WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Умберто Еко - Реферат

Умберто Еко - Реферат

помережана філософськими розважаннями та іронічними натяками на сучасний нам світ забезпечила інтерес до роману масового читача. Кожен знаходить у ньому щось для себе: і той, хто шукає лише розваги, не намагаючись надто напружуватись, і той, хто прагне інтелектуального збагачення.
Дев'ять років ця книжка трималася на першому місці в "гарячій двадцятці тижня". У 1981 році Еко стає лауреатом відразу двох найпрестижніших італійських літературних премій - Стрега і В'яредджо. Завдяки популярності "Ім'я рози" помітно збільшується число студентів, що записуються на відділення історії середньовіччя. Луже швидко роман перекладають багатьма мовами. На досить великий період він заполонив на-віть північноамериканський книжковий ринок, що дуже рідко вдається європейському письменникові. Раніше добре відомий лише в академічних колах, Умберто Еко раптом стає світовою знаменитістю. Він і досі зостається чи не найвідомішим з сучасних італійських письменників.
Вражений успіхом свого роману, Еко несподівано для себе опинився в центрі уваги міжнародної громадськості та мас-медій, це було для нього захопливим пережиттям. але водночас він відчув, шо популярність значно сковує його свободу. Невдовзі після публікації роману французький кінорежисер Жан-Жак Анно почав знімати фільм за мотивами "Ім'я рози", і це ще більше привернуло увагу світової громадськості до Еко - хоч він сам і дистанціювався від цього фільму, який вийшов у 1986 році ("Це робота Жана-Жака, а не моя").
Еко далі провадив, як звикле, свої академічні дослідження, але його почало переслідувати одне невідступне питання. "Відразу після написання "Ім'я рози" я став питати себе: був це винятковий епізод у моєму житті, чи я спроможний написати ще один роман?" Попри свою складність і глибину, роман "Ім'я рози" не вичерпав всіх образів та ідей, які Еко вважав придат-ними до втілення в художньому творі, і він почав писати знову. Назва нового роману з'явилася легко - велике враження на Еко справив побачений ще 1952 року маятник Фуко. Опублікований 1988 року, "Маятник Фуко", знов приніс авторові великий успіх, утвердивши Еко серед найвизначніших романістів світу.
Дія "Маятника Фуко" розгортається у світі, де факти непомітно змішуються з вигадкою, де таємні товариства накреслюють правдивий хід людської історії, а окультний світ тайкома здійснює підривний вплив на реальність. Запозичивши структуру роману з Кабали, Еко використовує цілу низку найрізноманітніших елементів, сплітаючи їх у тканину, в якій зіставляється і протиставляється сучасність і давнина, чудесне і наукове.
І попри його твердження, шо писати 6пыле романів він не планує. 1994 року з'явився наступний роман, "Острів напередодні".
Якщо стиль "Ім'я рози" відображає туманну незбагненність присмерку середньовіччя, а "Маятник Фуко" постає як параноидальна гра нашого фрагментованого постмодерного часу, оповідь третього роману Еко виблискує численними оздобами, мов барокова споруда сімнадцятого століття.
"Острів напередодні" - це історія чоловіка на ім'я Роберто, дещо ексцентричного італійця, який після кораблетроші опиняється на якомусь загадковому кораблі.
У романі застосовано подібний прийом, що і в "Ім'ї рози": анонімний оповідач відтворює історію на основі щоденника, залишеного Робертом. На відміну від "Ім'я рози", тут Еко не декларує наміру вірно відтворити оригінальний рукопис. Він вільно переказує знайдений текст, коментуючи події, а іноді критикуючи й оцінюючи вчинки Роберта. Lie сповнює роман непроминальним присмаком іронічного гумору.
"Острів напередодні", хоч більш грайливий та легковажний, ніж попередні романи, так само щільно наповнений незвичайними образами та захопливими ідеями. Еко знову робить свій твір трибуною для філософських ідей і дає нам змогу свіжим оком споглядати дивовижі і божевілля минулого, проектуючи їх на сучасність. Він витягає на світ Божий забуті поняття і спростовані сучасною наукою теорії середини XVII століття - часу, коли Галілей лиш недавно помер, а Ньютон був ще дитиною, - надаючи їм певного авторитету, зіставляючи їх з метафізикою та релігією, а подеколи змішуючи разом.
