WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Пані Боварі” Г.Флобера – одна з “вічних книг - Реферат

Пані Боварі” Г.Флобера – одна з “вічних книг - Реферат

"Пані Боварі" Г.Флобера - одна з "вічних книг"
Гюстав Флобер - видатний французький письменник, майстер витонченого психологічного аналізу. В історію літератури він увійшов як засновник "об'єктивного роману", в якому автор, на думку письменника, повинен уподібнитися до Бога - створити свій художній світ і піти з нього, тобто не нав'язувати читачу своєї точки зору. Творчість Г.Флобера стала новим етапом у розвитку західноєвропейської літератури: він зумів не тільки створити правдиву картину французького життя, а й розкрити драму повсякденного існування людини.
Ця драма яскраво віддзеркалювалася в романі "Пані Боварі", Г.Флобер виносить ім'я своєї героїні в назву роману, і читач розуміє, що вона непросто головна дійова особа твору, а й уособлення самостійної дійсності.
Персонажі й середовище в творі ще прозаїчніше, ніж навіть у Cтендаля і Бальзака. Твір цілком виправдовує свою другу назву - "Провінційні звичаї". Перед читачем проходить низка докладних і вірогідних картин повсякденного життя Нормандії наприкінці 40-х рр.. ХІХ ст.. Ми маємо в романі повний набір типів, характерних для того часу і місця: лікар, аптекар, крамар, нотаріус, власниця сільського готелю, священик, сусідський землевласник, фермер тощо. Історія кохання та розчарування Емми Боварі може бути взірцем "нецікавого сюжету": в романі не відбувається жодних яскравих подій, усе буденне й звичайне ("Я малюю сірим по сірому", висловився про свій твір письменник). Розвиток почуттів Емми та інших персонажів, вплив на них оточення й середовища письменник вивчає із сумлінністю вченого-природознавця. Проте навряд чи такий докладний опис провінційної рутини сам по собі міг перетворити роман на один з "вічних книг". Причина невмирущої слави твору в іншому: Флобер із небаченою глибиною та драматизмом розкрив той конфлікт між мрією і реальністю, з яким рано або пізно доводиться зіткнутися всім людям.
Життя Емми Боварі, центральної героїні флоберівського роману в різних варіантах повторює одну і ту саму ситуацію: вона створює уявлення про якийсь ідеальний світ, шукає його навколо себе і не може знайти. Гостре розчарування розбиває її серце, стає причиною відрази до життя. Цей негативний урок нічому її не навчає: Еммина душа знову й знову починає жити ілюзіями, які, в свою чергу, приречені на загибель під тиском вульгарної реальності. Трагічний фінал роману очікуваний і закономірний. Емма не бажає розлучатися зі своїми ілюзіями, визнати, що життя мудріше. Для Емми залишається єдиний вихід - самогубство. Це остання і остаточна втеча героїні від дійсності.
Автор не виводить у романі жодного позитивного героя і таким чином не нав'язує читачу можливого вирішення конфлікту, залишаючи все на розсуд читача.
Головний принцип відображення дійсності
в романі Cтендаля "Червоне і чорне"
Французький письменник Стендаль (Анрі Марі Бейль) увійшов в історію всесвітньої літератури як один із засновників реалістичного роману. Стендаля без перебільшення можна вважати одним із найоригінальніших романістів ХІХ ст.. Бурхливі історичні і соціально-політичні події у Франції довели, що життя і доля людини залежать не тільки від її вдачі, але й, у першу чергу, від умов, в яких людина згідно взаємозв'язку між характером людини і історичними умовами, які його сформували, став роман Стендаля "Червоне і чорне". У своєму творі письменник створив панорамну картину суспільного життя Франції часів Реставрації, зобразив представників різних верств населення, суспільних класів, розкрив основні політичні і моральні конфлікти.
Творчі принципи письменника, якими він керувався в роботі над романом "Червоне і чорне", дали можливість вивести яскраві й правдиві характери, розкрити їхню психологію.
В центрі уваги Стендаля- письменника - людський характер. Стендаль був певен, що "немає цілком гарних, або цілком поганих людей". Людина, на думку письменника, визначається тим, як вона "розуміє щастя" і "як вона на нього полює" тобто тим, яку життєву мету вона ставить і якими засобами домагається цієї мети. Свій принцип відображення дійсності Стендаль пояснював за допомогою образу дзеркала. У дзеркалі відображається все - і гарне, і погане. Цей принцип Стендаль застосував і для створення характерів своїх героїв. Образ головного героя Жюльєна Сореля - постать не абстрактна, а живий, суперечливий, складний характер, в якому узагальнене поєднується з індивідуальним. Багато в чому цей персонаж, а також інші герої роману (жіночі образи пані де Регаль і Матильди де Ма-Моль) нагадують їхнього автора: у них втілено ті риси чи поривання Стендаля, які за різних обставин він не зміг реалізувати.
