WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Легенда про короля Артура. Хронологія Артуріани - Курсова робота

Легенда про короля Артура. Хронологія Артуріани - Курсова робота

позбавило її від ув'язнення в потойбічному світі. Тільки набагато пізніше коханцем Гвіневри став не Гавейн а Ланселот. І, звичайно. Саме Ланселот успадкував багато рис, які були характерними для Гавейна.
Тим часом Гавейну, який уже не вважався зразковим персонажем, було "дозволено" повернути собі старі риси.В результаті Гавейн став достатньо неоднозначною особистістю. Наприклад, у Т.Мелорі Ламо рака, відкрито не стрим слави. Спокусив Петарду після того як поклявся відвоювати її для Пелеса. Все це ніяк не клеїлося з кодексом лицарської честі, і Гавейн залишився настільки жорстоким і нечутливим, що навіть власний брат осуджує його.
З іншої сторони в розповіді про війну Артура та імператора Люція Гавейну відведена героїчна роль. І в кінці книги, не дивлячись на те, що ненависть Гавейна до Лансалота і рішучість помститись за своїх рідних тягнуть за собою трагічні наслідки, його образу набуває епічної величі.
Конфлікт Гавейну і Ланселота у Г.Мелорі символізує боротьбу двох різних ідей. Двох світів. Гавейн представляє собою старий світ, його найбільш глибокі почуття (наприклад, почуття кровного юродства). Ланселот втілює вірність васала своєму сюзерену. В цьому поєдинку хитка рівновага між двома світами, яка підтримувалась круглим Столом, рухнула.
Але не тільки образ Гавейна піддається такій трансформації в процесі того, як під впливом соціокультурних причин трансформується Артурівна - нового значення набуває і образ самого Артура (в ранніх мірах велике зацікавлення викликає він сам, його діяння і взаємовідносини з оточуючими; в пізніх версіях, як правило героєм являється один з рицарів круглого столу. Артуру ж відводиться роль символу, ідеали, які утверджували міфи: воєнні досягнення, норми куртазної поведінки.
Розглянемо детальніше перші письмові джерела формування Артурівни. Згадки Непія про Артура, які датуються 858 роком, де говориться про знаменитого воєначальника бритів. Який отримав дванадцять перемог над англосаксами і кіптами, навряд чи можна вважати міфологічними. Зауважимо, що деякі дослідники розглядають його як указаніє на легенду про Артура, яка до цього моменту уже сильно завоювала симпатію людей. Так, наприклад, М.П. Алексєєв, аргументує це тим, що: "Гільдас (VІ ст.) ще нічого не угадував про Артура, хоча детально описує про боротьбу кальтів проти англосаксонських завойовників, нічого не згадує про нього". Так, подивимось, де беруть початок літературні версії артурівського циклу.
Довгий період легенди про Артура існували тільки в усній народній творчості, і латинські джерела повідомляють тільки про популярність артурівських легенд в кельтському середовищі. Ці джерела, як вважав Є. Фаграль, і послуживвідпрвним пунктом для Гальфрида Монмутскього, його "Історія бритів" яка являлася приблизно "через" десять років після твору Уільяма Малсберійського так як саме в цій книзі Артур - вперше зображений як завойовник світу, монарх, який був оточений вишуканим двором і лицарями.
Зупинимося детальніше на тому, як Гальфрд розповідає про легендарного короля. Перш за все, в "Історії бритів" Артур - мудрий і справедливий правитель.
Як пише Л.Д.Михайлов, він "в зображення Гапльфріди стає на рівні з такими ідеальними правителями як Олександр Македонський або Карл Великий. Але це ще не сивоволосий мудрий старець, який з'явиться Артур у творах найближчих наступників Гальфріда Манмутського.
В "Історії бритів" перед читачами проходить все життя героя.
Найбільша увага приділяється його численним вдалим походам, тому, що він старанно і мудро збирає землі і створює величезну і могутню імперію. І згубить цю імперію людська довірливість. З однієї сторони, і віроломство - з іншої". Поряд з воєнними успіхами Артура, Гальфрід повідомляє нам про основні риси його характеру тим самим закладаючи основу міру про "найсправедливішого з королів". Артуру було п'ятнадцять років, коли він відрізнявся нечуваною доблестю і такою як щедрістю. Його природна благожелательность настільки притягувала до нього, що не було майже нікого, хто б його не любив. Отже, увінчаний королівською короною і дотримуючись давніх звичаїв він прийнявся одаровувати народ своїми щедротами.
Саме Гальфрід Монмутський вводить в розповідь про короля Артура романтичний мотив про згубні жіночі чари - "причиною загибелі могутньої Артурової держави є в кінцевому результаті невірність Гвіневри, яка вступила в зв'язок з Мардером, племінником короля". (Треба підмітити, що будь-яке змагання (суперництво) між пожилим дядьком і молодим племінником найчастіше використовувався як сюжет для міфу. В подальших літературних обробках Артурівни він зустрічається не тільки там, де мова йде про Гвіневру, чиїм коханцем пізніх інтерпретаціях стає Вальвенн (він же Гавейн) - ще один племінник короля Артура, а лиш потім Ленселот, але в його історії Трістана і короля Марка, даефела якої криються в міфології піктів.
У викладення Гальфріда прозвучали такі легенди, як битва короля з драконом, який проживав на Горі Святого Михайла, а також створення Мерліном кольца Велетрів - міф, який до сьогодні користується популярністю. Взагалі Мерлін займає в творчості Ральфріда не менш значне місце ніж сам Артур. Крім "Історії бритів", де Мерлін діє в якості радника і помічника таких правителів, як Арелій Амбродії і Утер Бендрагон Ральфрід Монмутський пише у віршовій формі "Життя Мерліна повністю присвячуючи цьому персонажу і його діянням.
Таким чином було покладено початок літературним обробкам артурівських легенд. Як під час Д.Н. Гребаниєр в праці "Основи англійської літератури".
Написав те, що було в більшій мірі фантастичною історією Британії яко почалась з міфічного поселення одного Брута, який походив з Афін, Дасефрі зробив це головним чином, щоб виправдати обробку діять найвеличнішого народного героя Артура. Різні французькі поети підходили цей матеріал, скоро навколо особистості Артура виросла ціла легенда.
?
РОЗДІЛ 3
Говорячи про класичну Артурівну, необхідно уявити собі особливості менталітету середньовічної людини, а також, соокультурні процеси, які її формували. Тільки тоді з'являється можливість розібрати, чому виникла, необхідність саме в цій міфологічній реальності, а цьому ідеалізованому світі, який представлений в творах Лай омана Кретьєна де Труа, Васа Емелнбаха та ін.
Роздумуючи про історію попередні епох, люди не можуть не спів ставляти їх зі своїм часом. Але, порівнюючи свою епоху або цивілізацію з іншими, ми, як правило, застосовуємо до них свої власні, сучасні мірки. Але якщо ми постараємося побачити минуле, яким воно було насправді, то по висловленню Ранке, зіштовхнемся з необхідністю оцінити його об'єктивно, намагались зрозуміти, як сприймав світ (оточуючий) й чи інша людина тієї епохи.
І так, роздумуючи про культурно-соціологічне значення легенду про Круглий Стіл короля Артура, потрібно по можливості, враховувати своєрідність
Loading...

 
 

Цікаве