WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Феномен майстерності Стуса-перекладача (на матеріалі поезій Р.М.Рільке) - Реферат

Феномен майстерності Стуса-перекладача (на матеріалі поезій Р.М.Рільке) - Реферат

тіла, які нічого не знайшли,
печальні н розчаровані одне одним,
і коли люди, ненавидячи один одного,
мусять спати в одному ліжку.
Тоді самотність спливає річками. Самотність стає темою, почасти і проблемою суспільного характеру: люди змушені жити разом, ненавидячи одне одного. Паралельно з духовним рівнем постає заземлена проблема тіла, яке не менше, аніж душа, бере участь у вчинках людини, її рішеннях, а також, звичайно, й у розв'язанні проблеми самотності. В.Стусові вдалося передати настрій поезії Рільке, відтворити паралельний плин двох сюжетних ліній, характер лексики і композиції.
Такі твори, як "Erinnerung" ("Спогад"), піднімають завісу над особистісним, над думками ліричного героя, які він не вельми охоче розкри-ває. Виходячи зі змісту заголовка, дія мала б розгортатися в минулому, але це не зовсім так, радше навпаки. Твір починається з діалогічного звертання до втаємниченого адресата. В.Стус доволі адекватно відтворює першу строфу:
А ти ждеш, дожидаєшся тайни:
щось життя перемножить твоє,
щось могутнє і незвичайне,
аж прокинеться камінь негайно,
глиб откриє обличчя своє.
Початок твору актуалізує теперішній час, занурений у буденність. У цей плин вражень непомітно вплітається мотив згадки, спомину:
Ти пригадуєш землі казкові,
види, одяги загадкові
і втрачених знову жінок.
У другій строфі ліричний герой з почуттям задоволення знову повертається до сучасності:
І нарешті відчуєш,високий:
повернулась до тебе пора
давно проминулого року
і молитва, і образ, і страх.
Зміст цієї неоднозначної щодо часу поезії характеризується взаємопроникненням двох протилежних сфер - вічного ("щось могутнє і незвичайне") і реального, земного, конкретно-міського з ознаками європейського міста ("Сутеніють в кіосках книжкових / стоси тиснених золотом книжок"). Контрадикторність структури виявляється на різних рівнях: часовому, просторовому, реальному й утаємниченому. Вінчає цей плин антитез прикінцева думка, де стикаються майбутнє і минуле. Останній рядок, у якому вчувається авторська інтенція, також неоднозначний, хоча побудований за законом однорідності тріади - "і молитва, і образ, і страх". В оригіналі цей вислів подано дещо по-іншому.
Страх ніби виростає з попередньої думки, він продовжує анжамбеман, це страх минулих літ, це вже образ і молитва. У перекладі концептуальність змінено з позиції психологічного стану перекладача. Окрім тріади останнього вірша, додано ще один компонент того, що повернулося, - "пора давно проминулого року". На перший план виходять три елементи (принагідно зазначимо, що тріади - характерна риса поетичного синтаксису Рільке) - молитва, образ, страх. В оригіналі мотив страху займає домінантну структурну позицію і тому звучить вагоміше, ніж той самий елемент у кінці речення, абзацу і твору загалом, де він немовби розмивається. Таке втручання у загальну тональність і зміст, безперечно, свідоме. В.Стус - супротивник страху, його власна поезія - це намагання позбутися цього стану.
Тут відчувається спроба романтизувати переклад, послабити почуття страху, ввести елемент таїни та загадковості. Стус шукає відповідну лексику - і знаходить її: таїна, могутнє і незвичайне, землі казкові, одяги загадкові. На цьому тлі вимальовується зовсім інша інтенція: парадигма романтичних ознак нейтралізує почуття страху.
В.Стус збагнув особливості рільківських текстів, осягнув їх до глибин. Тому дослідники час від часу слушно говорять про конгеніальність Стусових перекладів, тобто про такий переклад літературного твору, який за своїми мистецькими якостями дорівнює оригіналу. Беремо па себе сміливість сказати, що в окремих випадках збагнення почуттів оригіналу, відтворення їх у перекладі В.Стусом звучить навіть краще, ніж відповідне місце у Рільке. Можливо, через те, що німецька мова дещо раціональніша, сказати б, сухіша за українську.
В.Стус завжди прагнув максимально цілісно і точно відтворити всю систему сенсів оригіналу. Він відчув і передав індивідуальність стилю P.M.Рільке - гармонію тексту, зокрема лексичний і ритмічний його малюнок.
Найбільші труднощі для перекладача - відтворення образної системи та інтонаційного ладу ритмічно організованої мови. В.Стусові вдалося відчути й зберегти суть і цілеспрямованість, ідейно-образну структуру художнього оригіналу, а також передати зовнішні формальні ознаки вірша - його розмір, риму і кількість строф - не применшуючи його поетичних вартостей; пере-дати текст відповідно до норм і літературних традицій перекладної мови. В умовах жорстоких переслідувань і застань В.Стус зрозумів велику естетичну цінність поезій P.M.Рільке і своїми досконалими перекладами подарував нашій літературі високохудожні твори світового письменства, відтворивши їх .українською мовою з дотриманням вимог адекватності поетичного перекладу, підняв рівень української духовної культури у контексті світової культури.
Стусові переклади відзначаються переважно відповідним оригіналові ритмом і збереженням рільківської мелодійності вірша, ритмомелодики загалом", топким відчуттям і відтворенням стрижневих слів. їхнього функціонування - ускладненого, але з прозорою метафорикою; тяжінням до дещо незвичної, нехарактерної для власної поезії ускладненої лексики, яка, на думку перекладача, краще гармонувала з манерою Рільке; постійним потягом до внутрішньої свободи і розкутості, прагненням до правди поетичного слова; умінням передати загадковість, романтичну ауру образу, втаємничення його сенсів; креанією надсенсу - того, що долучає поезію і перекладацькі варіанти до аналогічного сенсу; афористичністю мови, творен-ням паремій; майже невловимим перекладацьким тактом1, делікатністю, вмінням відчути і передати відповідну інтонацію оригіналу; увагою до кожної деталі, особливо до речей як художніх образів світоглядного сенсу із самостійними функціями; умінням зробити сухуваті й почасти відсторонені рільківські тексти теплішими, більше наближеними до людей, можливо, інколи навіть заземленими і тому зрозумілими.
"Я певен, що з моїх власних віршів є добра сотня таких, які читатимуть і наші нащадки, - писав В.Стус. - Я певен свого хисту до літератури і знаю, що ще чимало зроблю такого, що буде повнити радістю чи притишеними роздумами обличчя внуків. Певен цього. Зрозумійте мене і повірте, що, чуючись на силі, я певен того, що для рідної культури можу зробити чимало".
Завдяки Стусові ми маємо таку багату рількеану.
Loading...

 
 

Цікаве