WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Психологічний характер героїв у повістях В.Бикова «Альпійська балада» та «Вовча зграя». Конфлікт у творчості В.Бикова - Курсова робота

Психологічний характер героїв у повістях В.Бикова «Альпійська балада» та «Вовча зграя». Конфлікт у творчості В.Бикова - Курсова робота

рідко приходить на допомогу його героям і де їх власний вибір дається обмеженою напругою волі та особистої мужності, те, що дозволяє їм у кінці не зламатися духовно, вистояти, знайти у собі сили бути людьми. Намагаючись йти в глибину особистості людини, яка опинилася у нелюдських обставинах, бажаючи дістатися до головного у ній, до ядра її характеру, письменник очолює ту його внутрішню суть, що стає і внутрішньою темою його повістей, їх глибинною опорою та їх героїчним змістом.
"Героїзм, - писав Ю.Бондарєв, - це подолання самого себе і це найвища риса людяності. Людяність радянського солдата, і його героїзм не в тому, що він нескінченно заявляє про презирство до смерті, а у тому, як він чинить, про що думає, кого любить і кого ненавидить. Людяність його і в тому, як він говорить про свою дружину та дітей, і в тому, як він вперше в житті вбиває, а вбивати завжди нелегко".
Герої В.Бикова мають запал свободи у вирішенні моральних питань (нерідко від цього рішення залежить і власне фабульний розвиток його повістей), зазнавши поразки від долі, знаходять у собі сили для внутрішнього опору. Котрий у вирішальний момент готовий переплавитися із зберігаємих у куточках душі почуттів у само виражений вчинок, у дію. Подвиг здійснюється не зовні, а всередині людини, у його серці. І такий подвиг оцінюється письменником перш усього. І чим крутіші повороти воєнної долі, тим твердіший характер биковського героя, максималізм котрого ототожнює суворі, але необхідні вимоги людини до самої себе перед обличчям випробувань, що стали на неї [1; 53].
1.2. Образ - невід'ємний елемент підсилення морального пафосу повістей.
Багато ще можна сказати відносно вище сказаних якостей, що відіграють таку важливу роль у виборі героїв письменника. Необхідність морального обов'язку, якщо у це почуття не перелилося усе - зміст, весь характер, вся доля людини, буде залишатися просто риторикою До того ж у сюжетах, про яких іде мова, у такій самій мірі цікавлять не лише картини та епізоди, коли герої переживають обставини, але й сцени, де, піддаючись перевірці з їхньої сторони, дають їм бій - ось той другий зміст, у котрому вони також знаходять своє призначення.
Цей бій, якщо розставити сюжетні дії у хронологічному порядку, повинен бути у "Альпійській баладі" з самого початку, коли п'ятеро радянських військовополонених - моряк-чорноморець Галадай, одноокий Янушка, Жук Терешка, який до цього тричі пробував вирватися на волю, та хворий на сухоти Сребніков відважилися на небезпечне і майже безнадійне діло: підірвати бомбу і, скориставшись панікою, втікти з полону, "в останній раз спробувати здобути свободу".
Ми знаємо, чим усе це скінчилося. Лише один із в'язнів, Терешка, отримав свободу. І хоча сама ця свобода знову прирікала на неволю, біди і в кінцевому рахунку на смерть, - саме дні випробування волею, що потребували неабиякої мужності, повного напруження фізичних та моральних сил, стали для героя днями вищого щастя.
Говорячи так, я думаю про велику силу кохання, до котрої змогли піднятися дві істоти, - Іван і Джулія, і котра світлом істини прояснила усе їхнє життя - і те, яке трагічно скінчилося, - і дивом врятованої Джулії, що всі ці роки дякувала долі, що звела її "на важких шляхах переможної боротьби та величезних втрат" з відважним Іваніо із села Терешки, поблизу Двох Голубих Озер у Білорусі".
Боєм закінчується "…Балада" - схваткою Терешки з псами, вовкодавами, есесівцями. Останнім для Івана боєм з фашистами, у котрому він зробив усе, що міг, і навіть більше - для порятунку коханої.
