WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Празька поетична школа: система метафор у відтворені концептів душевних переживань. - Реферат

Празька поетична школа: система метафор у відтворені концептів душевних переживань. - Реферат

проте, "цілком позитивні значення" [8, 94], пов'язані з семою "оновлення", яка формується у протиставленні Не в захід…, а в схід, у запереченні першого і в утвердженні другого.
Зовсім інакше осмислюється поетом обр?за у вірші "Діва-обида". Усталена у свідомості мовців негативна оцінка цього тяжкого відчуття підтримується в контексті синонімічною сполукою з гріхом і дієсловом ятритися "завдавати шкоди":
Чаплинському -ясир кохання -
Це ти, безславна і лиха,
В Богдановій ятрилась рані
Вогнем образи і гріха [6, 226]
За словами М.Ільницького, центральний образ строфи - "це, з одного боку, персоніфікація рідної країни в жіночому образі, а з другого - проекція персонажа на Україну в широкому історико-філософському вимірі" [4, 5]. Розвиваючи свою думку, дослідник зазначає, що поет "здійснює своєрідний розтин історії України крізь призму гріха, вчиненого його героїнею з "вишнями сарматських уст" [4, 6]. Утілюється образ гріха в переліку жіночих імен: "попівна Роксолана, байстрюча мати яничар", "Пріська гетьмана Петра"… Узагальнює перераховані іпостасі Батьківщини образ безіменної коханки:
Ні, Ти - не мати! Шал коханки
У чорнім полум'ї коси… [6, 115]
Наведена метафорична конструкція є одним із численних зразків типового для Є.Маланюка згортання, конденсації цілої низки семантичних зрушень в її компонентах. Змальований згущеними словесними барвами внутрішній драматизм виявляється назовні: шал стає полум'ям, яке пашить від коси. До того ж, душевне полум'я метонімічно перебирає на себе зовні суперечливу колористичну характеристику реалії, стаючи чорним.
Складники інтенсіонального поля вогню, що становить єдине ціле із тьмою, беруть участь у гранично різкому, сповненому жорстокого душевного болю образі повії, яким поет затавровує Україну:
Усім огнем твоєї тьми,
Всім пеклом зради й самозгуби
Ти переможця обійми,
Вцілуй свою отруту в губи [6, 209-210]
Перші два рядки строфи утворюють паралельну структуру, що її Ю.Лотман визначає як "двочлен, де одна … частина пізнається через другу, що виступає по відношенню до першої аналогом" [5, 90]. Друга частина паралелізму у Є.Маланюка являє собою генітивну метафору, в якій центральне слово корелює відразу з двома залежними, поєднаними сполучником І. Аналізуючи подібну конструкцію у О.Пушкіна, Ю.Лотман тлумачить функцію сполучника таким чином: "Утверджуючи їх (поєднуваних понять - Л.Д.) паралельність, він сприяє виділенню у їхніх значеннях якогось спільного семантичного поля - архісеми… " [5, 76-77]. Ця спільність виразно виявляється в розгорнутій метафорі Є.Маланюка, у якого симетрично співвідносяться, з одного боку, огонь і пекло, а з іншого - залежні від них тьма, зрада й самозгуба. Тьма в цьому контексті позначає не стільки відсутність світла, скільки емблематично замінює собою ідею, звично пов'язану з темрявою: тьма, протиставляючись світлу, від віків асоціюється з лихими силами, які несуть зло, біду, знищення. У Є.Маланюка вона як вогонь, пече й палить, її двоєдиний образ у просторі його лірики становить ядро філософського осмислення автором історії України. Потенційні семи руйнування, закладені в слові тьма і в лексемах, однорідних із ним за семантикою, зростають до значущості космічних образних одиниць завдяки зіставленню з вогнем, пеклом. Трагізм світосприйняття досягає свого апогею, пронизуючи і парадигматичний рівень (взаємодію однонаправлених і водночас різко контрастних за емоційним забарвленням метафор), і рівень синтагматичний (паралелізм чітких симетричних структур).
Образ вогню (полум'я) у Є.Маланюка втілює його пекучу ностальгійну тугу за далекою батьківщиною:
А я на полум'ї розлуки
Назавше спалюю роки,
І сниться степ Твій, сняться муки
І на узгір'ях - вітряки [6, 98]
Полум'я тут теж асоціюється із знищенням, цього разу скерованим на час (роки), власне, на ліричного героя в часопросторі поета. Отже, домінантною семантичною ознакою в інтенсіональному полі образу вогню у Є.Маланюка лишається здатність реалії завдавати болю, її згубна дія на навколишнє.
У поезії О.Теліги вогонь також є константою людських відносин і почуттів, але він осмислюється інак-ше. Часто він виступає як квазіпредмет, який можна спалити. Поєднуючись, як і у Є.Маланюка, з розлукою, він, проте, знищує її саму, утверджуючи, таким чином, єдність закоханих:
Ти вернувся, хоч тебе не кликала,
А разом - весна, моя загублена,
І згоряють у вогні великому
Всі закони, що були розлукою [10, 31]
Відзначаючи своєрідність у осмисленні однопредметних образів у О.Теліги і в Є.Маланюка, в поезії якого вогонь розлуки наснажується насамперед громадянським, патріотичним пафосом, треба наголосити і на перегуках семантичних ознак цих у цілому споріднених метафоричних структур: у Є.Маланюка особливість стосунків ліричного героя з Батьківщиною, яка постає в образі коханої жінки, полягає в їхній інтимній теплоті, у відчутті нерозривної єдності двох кровно пов'язаних істот.
Список використаної літератури
1. Апресян Ю. Образ человека по данным языка: попытка системного описания // Вопр.языкознания. - 1995. - № 1. - С.37-67.
2. Бублейник Л. Структурно-семантичні особливості "речовинних" метафор у поезіях Є.Маланюка 20-х рр. (збірки "Стилет і стилос", "Гербарій") // Наук. вісник Волин. держ. ун-ту. - Філол. науки. - 1999. - Вип.13. - С.83-87.
3. Гажева И. О принципах построения функционального метафорического тезауруса // Вісник Львів. ун-ту. - Сер. філол. - 2000. - Вип.28. - С.111-116.
4. Ільницький М. Степове прокляття України: історіософія Євгена Маланюка // Українська мова і література в школі. - 1993. - № 7. - С.3-10.
5. Лотман Ю. Анализ поэтического текста. Структура стиха. - Л.: Просвещение, 1972. - 212 с.
6. Маланюк Є. Поезії. - Львів: УПІ ім.Івана Федорова; "Фенікс Лтд", 1992. - 686 с.
7. Моклиця М. Модернізм у творчості письменників ХХ століття. - Ч.І. - Українська література. - Луцьк: Вид-во ВДУ "Вежа", 1999. - 154 с.
8. Сімович О. Розвиток семантики архетипових символів (на прикладі української мови) // Мова і соціальні процеси. - Вісник Львів. ун-ту: Зб. наук. праць. - Вип.26. - Львів: Світ, 1997. - С.90-95.
9. Словник української мови: В 11 т. - К.: Наук. думка, 1970-1980.
10. Теліга О. Збірник. - К.: Вид-во ім. О.Теліги, 1992. - 473 с.
11. Телия В. О специфике отображения мира психики и знания в языке // Мова і соціальні процеси. - Львів, 1997. - С.65-74.
Loading...

 
 

Цікаве