WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Падіння моралі у творчості Оноре де Бальзака (на основі творів з "Людської комедії": "Батько Горіо" і "Гобсек") (к - Реферат

Падіння моралі у творчості Оноре де Бальзака (на основі творів з "Людської комедії": "Батько Горіо" і "Гобсек") (к - Реферат

індивідуальність і соціальний стан . Бальзак постійно підкреслює патологічну скупість Гобсека : у його кімнаті замість дров тліють ,жевріючи ,присипані попелом головешки ; очі захищає старий картуз ;герой " ненавидів своїх спадкоємців і навіть гадки не мав , що хтось заволодіє його майном , хоч і після його смерті" . (1,с.5) З часом Гобсек починає боятись взагалі всіх людей - купує весь величезний будинок , щоб позбутись сусідів , хоча живе в одній кімнаті , поряд із якою усе помешкання захаращене відданими у заставу і не викупленими речами . Еволюція характеру героя - це деградація особистості , яка втрачає останні людські риси ; жага накопичення виходить за межі розумного . Жахливі картини відкриваються перед очима Дервіля , коли він оглядає будинок по смерті лихваря : " В кімнаті , суміжній зі спальнею покійного , справді були й гнилі паштети , й купи різних припасів , навіть устриці та риба , вкриті пишною пліснявою" . (1 ,с.10 ) Картини розпаду , гниття продуктів та речей стають образним доказом безглуздя накопичення . Загибель речей свідчить про духовний розклад людини, цілком від них залежної. Та Гобсек Бальзака - не лише скнара й накопичувач , а й філософ , чиї переконання є відображенням сутності сучасного авторові суспільства . "В золоті все є в зародку" , - говорить Гобсек . ( 1, с.20) Тому за нього точиться невпинна й неминуча боротьба . І краще самому визискувати , ніж дати комусь змогу те чинити з тобою . Філософія героя розкривається , як це властиво методові Бальзака , в тривалих монологах з Дервілем ( сусідом по будинку , скромною й чесною людиною ) . Лихвар з довірою ставиться до нього, часом повчає, але свідомо заперечує будь-які стосунки, засновані на почуттях. Гобсек нікого не підпускає до себе, тримається на відстані, залишається самотнім. Це крайня межа відчуженості у приватновласницькому суспільстві. Адже, спілкуючись із людьми, потрібно віддати свої почуття, свій час. А Гобсек уміє лише"мати". В цьому сутність його істоти. Як міфічний вампір, він отримує насолоду лише відбираючи в оточення пристрасті та силу, натомість спонукаючи їх стати або соціально (чи й фізично) мерцями, або такими само визискувачами-вампірами. У будь-якому разі Гобсек їм і бог, і суддя, і кат. Слід зауважити, що Бальзак до певної міри мав рацію, відводячи Гобсекові роль месника, адже жертвами лихваря часто були представники знаті, що протринькали свої багатства, ті, хто крав мільйони. "Щоб не забруднити лакованих чобіток, йдучи пішки, пихатий пан і будь-хто, який намагається наслідувати йому, ладні з головою зануритися в багно",- констатує герой.(1,с.40) Він теж свого часу "занурився у життя" з головою. Та минуле Гобсека вкрите таємницею, майже романтичною завісою невідомості. З десяти років він служив юнгою на кораблі і двадцять років мандрував світом. Був причетний до війни за незалежність у Сполучених Штатах, жив в Індії, якісь справи у нього були з корсарами. "Зморшки його жовтуватого лоба зберігали таємницю страшних випробувань".