Трагічний фінал життя головного героя та його коханої жінки пані де Регаль стає моральною перемогою над суспільством і власними вадами. У долях героїв роману відображено конфлікти епохи. Створюючи своє панорамне полотно життя Франції, Стендаль переконливо доводить, що існуючі суспільні закони руйнують душі і долі людей.
В романі "Червоне і чорне" органічно поєднані риси психологічного роману (глибина розкриття внутрішнього життя персонажів) і роману філософського, в якому автор порушує найактуальніші й найскладніші проблеми історії, політики й естетики.
Моральні та філософські протиріччя в повісті Оноре де Бальзака "Гобсек" - одного з ключових творів епопеї "Людська комедія"
Французьким письменник-реаліст Оноре де Бальзак (1799-1850) у грандіозній епопеї "людська комедія" створив цілісний художній світ, в якому втілились у певні образи найгостріші проблеми, моральні і філософські протиріччя. Повість "Гобсек" відноситься до циклу творів "Сцени приватного життя". Свій остаточний вигляд і назву повість отримала у1835 році, органічно увійшла в "людську комедію" і стала в ній одним з ключових творів. Образ Гобсека набув майже символічного і філософського звучання. "Гобсек" в перекладі з французької означає "живоглот". У розумінні Бальзака, Гобсек уособлює владу золота, грошей, що правлять світом, від яких залежить щастя і нещастя людей.
Свою філософію про владу золота Гобсек сам не придумав, він вивів її з життя. Гобсек зневірився у моральних цінностях, тому що бачив, як купують людину, кохання, дружину, як гроші впливають на дружбу. Золото дає все, а найголовніше - таємну владу над людьми. Горді красуні з вишуканого товариства, аристократи і політики - всі готові стати на коліна, коли їм потрібні гроші. Історія графині де Ресто є підтвердженням тому. Захоплена пристрастю до молодого красеня Максима де Гирай, графиня розорила свого чоловіка і своїх дітей. Свого коханця вона могла утримати тільки зо допомогою грошей. Дійсність руйнує ілюзії графині де Ресто щодо кохання з боку Максима де Гирая до неї. Влада золота має руйнівну силу. Яскравий приклад дії цієї руйнівної сили - сам Гобсек, що зневажав інші людські цінності; зруйноване сімейне щастя графині де Ресто та її чоловіка. Питання моральності турбують не тільки графа де Ресто, а й графиню де Гран льє, Дервіля, Фанні Мальво. Вони уособлюють такі риси, якпорядність, чесність, здоровий глузд. Історія графині де Ресто примушує читачів замислитись над законами життя й моралі. О. Де Бальзак був не просто секретарем французького суспільства, як він себе схарактеризував у "Передмові", а й суворим критиком і моралістом, який закликав людство зупинитися в безглузді гонитви за насолодою й обмежити свій егоїзм.
Проблема "вічних життєвих цінностей" та людських пристрастей яскраво розкривається не тільки в образах, створених О. де Бальзаком у повісті "Гобсек".
О. Де Бальзак створив сотні, тисячі не схожих один на одного персонажів, захоплених пристрастями, егоїстичними інтересами. Обрав у "Людський комедії" предметом зображення суспільство, щоб "прийти до синтезу шляхом аналізу", а втор поставив за мету: визначити важливі проблеми та накреслити шляхи їхнього вирішення, зображуючи характерних представників цього суспільства.
Проблема морального вибору в соціальному і філософському аспектах (Л.Толстой "Анна Кареніна")
Л.Толстой - велика російська душа, світоч, що для багатьох своїх читачів у світі стає дороговказом у виборі життєвих доріг. Твори Л.Толстого стають потрібними кожному поколінню, бо в них відчувається дихання життя, спалах і щем молодості, твереза іронія, безпощадна прозорливість, відчуваються сумніви про смерть, мрії про братську любов і мир між людьми, грізні звинувачення фальшивої цивілізації. Твори цього письменника стають власними надбаннями душі багатьох читачів через реалізм. Герої творів Л.Толстого стали не тільки літературним явищем, мільйонам читачів вони явили взірець складного і прекрасного духовного життя.
Пошук правди, рух людської свідомості, за Толстим, - це більш важливі історичні події, ніж
Loading...

 
 

Цікаве