WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Гоголь Микола Васильович - Реферат

Гоголь Микола Васильович - Реферат

Реферат

Гоголь Микола Васильович

Микола Васильович Гоголь

Зміст

1 Біографія

2 Твори

3 Див. також

4 Посилання

Дата народження: 1 квітня 1809

Місце народження: Великі Сорочинці (зараз Миргородський район Полтавської області, Україна, Російська імперія)

Дата смерті: 4 березня 1852

Місце смерті: Москва, Російська імперія

Національність: українець

Мова творів: російська

Рід діяльності: письменник, драматург, прозаїк

Мико́ла Васи́льович Го́голь (* 20 березня (1 квітня) 1809, Великі Сорочинці — † 21 лютого (4 березня) 1852, Москва) — український письменник, що писав російською мовою прозаїк, драматург, поет.

Біографія

Народився 20 березня (1 квітня) 1809 року в селі Великі Сорочинці (зараз Миргородський район Полтавської області, Україна). Його батько — Василь Афанасійович Гоголь. Він був праправнуком полковника козацького війська часів Богдана Хмельницького Остапа Гоголя. Пізніше знаменитий нащадок звеличить його до легендарної постаті й оспіває в образі Тараса Бульби. Дитинство майбутнього письменника минуло в селі Василівці (тепер Гоголеве) в маєтку батьків.

З 1818 по 1819 рік навчався в Полтавському повітовому училищі. З 1821 по 1828 рік — у Ніжинській гімназії вищих наук. Де вперше виступив на сцені гімназійного театру як актор і режисер-постановник вистав "Едіп в Афінах", "Урок дочкам", "Лукавін" та багатьох інших. Майстерно зіграв роль Простакової у виставі "Недоросль". Учасник цього спектаклю К. Базилі, пізніше відомий публіцист і дипломат, згадував: "... Я бачив цю п'єсу і в Москві, і в Петербурзі, але завжди вважав, що жодній актрисі не вдавалася так добре роль Простакової, як її зіграв шістнадцятилітній Гоголь". "Думаю, що Гоголь затьмарив би й знаменитих коміків-артистів, якби вступив на сцену", — стверджував товариш М. Гоголя Т. Пащенко. У гімназії М. Гоголь поринув у світ давньої української історії, народних звичаїв та усної народної творчості, з якими знайомився не тільки з друкованих джерел, а й на ніжинських базарах, у передмісті Магерки, де було у нього багато знайомих. Пізніше ніжинські типи, окремі сценки увійшли до безсмертних творів письменника. У Ніжині М. Гоголь написав свої перші літературні твори, публікуючи деякі з них у рукописних журналах та альманахах. Тут народилися його вірші "Италия", "Новоселье", "Непогода", "Две рыбки", "Битва при Калке", поема "Ганц Кюхельгартен", сатири "Насмешнику некстати", "Нечто о Нежине, или Дуракам закон не писан", драматичні твори. У гімназії формувався і набирав сили геній майбутнього великого письменника.

Мовно-музична культура рідної землі знаходила свій вияв у виховній практиці бабусі Тетяни Семенівни, маминої мами. Любов до мови, відчуття слова закладалися у юного Миколи Гоголя уже з дитячих літ. Згодом він захопиться збиранням українських народних пісень, прислів'їв та приказок, готуватиме матеріали до українсько-російського словника. Пізніше він так писав про українську пісню: "Якби наш край не мав такої скарбниці пісень, я б ніколи не зрозумів історії його, тому що не збагнув би минулого..." "Моя радість, життя моє! Як я вас люблю! Що всі холодні літописи, в яких я тепер риюся, перед цими дзвінкими, живими літописами! Як мені допомагають в історії пісні!.." "Це народна історія, жива, яскрава, барвиста, правдива, що розкриває все життя народу". Ще в студентські роки, глибоко переймаючись соціальними негараздами, внутрішньо противлячись найрізноманітнішим виявам зла, вболіваючи за всю державу і свою "милу Україну", М.Гоголь настроювався на таку діяльність, "щоб бути по-справжньому корисним для людства". Загалом же всю творчість великого письменника було спрямовано на "очищення серця", "розуміння серцем", щоб досягти хоч якоїсь подоби суспільної гармонії. "Я палав незгасним прагненням зробити своє життя потрібним для блага держави, я жадав принести хоча б найменшу користь. Тривожили думки, що я не зможу, що мені перепинять шлях, завдавши мені глибокого суму. Я поклявся жодної хвилини короткого життя свого не втрачати, не зробивши блага", — писав палко настроєний на самопожертву юнак.