(1,с.42) І все ж Гобсек не романтичний виняток, а типовий образ. Автор доводить це, показуючи або називаючи інших лихварів - Жірара Пальму, Вертруста, Жигонне. Їхня спільнота - таємна, могутня й жорстока - золотою сіткою обплутала все суспільство. " А хіба можуть відмовити в чомусь тому, в кого в руках мішок із золотом? - розмірковує Гобсек. - Я досить багатий, щоб купувати совість людську, керувати сильними міністрами через їхніх фаворитів… Чи не влада це? Я можу, якщо побажаю, мати найкрасивіших жінок і купувати найніжніші пестощі. Чи не насолода це? А хіба влада й насолода не є суттю нашого суспільного ладу? Таких, як я, в Парижі чоловік десять; ми володарі ваших доль - тихенькі, нікому не відомі. Що таке життя , як не машина , яку приводять в рух гроші ?..Як і я , мої спільники усім втішились і люблять тепер лише владу і гроші заради самого володіння владою і грішми". (1,с.45 ) Отже , узагальнення Бальзака йде ще далі : Гобсек і йому подібні - основа цієї держави,не лише її творіння, а й творці. Дервіль розповідає,що під час ліквідації справ французьких підданих на Гаїті Гобсек був призначений членом комісії, тобто лихвар виступав вже не як приватна особа, а як представник уряду.("В цій великій афері Гобсек був ненаситним удавом").[1,c.28]. Типовість образу Бальзак підкреслює неодноразовими нагадуваннями про те,що герой схожий на статую,тим самим надаючи образові своєрідної символічності. "Цей висохлий стариган раптом виріс в моїх очах, став фантастичною постаттю, втіленням влади золота".[1,c.50]. Яким бачать Гобсека його клієнти? Для них він людина без серця , яка використовує будь-які засоби для збагачення. Гобсек він є Гобсек, живоїд:лихвар не вміє тримати слова . Доказ?Пообіцявши пані де Ресто прийти за грошима наступного дня вже через кілька хвилин він шантажує її присутності чоловіка і отримує діамант, коштовність якого значно перевищує суму боргу .Відсутні у Гобсека і родинні почуття,адже він ніяк не відреагував на смерть своєї найближчої родички - Чарівної Голландки. У першу пору їхнього знайомства уявляється він Дервілю людиною-автоматом, людиною-векселем. Ось слова самого адвоката з цього приводу: "Якщо людяність,спілкування між людьми вважати своєрідною релігією, то Гобсек можна було назвати атеїстом". Отже, повністю негативний образ .Але що це:Дервіль заявляє, що у випадку своєї смерті не бажав би для дітей кращого опікуна, ніж цей живоїд .А хіба нормальна людина побажає щось погане своїм дітям? Той самий Дервіль дає, принаймні, не негативну оцінку Гобсекові у розмові з графом де Ресто: "У ньому живуть дві істоти: СКНАРИ ТА ФІЛОСОФ, ІСТОТА ПІДЛА ТА МИСЛЯЧА".У фіналі повісті Дервіль майже ніжно називає лихваря "старим немовлям", у котрого іграшки-діаманти. Але й це наближення до Гобсека не робить його привабливішим для читача: "старе немовля" бере з Дервіля високі проценти та ще й називає себе його другом, отримуючи, крім того, право на обіди та безкоштовне ведення справ. Зображення товарів,що гниють убудинку Гобсека, довершує картину моральної та духовної деградації героя. Але э ще точка зору самого Гобсека,якого не лише Дервіль,а й граф де Ресто називають філософом . Чи не занадто висока оцінка для лихваря , у якого тільки один Бог - нажива? [1,C.18] Гобсек саркастично каже Дервілю: "У мене принципи змінювалися згідно з обставинами, - доводилося змінювати їх у залежності до географічних широт. Те, що у Європі викликає захоплення, у Азії карається. Те, що в Парижі вважають пороком, за Азорськими островами визнається за необхідне. Нема на землі нічого міцного, є тільки умовності, і у кожному кліматі вони різні. Для того, хто волею-неволею пристосувався до всіх до всіх суспільних мірок, усілякі ваші моральні правила та переконання - порожні слова. Непорушне лише одне єдине почуття, закладене у нас самою природою: інстинкт самозбереження. У державах європейської цивілізації цей інстинкт іменується особистими
Loading...

 
 

Цікаве