WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Рональд Рейган – людина, яка перемогла Імперію зла - Реферат

Рональд Рейган – людина, яка перемогла Імперію зла - Реферат

Попри це, Рейган програв боротьбу за право стати республіканським кандидатом і 1976 року, щоправда з дуже незначним відривом, — президенту Джеральду Форду, який замінив Ніксона після Вотергейтського скандалу. Форд, у свою чергу, програв президентські вибори демократу Джіммі Картеру.

Саме тоді Рейган визнав у розмові з сином, що найбільше шкодує про свою поразку через неможливість зустрітися в якості президента США з... радянським Генеральним секретарем Леонідом Брежнєвим: "Я б сидів і слухав, як протягом двох годин перекладач доводить до мого відома, яких поступок чекає містер Брежнєв від президента Сполучених Штатів, якщо останній хоче зберегти дружбу з Росією. Потім би я повільно підвівся, обійшов би довкола столу і прошепотів би містеру Брежнєву на вухо по-російськи: "Нєт!" Мені справді дуже шкода, що тепер цього не відбудеться".

Шкодування виявилися передчасними. 1980 року Рейган таки використав свій шанс, став президентом і повів дуже жорстку політику стосовно СРСР, яка й стала однією з причин загибелі цієї наддержави. Щоправда, особисто зустрітися з Брежнєвим в якості президента Рейгану так і не довелося — Генсек, що впадав у маразм, помер менше ніж за два роки після обрання Рейгана президентом.

В 60—70-ті роки минулого століття Сполучені Штати, залишаючись найбільшою економічною та політичною потугою світу, переживали кризові явища в своєму розвитку. Програна війна у В'єтнамі стала не тільки і не стільки чисто військовою, скільки психологічною поразкою. Значна частина американців втратила віру в те, що саме вони — "хороші хлопці", які захищають весь світ від "поганих хлопців" — комуністів. Економіка розвивалася невисокими темпами, але при цьому інфляція була дуже значною. Уособленням усіх проблем Сполучених Штатів став 39-й президент Джіммі Картер, демократ-ліберал, за часів якого, за словами Джін Кіркпатрік, "американські літаки не могли літати, ми були сповнені сумнівів і непевності, а радянське правління перебувало на піку своєї могутності". І саме Рейган кинув виклик Картеру.

4 листопада 1980 року Рейган завдав Джіммі Картеру нищівної поразки і поселився в Білому домі на довгих вісім років. 1984 року Рейган ще більш тріумфально виграв у демократа Волтера Мондейла. Більше того, можна сказати, що правління Рейгана певною мірою продовжилося і на третій термін, позаяк 41-м президентом став рейганівський віце-президент Джодж Буш-старший, який переміг значною мірою завдяки авторитету свого патрона і попередника.

Рейган + економіка = рейганоміка

За що ж більшість американців так полюбили "актора-нездару", який до того ж, здавалося б, не надто переобтяжував себе роботою? Справді, за свідченням одного з його радників, "Рейган не є керівником картерівського типу, який хоче знати кожну деталь кожного проекту. Він схильний до того, щоб намалювати загальну картину, залишивши розробку деталей сильним управлінцям".

Перш за все — це чисто людські якості, те, яким Рейган був як людина чи принаймні виглядав в очах виборців. Він не справляв враження інтелектуала, глибоко обізнаного в речах, невідомих широкому загалу, але справляв враження людини, яка дивиться на більшість речей у світі так, як пересічний американець. Дуже підняв симпатії до Рейгана і невдалий замах, який здійснив на нього напівбожевільний маніяк Джон Гінклі 30 березня 1981 року, на самому початку першої президентської каденції. Рейгана було важко поранено, але поводився він надзвичайно мужньо. Десятки мільйонів американців повторювали його жарти, звернені до медсестри, яка роздягала його перед операцією: "А що, якщо про це дізнається Ненсі?" та до дружини: "Вибач, кохана, я не встиг пригнутися".

Та, звичайно ж, головною причиною популярності Рейгана стали реальні здобутки його адміністрації, перш за все економічна політика, що з легкої руки журналістів отримала назву "рейганоміки". Сам Рейган називав її "економікою, орієнтованою на пропозицію" (supply-side economy). Суть її зводилася до зниження податків як найефективнішого засобу відродження ділової активності та економічного підйому в країні. І справді, справи в Рейгана не розійшлися зі словами — в перші три роки свого президентства він щороку знижував прибутковий податок на 10 відсотків. При цьому це стосувалося і бідних, і багатих. Було запроваджено податкові пільги на інвестиції у високі технології, що дозволило Америці суттєво посилити свій технологічний відрив від решти країн світу, включно з найближчими "переслідувачами" — Японією та Західною Європою. Було створено привабливі умови для іноземного капіталу і в країну хлинув потік інвестицій з усього світу.

