WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Падіння моралі у творчості Оноре де Бальзака (на основі творів з "Людської комедії": "Батько Горіо" і "Гобсек") (к - Реферат

Падіння моралі у творчості Оноре де Бальзака (на основі творів з "Людської комедії": "Батько Горіо" і "Гобсек") (к - Реферат

гроші - мертві. Єдине, що лишається по ньому - пам'ять Дервіля, людини, яка обрала протилежний шлях. Гроші всевладні лише в матеріальному світі:це еквівалент праці, дії, з реалізованості особистості. Але ні любов, ні благополуччя, ні щастя, ні, врешті, здоров'я та життя не мають грошового еквівалента. Філософія Гобсека виявилася помилковою: володіти можна тим, що має ціну, а безцінне (те, що і є справжньою сутністю людського світу) підвладне лише Любові. В романі "Батько Горіо" так як і в "Гобсеку" розглядається тема падіння моралі. Це і образ батька Горіо, і моральне падіння Ежена Растіньяка, це і дочки батька Горіо, які ведуть паразитичний образ життя. За гроші все можна купити і все можна прождати. 2. Відображення теми падіння моралі в головних образах романів О.Бальзака "Батько Горіо" та "Гобсек". 2.1. Трагедія батька Горіо. Батько Горіо - типовий представник епохи реставрації торжества "золотого тельця". Ще в молодості Горіо свято увірував в силу золота: все можна купити і продати. Засвоївши цю банальну історію, він став спритним, бережливим і настільки заповзятим, що в 1789 році купив всю справу свого господаря.(2, с.15) І миттєво перетворився із робітника вермішельника в успішного комерсанта. З цього моменту "всі розумові здібності він присвятив торгівлі хлібом" (2,с.16) і , успішно спекулював мукою, швидко розбагатів. Винахідливість, вміння передбачати і виждати, безжалісність в конкретній боротьбі і фанатична вірність своїй справі - ось ті якості, які допомогли йому досягти успіху. Однак швидко він овдовів, і назавжди відкинув думку про нову дружину, з великою пристрастю він посвятив себе своїм дочкам. Справи в нього йшли успішно, і обожнювані їм "ангелочки" не мали відмови ні в чому. Отримане виховання і плебейська суть дівиць, помножені на мораль визначили їх подальшу долю. Гроші батька відкрили їм двері салонів. Дочки повиходили заміж і їм потрібні були тільки гроші батька, і зовсім скоро він попадає в пансіон пані Воке. Він порозпродував всі дорогі речі і став жити на самому бідному поверсі пансіону. Очі його "потухли, вицвіли, стали сіро-жовтого відтінку…а червона заокраїна їх повік ніби сучилася кров'ю. Одним він вкушав омерзіння, іншим жалість". (2,с.18) З тою ж пристрастю, з якою Горіо добував свій мільйон, він продовжує егоїстично любити своїх дочок, які пускають свого батька до себе додому з чорного входу. І для батька Горіо і для його дочок пристрасть - природнє почуття. Вона лиш відрізняється тим у батька Горіо, що в ньому ще живий закон природніх зв'язків - батьківська любов до своїх дітей. Долі Растіньяка і Горіо співвіднесені між собою в тому плані, що Растіньяк свій життєвий шлях, робить перші самостійні кроки, тоді як Горіо його завершує, потерпівши повну катастрофу,- так виникає в романі контрапунктний рух, який збагачує його зміст своєрідними обертонами. Долі обох головних героїв роману драматичні, але їхній драматизм різний і за своїм змістом, і за колоритом. Образ Горіо драматизується вже при першому знайомстві з ним, коли він постає в портретній галереї типів, що заселяють пансіон Воке. "Тут, серед вісімнадцяти нахлібників,- пише Бальзак,- теж знайшлося убоге, знедолене створіння, козел відпущення, на якого градом сипалися насмішки... Таким посміховиськом став колишній вермішельник, батенько Горіо... звідки ж