Пам`ятник М.Гоголю (Київ, Русанівка 2009 рік)

У 1828 році М.Гоголь переїжджає до Петербурга. Там у 1829 р. він публікує свій перший твір — поему "Ганц Кюхельгартен". Через рік у журналі "Отечественные записки" з'являється повість "Басаврюк, або Вечір проти Івана Купала", перша з циклу "Вечори на хуторі біля Диканьки". Романтична спрямованість, опоетизованість життя надавали творам М.Гоголя особливого колориту. Ґрунтовні знання усної народної творчості дозволяли майстру виводити картини дійсності у глибокому взаємопереплетенні з вимислом, але мовби на реальному ґрунті життя. Особливо привабливим був ліризм, проникливість і любов автора до зображуваного, що неминуче справляло враження на читача, захоплюючи його уяву.

Пам'ятник Миколі Гоголю у Яготині

Наприкінці 1833 року М.Гоголь клопочеться про місце професора історії в Київському університеті св. Володимира. Спонукала до цього ще й дружба з М.Максимовичем, професором-земляком, етнографом, фольклористом, істориком, ботаніком, майбутнім ректором Київського університету. "Я захоплююся заздалегідь, коли уявляю, як закиплять труди мої в Києві. Там скінчу я історію України й півдня Росії і напишу всесвітню історію. А скільки зберу там легенд, повір'їв, пісень! Якими цікавими можна зробити університетські записки, скільки можна умістити в них подробиць, цілком нових про сам край!" — переповнювався творчими планами письменник. "Туди! Туди! До Києва! Там, або навколо нього, звершалися діяння віковічності нашої... Багато можна буде зробити добра", — писав він про свої сподівання М. Максимовичу. У цей же час він працює над книгами "Арабески", "Миргород" (1835 р.). Розраду від нездійснених планів письменник шукав і знаходив у творчості. Тепер він остаточно пориває з педагогічною діяльністю. "...вже не дитячі думки, не обмежене коло моїх знань, а високі, сповнені істини й жахливої величі думки хвилювали мене".

З другої половини 30-х років подальший розквіт таланту М.Гоголя пов'язаний з його драматургією. Етапною навіть в історії театру стала його соціальна комедія "Ревізор" (1836 р.) Невдовзі після прем'єри п'єси М.Гоголь виїжджає на досить тривалий час за кордон. Він відвідує Німеччину, Швейцарію, Францію, Італію. У 1842 році з'являється друком знаменита поема-роман "Мертві душі". Останні роки життя письменника сповнені драматичних пошуків себе в Істині. Прямим підтвердженням тому було видання "Вибраних місць з листування з друзями" (1847 р.). У 1848 році письменник повертається на Батьківщину, посилено працює над другим томом "Мертвих душ", але незадовго перед смертю спалює рукопис. Тяжка хвороба обірвала життя неповторного майстра слова у 1852 році.

Твори

  • Вечори на хуторі біля Диканьки.

  • Миргород

Повісті (1835—1842 рр.) :

  • Невський проспект

  • Ніс

  • Портрет

  • Шинель

  • Записки божевільного

  • Рим (уривок)

  • Ревізор

  • Мертві душі

Див. також

  • Великосорочинський літературно-меморіальний музей Миколи Васильовича Гоголя

Посилання

  • Твори Миколи Васильовича Гоголя

  • Дзеркало Тижня. № 10 (738) 21—27 березня 2009. Катерина Константинова. Гоголь: не всі таємниці розкрито. "Скорей! Скорей! Киев, он наш, он не ихний!" — колись написав Микола Васильович

  • ТАЄМНИЦІ БІОГРАФІЇ ГОГОЛЯ //Дзеркало Тижня. Рената СМИРНОВА

  • Бібліотека української літератури

  • Указ Президента України Про відзначення 200-річчя від дня народження Миколи Васильовича Гоголя

Loading...

 
 

Цікаве