WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Легенда про короля Артура. Хронологія Артуріани - Курсова робота

Легенда про короля Артура. Хронологія Артуріани - Курсова робота

обладунків і зброї лицарів, надійність і зручність яких були дуже і важливі для успіху в поході і перемоги на турнірі.
Зброя лицаря, як правило, складалася з меча, списа. Нерідко меч являвся родинною реліквією, мав власну історію, ім'я, часто символічне, при посвяченні в лицарі меч був головним і обов'язковим атрибутом.
Дуже детально описується в легендах одяг лицарів з точки зору її функціонального значення. Перед боєм під обладунки одягався одяг, який повинен був пошитий з тим розрахунком, щоб обладунки не натирали шкіру, а розпечений в жару металі обладунків не доторкався до тіла. Одежа для подорожей була легшою, щоб далекі походи були менш втомлюючими.
Опис жіночого одягу теж мав своє функціональне значення. Він зручний іпрактичний, коли дама - господиня і займається практичною діяльністю (їй доводилось спускатись в підвали, підніматись на вежі). Нарядний одяг має першочергове значення тільки якщо він парадний (тканини, золоті вставки, хутро, прикраси) при цьому брався до уваги і колір, оскільки крім геральдичного значення з його допомогою можна було підкреслити красу героя чи героїні.
Практично в кожному творі артурівського циклу фігурує замок - зачарований неприступний або який зі своєю рукою і серцем обіцяє чарівна леді. Оскільки ми знаємо, що Артур був зачатий в замку Тинтажель, розміщеному на скелі над морем.
Це один із замків раннього середньовіччя, який представляє собою фактично одну башню, обгороджену стіною і оточену з усіх боків морем.
В романах Кретьєна де Труа ми зустрічаємо опис більш пізніх і вдосконалених замків. Кожен з них був ніби міні-містом, огородженим стіною з усіх сторін. В середині знаходився власний замок сеньйора, приміщення для прислуги, конюшні, підвали де зберігалось їда і напики на випадок голоду нерідко й часовня, в якій молився сеньйор. Тут часто працювали ковалі, які підковували коней для господаря і робили вироби для замку. Таким чином замок був об лаштований з максимальними зручностями.
Хроніки тих років свідчать, що феодали не могли повністю покластись на свої близьких і жили в постійному очікуванні зради. Всіма силами вони прагнули уникнути ув'язнення, полону, і, коли діло доходило до відкритих баталій, сеньйор, бачачи, що його військо (здається) терпить поразку першим покидав поле бою. Якщо сеньйор попадав в полон, то з нього насильно вимагали щоб ті, хто залишились в замку включаючи родину, відкрили ворота.
Якщо вони відмовлялись це зробити, полоненого вішали біля входу в замок. Інколи ворогові вдавалось взяти в полон дітей сеньйора. Вимагаючи віддати замов, він погрожував повісити їх або осліпити (один з сюжетів про короля Артура - викрадення його дружини Гвіневри, яку був повинен звільняти Ланселот).
Життя в замку ставило перед воїнами зі свити короля вибір: або підтримувати дружні відносини, або ворогувати. В любому випадку приходилось толерантно відноситись до оточуючих і для цього притримуватись певних правил, чи, по крайній мірі, не вдаватись до насилля.
Утвердившись в світі, обгородженому муром, моральні норми пізніше на другому етапі розвитку феодального суспільства в кінці ХV ст. вдохновляли трубадурів. В їхніх гімнах оспівувались лицарство і кохання, а по суті, у них прославлялись два соціальних досягнення - стабілізація і освоєння нового простору. Багато знаменитих лицарів були спочатку простими воїнами, але за виявлену відвагу в битвах доблесть отримали високий ранг.
В той же час воїн не міг добитись почестей, якщо він не вів себе, як справжній лицар.
З зміною поколінь поступово встановлювалась соціальна рівновага, нові відносини закріпили певну спільність сеньйорів. Яка послабила відчуття постійної тривоги. Замки відрили ворота своїм друзям і сусідам, війни поступились турнірам, на лицарських щитах красувались тепер фамільні герби. Де раніше панувала хитрість і жорстокість, тепер процвітали доблесть і щедрість. Так, з другої половини розвитку феодалізму закладаються основні того спадку, який залишила ця епоха і яка по праву заслужила назву "замкова культура".
Всі процеси, які відбувались в реальному світі накладала відбиток на іншу реальність, яка складала міфічну основу лицарських романі в і балад. Якщо в книзі Гальфріда Монмутського розповідається про життя. Діяння і подвиги самого Артура, то класична Артурівна звеличує братство лицарів Круглого Столу, їх пригоди, практично не мавші відношення до воєнних досягнень, які були описані в "Історії бритів". Це поодинокі схватки між двома або декількома лицарями, або змагання на турнірах (характерні для періоду феодальної роздробленості).
Але поряд з ідеалами куртуазності виникає і формується повий міф - міф про святий Грааль, який вимагав від лицаря духовної чистоти і целомудрія (яке далеко не завжди було притаманне лицарям).
Тема Святого Граалю набула найбільшого розвитку в період пізнього середньовіччя, коли завершилось формування міфів про Круглий Стіл короля Артура. По мірі того, як середні віки уступають місце епосі. Відродження, процес формування цих міфів, підходить до завершення.
?
РОЗДІЛ 4
Протягом ХІІІ-ХІV ст. легенди про короля Артура та його лицарів продовжують надихати поетів. "Віршовані романи, переведені або стилізовані на французький стиль присвячені тому чи іншому фрагменту великої чарівної історії були популярні і серед благородних, серед простих людей".
І ось в кінці ХV ст. з'явився твір. Яки об'єднав у собі всі ці міфи. В 1485 р. вест міністерська типографія Кекстона випустила роман англійського прозаїка Томаса Менлорі "Смерть Артура". Цей твір завершує артурівський цикл або подібних до них творів. П'ятдесят шість раз в тексті своєї книги Мелорі повторює читачам, що джерелом для нього служили "французькі книги, але він, очевидно, користувався також і англійськими віршованими переробками французьких поетів артурівського циклу.
Пропонуючи весь цей матеріал на англійській мові Мелорі комбінував запозичені мотиви скорегував і видозмінював зразки і робив власні вставки, в результаті виник чіткий художній твір, в якому, до речі, король Артур з дружиною Гвінов не завжди опиняються на першому плані. Викладені історії розбиваються на велику кількість епізодів, пригоди змінюють одна одну часто без мотивації і особливої підготовки читача. Хоробрі лицарі. Заковані в лати, б'ються один з одним чарівні вигнанки знаходять собі притулок в темних лісах, карлики і чарівник Мерлін, який володів чудодійним даром пророкування, викриває таємні зв'язки між героями і попереджує про небезпеку, яку не можуть запобігти.
В багатьох розповідях авантюрних історій більш чіткіше вимальовується образ Ланселота, який страждає від кохання до дружини свого сюзерена, королеви Гвіеневри, і марно намагається відшукати Крааль, чому заважає нависаючий над ним гріх, Трістан, який захоплений в Ізолодою, інші помітні фігури - злий Мордред, який викрав Гвіневру і підняв
Loading...

 
 

Цікаве