взялася ця майже злісна зневага, це презирливе гоніння найстарішого жильця, це нешанобливе ставлення до чужої біди?" (2, с.10) Далі Бальзак розповідає передісторію Горіо, з якої дізнаємося, що цей старий, наживши велике багатство й вдало видавши заміж дочок відійшов від справ і поселився у пансіоні пані Воке. Тоді ще він мав тисяч десять річного прибутку, багато цінних речей і користувався великою повагою як хазяйки пансіону, так і його пожильців. Але з того часу старий Горіо все більше біднів і відповідно переселявся у все гірші кімнати пансіону, зрештою опинившись в жалюгідній комірці під дахом. Неухильне зубожіння Горіо знаходить своєрідне матеріалізо-ване враження в цьому пересуванні з поверху на поверх, від бельетажа до мансарди. Через чотири роки, коли починається дія роману, "він став сам на себе не схожий", "мав вигляд сімдесятилітнього старика - тупого, тремтячого, блідого", який "у одних викликав огиду, у інших - жалість". (2, с.15) Що ж сталося зі старим Горіо? Бальзак поступово відкриває завісу над його таємницею в міру того, як проникає в неї допитливий Растіньяк. І ми дізнаємося, що старого безжалісно обирають його дочки Анастазі й Дельфіна, яких він видав заміж: старшу за графа де Ресто, а молодшу-за банкіра Нусінгена. Обидва шлюби виявилися невдалими, у дочок постійно виникає фінансова скрута, головним чином через коханців, і вони за звичкою вимагають від батька грошей, обирають його до нитки, розбивають йому серце і залишають вмирати, покинутого й злиденного, в жалюгідній комірчині пансіону Воке. Такий в загальних рисах зміст тієї жорстокої сімейної драми, яку переживає нещасний батько Горіо. І хоч ця драма не виходить за рамки сім'ї, вона при всьому тому набуває і досить виразного соціального змісту. Її підґрунтя, її пружина - та ж дія "фінансового начала", сили грошей, яка проявляється в різних формах, зокрема в формі безжального егоїзму. "Фінансовий принцип - це не що інше, як закоренілий, егоїзм", - писав Бальзак, проектуючи цей принцип на соціально-психологічну площину. Вмираючи, старий Горіо протестує не тільки проти черствості дочок, а й проти бездушного егоїзму, який став законом життя. 3 невластивою йому патетикою він вигукує: "Я протестую! Якщо батьків будуть топтати ногами, батьківщина загине." (2,с.29) Старому відкривається та гірка істина, що гроші, вигода виступають таємним регулятором їв сфері сімейних відносин. "Якби я був багатий,- скаржиться він Растіньяковї,- якби я не віддав їм багатство, а зберіг у себе, вони були б тут, і мої щоки лисніли б від їхніх поцілунків. Я жив би в особняку... дочки прийшли б в сльозах, з чоловіками й дітьми. Так би воно й було! А тепер нічого. За гроші можна купити все, навіть дочок". (2, с.129) Сцена смерті старого Горіо, цього "буржуазного короля Ліра", як його небезпідставно називають (типологічна збіжність образів Шекспіра й Бальзака безперечна), написана з великою драматичноюсилою, що піднімається на трагічну висоту. І все-таки поширене тлумачення образу Горіо лише як жертви безсердечного егоїзму дочок, який межує з аморальністю, є однобічним. Воно не збігається із задумом автора, який від-повідальність за те, що дочки виросли саме такими, великою мірою покладав на батька. В цей образ Бальзак вклав сувору моралістичну ідею, що стосується обов'язку батьків і виховання дітей. Згідно з цією ідеєю, Горіо - поганий батько, незважаючи на всю його самовіддану любов до дочок. Весь в полоні безтямного батьківського почуття, основу якого становить біоло-гічний інстинкт, він не вмів тримати їх в руках, задовольняв всі їх бажання і примхи й тим самим розвивав
Loading...

 
 

Цікаве