WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Генрі Лонгфелло та його поема „Пісня про Гайавату” - Курсова робота

Генрі Лонгфелло та його поема „Пісня про Гайавату” - Курсова робота

11

залежності від того , наскільки глибоко читач проникає в неї . Бо ж , хоча язичницьке світовідчуття не повністю розкривається в ній , в більшій цільності його годі знайти в жодному іншому творі" .

Отож орієнтація на створення книжки , яку „можна читати дитиною відразу ж після букваря і потім знову і знову на всіх ступенях розвитку" , була отою вивіреною траєкторією , по якій , вживаючи сучасну термінологію , виходила на космічну орбіту оця незвичайна „Пісня про Гайавату" .

12

Розділ ІІ

Коли Генрі Водсворт Лонгфелло залишив викладацьку працю в коледжі , він мав час на дозвіллі копирсатися в шеститомному довіднику Генрі Скулкрафта , американського етнографа , який склав і видав працю під заголовком „Історичні і статистичні відомості про минуле , сучасне і майбутнє індійських племен Сполучених Штатів" (1851-1857) .

„Пісня про Гайавату" вважається найпрекраснішою роботою Лонгфелло . З'явилась вона на світ у 1855 році . Враження , що вона справила , було незвичайним . Всього за півроку ця книга витримала тридцять перевидань . „Пісня про Гайавату" породила масу статей , стала однією з найцікавіших тем для обговорення і пліток . Деякі письменники пробували творити у дусі „Пісні..." , копіювати її , змінюючи лише деякі факти . Для інших майстрів пера ця книга стала „кумиром" , прикладом...

Всі були вражені перш за все оригінальністю її сюжету і новизною блискучої , строго дотриманої форми .

„Мій знаменитий друг , - говорить відомий німецький поет Ф. Фрейліграт у передмові до свого перекладу „Пісні про Гайавату" , - відкрив американцям Америку в поезії . Він першим створив суто американську поему , і вона повинна зайняти почесне місце у Пантеоні світової літератури . "

Але головне , що завжди пророкувало „Пісні про Гайавату" славу , - це рідкісна красота художніх образів і картин у зв'язку з високим поетичним і гуманним настроєм . У „Пісні про Гайавату" відобразились всі кращі якості душі і таланту її творця . Генрі Лонгфелло все життя посвятив служінню возвишеному і прекрасному .

Щодо образу головного героя поеми , славетного вождя , пророка і вчителя Гайавату , то слід зауважити , що ввін у Лонгфелло має не лише індіанські риси . Вже сам розмір поеми -чотиристопний хорей - взятий з „Калевали" . А при старанному співставленні в образі індійського вождя можна знайти риси героїв і богів античного світу (Орфея , Геракла , Діоніса , Прометея) , риси героїв

13

європейського епосу (Нібелунги) та навіть руських богатирів . Образ Гайавати нагадує прудконогого Ахілла з „Іліади" Гомера та Гермеса з крильцями на сандаліях , Святогора із східно-слов'янських билин та гекатохейєрів із грецької міфології . Але разом із тим він привабливий , ніжний і вразливий душею . А його звертаня до берези – це не тільки данина шани тотему, це , перш за все , вияв його людяності , внутрішньої поетичності і краси душі . Отож народився синтетичний образ на індійсько-американській основі - такий привабливий , такий людяний !

Хто ж такий Гайавата у поемі ? Щоб зрозуміти суть образу краще , потрібно вивчити його генеалогічне дерево . Про його долю ми дізнаємось з оповіді індіанського Оссіана – музики Навадага . В далекі часи жив могутній чарівник і богатир Меджеківіс , найголовнішими подвигом якого було викрадення Священного Вампума у Великого Ведмедя Міше-Мокви , що був схожий на величезну скелю , оброслу мохом . Його боялися всі народи . Меджеківіс тихо підкрався до Міше-Мокви , коли той спав , і обережно зняв з нього Вампум . Зробивщи це,він переможно вигукнув і вдарив Міше-Мокву палицею по голові .

