for wealth and fame, the search for truth, life itself, are made up of moments which pass and become nothing.....so we live; a spirit that broods and hovers over the continual death of time, the lost meaning, the unrecaptured moment, the unremembered face, until the final chop, chop that ends all our moments and plunges that spirit back into the void from which it came" [8:275].

Іронія Айріс Мердок стала тим провідником, який не нав'язливо і чітко був спрямований на вираження основної ідеї твору, яка полягає у даремності втечі від концепцій і гонитві за ілюзіями, як у випадку Джейка Донаг'ю, який залишається з тим, з чого почав, але його внутрішня зміна незаперечна. Він усвідомив важливість свободи рішень і вчинків, а розуміння життя у своєму корені має перспективу звільнення від сітки різних ідей та настроїв. Іронія Мердок не завжди лежить на поверхні, вона ніби розкидана по тексту, але у романі є постійні ознаки, своєрідні орієнтири, які дають змогу виявити приховану іронію. Все, що відбувається у романі має чіткий сценарій, узгоджений з власним світосприйманням письменниці, - сценарій цей можна назвати "іронією долі". Тобто іронія присутня вже в самому сюжеті роману, який є художнім відображенням життя, зрадливого, насмішкуватого і непередбачуваного. Таким чином, іронічність світосприймання в деякому сенсі відкриває очі на багато проблем. Використовуючи іронію, письменник отримує можливість сказати світу те, для чого не вистачає звичайних слів.

Список літератури

  1. Києнко І. О. Сучасний англійський комічний роман. – К.: Наукова думка, 1993. - 130 с.

  2. Літературознавчий словник-довідник. – К.: Академія, 1997. – 752 с.

  3. Литературная энциклопедия терминов и понятий. – М.: НПК Интелвак, 1996. – 1596 с.

  4. Шлегель Ф. Филисофия. Эстетика. Критика. – M.: Искусство, 1983. – 479 с.

  5. Казанская Г. П. Некотырые стилистические приемы создания эфекта иронии в портретных характеристиках романа С. Ричардсона "Кларисса Гарлоу" // Вопросы стилистики английского языка. – 1980. – Вып. 155. – С.47-52.

  6. The World Book Encyclopedia. – Chicago, 1994. – 680 p.

  7. Ланчуковкая Н. Лингвестические особенности иронии в современной хужожественной английской литературе //Записки з романо-германської філології. – 1997. – Вип. 1. – С.48-54.

  8. Iris Murdoch Under the Net. – L.: Vintage, 2002. – 286 p.

Loading...

 
 

Цікаве