WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Легенда про короля Артура. Хронологія Артуріани - Курсова робота

Легенда про короля Артура. Хронологія Артуріани - Курсова робота


Курсова робота
на тему:
Легенда про короля Артура. Хронологія Артуріани
?
"… праобразом всіх творів у жанрі фентезі є легенда про короля Артура та лицарів Круглого Cтолу!"
Анджей Сапковський
З цим категоричним твердженням Сапковського можна не погоджуватись, але з тим, що"Артурівна" - це основа в жанрі фентезі, спорити важко.
Історія Короля Артура -повість про часи доброчинства, благородства та мужності, коли серед похмурого та сірого середньовіччя існувало чудове королівство. Яке процвітало під мудрим правлінням ідеального правителя та його благородних лицарів.
Легенди про короля Артура та лицарів круглого столу пройшли свій еволюційний шлях в декілька етапів, відобразивши особливості та зміни історичної та соціальної дійсності в давній Британії. Корені переказів про Артура беруть початок в "темній" епосі V-VII ст.., і, як вважає в перекази та вірування дохристиянської та до римської Британії, в культуру древніх кельтів.
?
ВСТУП
Існує легенда…
Якось Верховний король Британії Утер Пендрагон закохався в Ігрейну дружину герцога Горлуа Корн уельського, таємно пробрався в її спальню в замку Тингель.
Через 9 місяців народився хлопчик, наречений Артуром, якого віддали на виховання чарівнику Мерлину, щоб той попіклувався про ймовірного наступника.
Розумний чарівник довірив виховання хлопчика, якому він передбачав велике майбутнє, славному лицарю Ектору. Той виростив Артура, як власного сина. Своїх дітей короля так і не з'явилось. Від шлюбу із загинувши Горла у Игреяни залишилось три дочки, молодша з яких пізнала ма2стерність магії і під іменем Деї Моргани зіграла рокову роль в долі свого зведеного брата.
Після смерті Утера Мерлін відкрив шістнадцятилітньому Артуру таємницю його народження. І після того, як юнак спромігся витягнути меча, який стирчав у накувальні, що було під силу тільки "істинному з народження королю Британії, він зайняв батьківський трон.
Володавки Озер чарівний маг Ескалібур, одружився на чарівній леді Гвіневерс і щасливо зажив у замку Камелат.
При своєму дворі Артур зібрав всіх хоробрих і вірних лицарів королівська - Ланселота, Гавана, Рала худа, Персиваля й багатьох інших.
Він садив їх навколо великого круглого столу так, щоб ніхто не вважався першим і останнім. Марлін вчив лицарів не творити зла, уникати зрадництва, брехні і безчестя, дарувати милосердя нижчим і приділяти увагу дамам.
Потім члени круглого столу відправлялись подорожувати, робити подвиги, перемагаючи велетнів, драконів та магів рятувати принцес. Але їхньою основною метою був пошук Гралю-Гапмі, з якої Ісус пив під час Таємної вечері і куди потім була налита його кров. Довгі роки лицарі рискали по Британії в пошуках реліквії, але марно. В кінці кінців Крааль знайшов юний Галахад, син Ланселата, після чого його душа піднялась на небо.
А поклав початок смертельної жахливої для Артура низки подій найкращий з його лицарів - сер Ланселат. Він закохався в леді Гвінсверу і був не в змозі дружини переступити цю страть до свого сюзерена.
Племінник Артура Мордред - син Феї Маргани, розкрив таємницю і заставив Артура засудити дружину до смерті. Ланселот врятував королеву, втік з нею у Францію. Перед тим, як разом з військом відправитись за ними вслід, Артур залишив регентом Мордреда. Племінник, скориставшись відсутністю дядька, скоїв переворот. Артур повернувся додому і зійшовся з Мордредов в битві при Камланне, де смертельно поранив зрадника, але і сам встиг постраждати. Мег Ескалибур був викинутий у воду, а вірні друзі Артура поклали умираючого в ладью, яка віднесла його по морю на казковий острів Авалон.
Щоб втішити лицарів, король пообіцяв повернутись, коли Британії буде загрожувати велика загроза.
Таким був канонічний Міф.
Реальних документів, які підтверджують існування Артура, нема.
Не збереглось ніяких державних указів, прижиттєвих згадок в хроніках, особистих листах.
СУВОРІ ФАКТИ
В 1 ст. до н.е. Британію заселяло кельтське плем'я бритів. До ІІІ ст. до н.е. завоювання острова римлянами закінчилось, і з'явилась імперська провінція зі змішаним брито-римським населенням, яка в ІІІ-ІV ст. стала християнською.
В 407 році, оскільки загроза для Риму зі сторони готів, римські легіони пішли геть з Британії фактично залишивши її на призволяще. Почалось короткочасне кельтське відродження і забуття римських звичаїв.
Але в середині V ст. на острів почалась навала з моря германських язичницьких племен: юти, англи, і сакси захопили частину земель на узбережжі. На поч. VІ ст. брити та потомки римлян об'єднались і почали боротьбу із завойовниками. До середини століття їм вдалося нанести ряд поразок, але до 600 р. вторгнення на острів було завершено. Такі точно встановлені історичні факти. А далі -тільки здогадки.
Перша згадка, яку можна віднести до Артура, з'явилась в історичній хроніці. Про розорення і завоювання Британії валійського монаха Гильдаса (біля 550 р.). Він згадував про якогось короля, який заросив в країну саксів для того, щоб дати відсіч піктам. Але коли союзники-сакси замість війни з піктами почали різати самих бритів, ті вибрали своїм правителем з титулом "імператора" потомка римлян Амвросія Агремана. Текст хроніки доволі не зрозуміли: неясно, хто керував цією битвою, але згадується якийсь Медвідь (лат. Ursus), на валійському, "atru" (майже Arthur!)
Ще один монах з Уельсу, Ненниус, в своїй "Історії бритів" (точно час написання не встановлено - від 796 до 826 рр.) також згадує про деякого великого воїна під ім'ям Артур.
"Історія бритів" досить заплутана і переповнена відвертими байками. Наприклад, як, за ненниусу, з'явились геманці в Британії. Король бритів Вартигерн, зачарований чарівним напитком, закохався в дочку вождя саксів Хегиста Ронвену і дозволив язичникам завоювати свою країну. Далі в повість вливається Амвросій, який виявляється то знатним римлянином, вождем бритів і наступником Вортигерна, то ясновидцем, який народився без батька (Мерлин?). Пізніше згадується без всякого зв'язку з Амвросієм вождь Артур, який розгромив саксів вдванадцяти битвах, при чому вирішальною була битва при горі Бадон.
По даним археологічних розкопок, в місцях, вказаних Неніусом справді відбулось багато битв, але які не могли відбуватись на протязі життя однієї людини.
Після 956 р. невідомий валієць склав історичну хронологію "Кембрійські анали" (Камбрія - стародавня назва Уальсу), де написав: 516 р. - битва при Бадані, під час якої Артру носив на своїх плечах хрест Господа нашого Ісуса Христа три дні і три ночі і брити були переможцями.
537 р. - Битва при Камланні, під час якої Артур і Мед раут вбили один одного. І мор настав в Британії та Ірландії. Це послідня згадка про Артура у відносно історичній праці.
Сучасні вчені відмічають наступний цілком реальний факт, який підтверджується археологічними пошуками: у другій
Loading...

 
 

Цікаве