...вдарив Міше-Мокву,

Між очей у лоб ударив-

І,як крига,тріснув череп,

Тріснув череп Міше-Мокви,

Так убив він Міше-Мокву,

Так пропав Ведмідь Великий,

Жах,страховище народів.[13;9]

Звістка про подвиг Меджеківіса швидко розлетілася по світу . Захоплені подвигом , люди проголосили витязя Західним Вітром . Під урочисті вигуки Ме-джеківіс відравився у своє царство на вершині Гір Скелястих .

А на Місяці жила прекрасна і незрівнянна донька Нічного Світила – Нокоміс . Весела та життєрадісна дівчина ні до кого не відчувала зневаги , не зала злоби і не думала , що в однієї з її подруг серце палає чорною заздрістю. Якось , коли

14

Нокоміс безтурботно гойдалась на виноградних паростках , до неї підкралась ненависниця й обрубала віти . Нокоміс упала на землю , в

кввітучу долину Мусподе , й з часом народила „між лілеями ,на моху" донечку Венону ,прекрасну , струнку й гнучку , з очима , як небесні зірки . Мати часто застерігала її :

„Ой,лякайся,бережися

Меджеківіса,Веноно.

Ти не вір йому ніколи,

Не гуляй сама в долині,

Не гуляй в траві,в лілеях".[13;11]

Та не прислухається молодість до застережень старших , і одного вечора Меджеківіс підстеріг Венону , закохав її у себе , а потім покинув разом із „сином милощів і смутку , сином Тайни" Гайаватою .

З туги Венона померла , а малюка зростила Нокоміс, розкриваючи перед

ним дивний світ легенд та прекрасної природи .

Пронеслись літа дитинства,

Ось і виріс Гайавата;

Гри і забавки дитячі

І старих глибокий досвід,

Полювання і роботу,-

Все збагнув і зрозумів він.[13;12]

Коли бабуся розповіла юнакові про підступність Меджеківіса й смерть Вено- ни , серце Гайавати запалало гнівом , і він рушив на пошуки Володаря Вітрів . З таємним острахом в душі зупинився молодий герой перед старим батьком , а той згадав молодість , прекрасну Венону – і серце його сповнилося радістю . У розм- овах минали дні і ночі . Меджеківіс вихвалявся колишніми пригодами й подвигами та безсмертям , а Гайаваті доводилося стримувати гнів . Врешті терпець йому ввірвався , син пригадав батькові смерть матері , і розпочався великий бій . Сам могутній Орел Війни піднявсяз гнізда , сів на скелі і з різким

15

клекотом розпростав крила над бійцями .

Через три дні Меджеківіс почав стомлюватися і поступився , запропонувавши припинити боротьбу , бо був безсмертним і хотів лише

перевірити звитягу і хоробрість Гайавати . Перед розлукою батько наказав йому у всому допомагати своєму народові й пообіцяв, що з часом розділить із ним своє царство :

„Повернись в свою країну,

До свого вернись народу

І живи,працюй з народом!

Ти річки розчистить мусиш,

Обробити його землю,

Вбити всіх страховищ диких..."[13;18]

Чимало подвигів здійснив Гайавата : переміг царя риб - величезного осетра Міше-Наму й злого чаклуна Меджисогвона , який насилав на людей хвороби й лихоманки ; навчив народи вирощувати маїс і винайшов писемність . Слава його швидко ширилася по землі .

Повертаючись після поєдинка з батьком Меджеківісом , Гайавата звернув до країни Дакотів , для того , щоб купити наконечників для стріл . Найбільше йому сподобалися гострі , як голки , наконечники з халцедону , кременя та яшми , що виточив старий дакот , який усамітнено жив із донькою Міннегагою на рівнині . Міннегага глибоко запала в душу Гайавати .

...Прудконога,наче річка,

І примхлива,наче бризки

Водоспадів Міннегаги,

У очах,як вугіль,чорних

Світло,тіні в неї грались,

А свавільний ніжний голос

То дзвенів веселим сміхом,

То палким,дратливим гнівом.[13;20]

16

Та Нокоміс не хотіла , щоб онук одружувався з чужоземкою . Недослухаючись бабусиних порад , герой радісно пішов за коханою і не помилився – дівчина відповіла йому щирою взаємністю !

Loading...

 
 

Цікаве