WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Представники польської літератури кінця ХIX - початку ХХ ст. - Курсова робота

Представники польської літератури кінця ХIX - початку ХХ ст. - Курсова робота

З дисонанс виткана поетика творів Жеромського, завжди емоційних, побудованих на гостро драматичних конфліктах і трагічних фіналах, що буяють символами.

Письменник часто використовує техніку дискусії, алегорію, підтекст, з'єднує язикову й образну поетичність із фактичною точністю. Жеромський успадкував традиції як польської, так і російської літератури. Загальновизнаним є вплив на нього Тургенєва й Салтикова-Щедріна, Толстого й Достоєвського. Типологічну подібність дослідники виявляють у творчості Жеромського й творах Чехова, Л. Андрєєва. Не підлягає сумніву романтична природа багатьох героїв польського художника, своїм моральним максималізмом, непохитністю й трагічною самітністю, долею "обранців" романтичних персонажів, що нагадують, А. Міцкевича і Ю. Словацького.

Уявлення про художній світ Жеромського було б неповним без обліку елементів імпресіонізму в його поетиці (в описі пейзажу, переживань того або іншого героя), експресивності його стилю, прихильності до натуралістичних деталей.

6. Владислав Реймонт

Одночасно з Жеромським, в 90-і рр., у літературу ввійшов Владислав Станіслав Реймонт (1867 - 1925), першими ж оповіданнями заявив про себе як великий художник. Специфічною якістю прози Реймонта, що дали про себе знати вже в ранніх його творах, була "націленість" на дослідження колективної психології, у той час як, наприклад, Жеромський волів досліджувати "закони особистості". Переважний інтерес Реймонта до середовища, до патологічних проявів людської психіки давав критикам привід для зіставлення його творчості з натуралізмом. Поступово - при незмінному інтересі саме до психології мас - підсилюється особистісне начало у характерах персонажів. Особливо чітко ця тенденція виявилася в романі "Мужики" (1904 - 1909), що приніс авторові славу. Твір з енциклопедичною повнотою увібрав в себе всі аспекти життя польського селянства - його побут і працю, звичаї й обряди. На прикладі села Липці Реймонт показує розшарування селянства [15, ст.245].

До землі, "могутньої і безвладної", "мертвої й безсмертної", зводяться всі помисли героїв. Вона у вирішальні моменти змушує мужиків об'єднатися, вона ж і роз'єднує, рве, здавалося б, найміцніші - кревні - узи, перетворює в непримиренних ворогів матір і синів, батька й сина, породжує безліч драм.

Одна з таких драм є центральною в "Мужиках": Домінікова видає свою красуню дочку за старого Мацея Борину в надії, що Ягуся стане в майбутньому господаркою шести моргів землі. Страшна доля очікує Ягусю: "розлючене стадо" селян, що бачать у ній винуватницю всіх своїх лих, б'є її до півсмерті й, "зганьблену навіки, нелюдяно принижену й невимовно нещасну", виганяє із села.

Реймонт, однак, зовсім не вважає жадібність і озлобленість якимись споконвіку властивими польським "мужикам" рисами. Ці бідняки здатні на допомогу й жаль, на жалість і глибоку пристрасть, а багато хто з них, подібно батракові Вітеку, від природи наділені справжнім талантом художника. Пульс селянського життя б'ється в унісон пульсу Землі, природа - повноправний герой роману. Про це свідчить і своєрідна структура твору: чотири його частини ("Осінь", "Зима", "Весна", "Літо") відповідають чотирьом порам року.

"Мужики" Реймонта - один з найбільш досконалих романів у польській класиці. Він відрізняється композиційною стрункістю, тональною розмаїтістю, сполученнями епічного розмаху з напруженістю дії, мальовничою видимістю образів і сцен, що нагадують то "буйні" полотна Рубенса, то ніжні акварелі. Про майстерність Реймонта-реаліста говорить і вміння виділити з безлічі героїв роману фігури значні, складні, а всім іншим - навіть епізодичним - персонажам дати глибокі портретно-психологічні характеристики. Цими ж художніми принципами Реймонт керувався й надалі у своїй творчості, у тому числі при створенні історичної трилогії "1794 рік" (1913-1918). Проте роман "Мужики" залишився кращим твором письменника.

ІІІ. ВИСНОВКИ

Польська література на рубежі століть збагачується в жанровому відношенні. У першу чергу це стосується прози, що тяжіла до масштабних, епічних форм (Сенкевич, Прус, Реймонт, Жеромський). Її характерним явищем став історичний роман, що досяг у цей час апогею. Поряд з ним успішно розвивався психологічний і соціально-побутовий роман. Проза звільнялася від описовості, проникала в глибини людської психіки, розкривала діалектичний зв'язок людини з об'єктивним світом.