За роки правління Рейгана Америка перетворилася з найбільшого в світі нетто-експортера на найбільшого нетто-імпортера капіталу. Рейган астрономічно збільшив державний борг США, ігноруючи похмурі застереження, що він перекладає сьогоденні проблеми на плечі наступних генерацій. Лише в перший рік свого правління Рейган скоротив витрати державного бюджету на 35 мільярдів доларів і взяв під контроль інфляцію, рівень якої за рік зменшився вдвічі — з 12,4 до 6 відсотків. Водночас Рейган різко урізав усі соціальні програми бюджету. "Це злочин, коли людина, здатна прогодувати себе сама, живе за рахунок податків своїх співгромадян", говорив президент. Унаслідок цього чисті доходи 10 відсотків найбагатших американців за перші три роки правління Рейгана зросли більше як на 20 відсотків і настільки ж скоротилися реальні доходи 10 відсотків найбідніших. В'їдливі журналісти негайно охрестили президента "Робін Гудом навпаки, який відібрав гроші в бідних і віддав їх багатим". Проте більшості американців, вихованих у традиціях індивідуалізму та розрахунку на власні сили, цей курс сподобався.

Єдине, на що президент не шкодував бюджетних коштів — військові витрати. Рейган відкинув досягнуті урядом Картера домовленості з Радянським Союзом про обмеження стратегічних озброєнь і натомість почав "зоряні війни" проти "Імперії зла", як він публічно (і вельми недипломатично) охрестив СРСР. Суть Стратегічної оборонної ініціативи, яка коштувала десятки мільярдів доларів, зводилася до створення ефективної системи протиракетного захисту над всією територією Штатів, яка б позбавила СРСР можливості гарантовано знищити США у випадку виникнення ядерної війни. Новий виток гонки озброєнь, з одного боку, сприяв стрімкому розвиткові в Сполучених Штатах нових технологій, з іншого, — призвів до того, що Радянський Союз надірвався економічно. А це стало однією з причин горбачовської перебудови і, зрештою, краху СРСР. З кінця 1950-х років і до 1989 року головною ідеєю Рейгана було звільнення Східної Європи від комуністичного панування. І хоча остаточний крах СРСР і "світової системи соціалізму", відбувся вже за президента Буша-старшого, як слушно зауважив член Ради національної безпеки США Джордж Блуер, "саме в період Рейгана світ переконався, що демократичний капіталізм здолав соціалізм".

Замість епілога. Прогнози, які не збулися

За часів президентства Рейгана, року так десь 1983-го, радянські експерти "переконливо" доводили, що рівно через двадцять років під тягарем величезного державного боргу американська економіка зазнає неминучого краху, який призведе якщо не до ліквідації Сполучених Штатів як таких, то до різкого зменшення їхнього економічного та політичного впливу в світі. Комуністичні "прогнозисти" влучили пальцем у небо. Незабаром припинив своє існування сам Радянський Союз, а Штати стали єдиною в світі наддержавою, абсолютним лідером у сфері високих технологій. І якщо до президентства Рейгана можна було вести мову про скорочення відриву між США та іншими світовими центрами сили в сфері економіки та політики, зокрема Євросоюзом та Японією, то нині цей розрив тільки збільшується. І не в останню чергу завдяки потужному поштовху, який Америка отримала в епоху Рейгана і який відчувається досі.

Доля Рейгана після завершення президентських повноважень склалася трагічно. У 1994 році йому було поставлено страшний діагноз — хвороба Альцгеймера. Ця невиліковна хвороба мозку веде до поступового розпаду особистості. Відтак Рейган прийняв важке, але гідне рішення — попрощався з нацією і усамітнився разом із Ненсі в своїй каліфорнійській резиденції. Він хотів, щоб Америка і цілий світ запам'ятали його сильним та розумним. Так Рейган прожив ще 10 років, а в останні місяці не впізнавав уже навіть Ненсі.

6 червня 2004 року Рональд Вілсон Рейган помер, а його тіло поховано за його волею біля будинку Президентської бібліотеки та музею Рональда Рейгана в містечку Сімі-Веллі, штат Каліфорнія.

Рональд Рейган: людина, яка перемогла Імперію зла. 6 червня виповнився рік від дня, коли не стало 40-го президента США. Дзеркало тижня / людина. № 22 (550) 11 — 17 червня 2005

Loading...

 
 

Цікаве