Третій роман Еко - це ще одна блискуча наративна спроба, оповідь про ту запаморочливу добу, коли наука і розум розлучалися І магією та забобонами, коли в політиці га релігії нуртували нові течії, а в дзеркалах паризьких салонів вже можна було побачити передвістя Просвітництва і революції
Пишучи романи. Еко не облишає наукової і публіцистичної творчості. У 80-ті та 90-ті роки з'являються такі збірки, як "Сім років бажання" "Семіотика і філософія мови", "Другий мінімальний щоденник", "Інтерпретація та надінтерпретація", "Шість прогулянок лісами художньої літератури", цикл лекцій, прочитаний в Гарварді в 1993 році "П'ять есеіїв "я тему моралі", "Кант і качкодзьоб", "Між брехнею та іронією", "Нотатки на сірниковій коробці" і багато інших.
Насправді між науковою, публіцистичною і художньою творчістю Умберто Еко ніякого розриву немає, ті самі ідеї мігрують з монографії в есей, а з есею - в роман і навпаки, змінюючи свою форму, зіштовхуючись у несподіваних зіставленнях, породжуючи нові ідеї, даючи поживу для нових теорій.
У четвертому своєму романі. "Бавдоліно" Умберто Еко повертається до середньовіччя, але цього разу це XII століття. Тут автор ховається за особою головного героя, Бавдоліно, легендарного засновника міста Алессандрія.
У романі панує атмосфера фантазійних веселощів, які передаються читачеві, попри те, що книжка кишить кривавими сценами, описами воєнних кампаній, крадіжок, пожеж та інших сумних видовищ. Бавдоліно - невиправний фантазер ібрехун з гострим язиком і золотий серцем.
Названий на честь "єдиного святого, який не вчинив жодного чуда", Бавдоліно обдарований багатою уявою, йому часто ввижаються то єдинороги, то святі, то німецькі імператори.
У 2004 році видавництво Бомпіані опублікувало п'ятий, і поки що останній роман Умберто Еко - "Таємничий пломінь королеви Лоани", з підзаголовком "Ілюстрований роман". Головний його герой, міланський букініст Джамбаттіста Бодоні на прізвисько "Ямбо" внаслідок нещасливого випадку втрачає пам'ять. Але він не пам'ятає тільки свого особистого життя - не пригадує свого імені, не впізнає дружину та доньок. А вся "книжна" його пам'ять залишається - він чудово пам'ятає все, прочитане колись в книжках. Невипадково ім'я і прізвище його збігається з іменем відомого італійського друкаря XVIII століття. У пошуках утраченого часу Ямбо їде в будинок, де провів дитинство. Комікси, щоденники, газети й афіші розповідають йому і читачам про те, що означало зростати за режиму Муссоліні. Через кілька днів з ним трапляється ще одне нещастя - він впадає в кому, сповнену дедалі дивовижніших галюцинацій. Цей напівбіографічний роман сповнений ностальгією за юністю.
З початком нового тисячоліття з'являються друком кілька збірок есеїстики Умберто Еко, серед яких варто згадати книжку есеїв "Сказати майже те ж саме: досвід перекладу"
. Це воістину унікальна книжка, адже її автор виступає тут водночас у багатьох ролях - філософа, семіотика, теоретика перекладу, перекладача-практика і автора, твори якого широко перекладаються і який тісно співпрацює зі своїми перекладачами. Остання на цей час його книжка - "Кроком рака" - це збірка статтей та есеїв на актуальні політичні теми, які з явилися в періодичних виданнях за останні роки.
Умберто Еко даті займає посаду професора в Болонському університеті і веде рубрику в тижневику "Еспрессо". Він далі випалює за день кілька пачок сигарет, працює допізна, звик розважати гостей і досліджувати будь-яку око-лицю, в яку потрапляє. Йому властиві бурхливі жести, він часто вигукує під час дискусій. Сам Еко описує себе як багатобарвну особистість, яка "розпочинає багато речей водночас, а потім об'єднує їх, творячи між ними безперервні пов'язання... Коли я не займаюся багатьма речами нараз, я розгублююсь".
Використана література
http://ru.wikipedia.org/wiki/Умберто_Эко
Публицистика Умберто Эко на inosmi.ru:
http://www.inosmi.ru/stories/03/03/03/3288/
Loading...

 
 

Цікаве