Еліза Ожешко говорить про таку основну і невід'ємну якість роману, як "тенденційність". Згодом зникали дидактичність і схематизм, підсилювалася виразність персонажів, чому в чималому ступені сприяла естетична зрілість Ожешко, хоча й надалі її доробки, навіть найбільш значні, не будуть вільні від позитивістських ілюзій. Прус збагатив польську прозу новим жанровим утворенням - соціально-психологічним романом, що виник не без впливу російської літератури, у першу чергу Л. Толстого й Достоєвського.

Динамізм дії й пластичність у зображенні характерів, емоційність оповідання й разюча композиційна стрункість, властиві "малій прозі" Сенкевича, виявилися й у його романах про сучасність. Вмотивовано й психологічно переконливо малює художник тип так званої "зайвої людини".

У багатьох творах Марії Конопницької простежується романтична традиція, що сполучається з реалізмом, що йде в першу чергу від великих співвітчизників - А. Міцкевича і Ю. Словацького, а також від її улюбленого письменника - В. Гюго.

Специфічною якістю прози Реймонта, що дали про себе знати вже в ранніх його творах, була "націленість" на дослідження колективної психології, у той час як, наприклад, Жеромський волів досліджувати "закони особистості". Переважний інтерес Реймонта до середовища, до патологічних проявів людської психіки давав критикам привід для зіставлення його творчості з натуралізмом.

IV. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Baculewski J. Maria Konopnicka. – Warszawa, 1978. – 239 с.

  2. Bobrowska B. Konopnicka na szlakach romantykw. – Warszawa, 1997. – 248 с.

  3. Bigay-Mianowska A. Społeczeństwo polskie w twrczości Elizy Orzeszkowej. - Krakw, 1994. – 128 с.

  4. Budrewicz T. "Lalka". Konteksty stylu. – Krakw, 1990. – 251 с.

  5. Eustachiewics Leslaw "Quo vadis" Henryka sienkiewicsa.- Warszawa, 1983.- 252с.

  6. Jankowski E. Eliza Orzeszkowa. – Warszawa, 1984. – 167 с.

  7. Kosowska E. Postać literacka jako tekst kultury. Rekonstrukcja antropologicznego modelu szlachcianki na podstawie "Potopu" Henryka Sienkiewicza. – Katowice, 1990. – 280 с.

  8. Kowalczykowa Alina Stefan Zeromski w zamku.- Warszawa: , 1977.- 43с.

  9. Markiewicz H. Prus i Żeromski. – Warszawa, 1994. – 280 с.

  10. Mazan B. "Impresjonizm" Trylogii Henryka Sienkiewicza. – Łdź, 1993. – 257 с.

  11. Nowakowski J. M. Konopnicka, Utwory poetyckie, t.1. Wybr i opracowanie M. Zięba. – Warszawa, 1988. – 364 с.

  12. Pieścikowski E. Nad twrczością Bolesława Prusa. – Poznań, 1989. – 190 с.

  13. Pieścikowski E. Prus. Z dziejw recepcji twrczości. Wybr tekstw, oprac.i wstęp. – Warszawa, 1988. – 148 с.

  14. Romankwna M. Na nowych drogach. Studia o Elizie Orzeszkowej. – Krakw, 1998. – 304 с.

  15. Rurawski J. Władysław Reymont. – Warszawa, 1987. – 364 с.

  16. Świętosławska T. "Quo vadis" Henryka Sienkiewicza. Od legendy do arcydzieła. – Łdź, 1997. – 278 с.

  17. Wyka K. Reymont, czyli ucieczka do życia. Oprac. B. Koc. – Warszawa, 1989. – 254 с.

  18. Zimand R. Diarysta Stefan Ż. – Wrocław, 1990. – 264 с.

  19. Зарубіжна література.- К.: Просвіта, 2002.- 319с.

  20. Зарубіжна література ХХ століття.- Львів: Світ, 2000.- 452с.

  21. Історія Польщі (Методичні матеріали до курсу).- Запоріжжя: ЗДУ, 2003.- 39с.

  22. Ковалева Т.В. и др. История зарубежной литературы (Вторая половина ХIX - начало ХХ века). - Минск: Завигар, 1997. - 336 с.

  23. Література та культура Полісся.- Ніжин: Вид-во НДУ ім. М.Гоголя, 2007.- 259 с.

  24. Сенкевич Генрик Крестоносцы.- М.: Правда, 1985.- 608с.: 4л. ил.

Loading...

 
 

Цікаве