Поміж цими картинами і лежить вся повість, котра і сьогодні піддає декого під сумнів: яким чином у "послужному списку" письменника В.Бикова, який так відверто відхрещувався від романтизму, "виявилася повість "Альпійська балада", де навіть сама назва говорить сама за себе? Хіба балада - не романтичний жанр?
Я думаю, у "Альпійській баладі", як між іншим, і у "Вовчій зграї", проявилася не ухилення автора від реалізму, а виявилася його різноманіття, продиктоване художньою турботою чіткіше донести до читача той чи інший образ і підсилююче моральний пафос твору. "…Балада" … - говорив В.Биков, - у такій же мірі романтична, скільки і реалістична повість…"
Але найважливіше тут у тому, що соціальна правда характеру у художньому світі В,Бикова цілком зрозуміла для читача, адже індивідуальна людина її життя та вчинки співставлені тут з логікою розвитку конкретно-історичних обставин, а не підмінюються абстрактними поясненнями. Разом з тим письменник ніде не ставить метою зображати події в їх історичній масштабності. Його цікавить інше: як відображається рух історії на діючих у його сюжетах особах, їх моральності. Людина - причина подій, але він і продукт їх. Що ж до "Альпійської балади" і "Вовчої зграї", то автор сам визнає у ній "риси напівромантичного твору", підкреслюючи одночасно, що "повернення до романтичної прози" для нього "неможливе. Найбільш суттєвим виявляється те, що "…Балада" і "Вовча зграя" і сьогодні читаються з неаби-якою напругою. [16; 79].
Розділ ІІ. Конфлікт у творчості Василя Бикова.
2.1. Змалювання процесу внутрішнього розвитку характеру героя через подолання труднощів.
Вибравши стійкість проти слабкості, активність проти пасивності, "пригоду" проти монотонності знущань та принижень таборного режиму. Виклик смерті проти фаталізму життя, Василь Биков у своїй естетиці тяжіє до напружених ритмів, до згущеної атмосфери дії, до різки контрастів світла та тіні.
Разом з тим підкресленою реалістичністю багатьох деталей автор "…Балади", можна сказати, вже тоді суперничав з майбутнім автором "Вовчої зграї". Випробування почуттів, випробування кохання, перевірка людської цінності героїв дані письменником із сильною точністю психологічного аналізу матері, а сам процес духовного зблеження цих людей показаний саме як процес, як складний, багатий змістом внутрішній розвиток характеру людини - через подолання перешкод та власних слабкостей, через послідовне розгортання своїх можливостей, збагачення свого морального світу.
В.Биков "наводив красу" на сюжет, де втеча, переслідування, стрілянина, де стільки небезпек підстерігає героїв, зробитиінтригу ще більш напруженою. Для автора найважливіше за все зрозуміти головне в людях, у котрих виявилося стільки внутрішньої сили та хоробрості перед життям. А це і є те основне, заради чого написані повісті, де відчувається намагання В.Бикова йти вперед, просуватися далі у вибраному напрямі. Ставши на цей шлях, письменник тоді на відміну від багатьох своїх братів по перу у головному вже не змінювався.
Герої В.Бикова, котрих випадок випадково звів разом при втечі із заводу, де працювали полонені, готові на будь-які зусилля заради остаточної перемоги - дістатися до партизанського Трієста. Вони знали ціну цієї перемоги, тому що спробували рабство. Спрага людяності, котрої вони облишені у світі насилля та зла, повертається спрагою дії, веде Терешку та Джулію вперед, стає у них дедалі сильнішою, і знею герої все ще зберігають шанс на порятунок, на краще майбутнє для себе. Вони не покірні, не піддатливі обставинам, не пасивні, і сформувалися всі ці якості у них не за дні та часи втечі - втеча лише чіткіше висвітила їх, а у випробуваннях життя. Війни, котрі пройшов кожен із героїв, перш ніж вони зустрілися на скелястій доріжці. Саме звідси і починається для них найважливіша точка відліку у житті. І саме тут виникає проблема морального вибору, що вирішувалася автором на користь мужнього почуття, що не відступає перед обличчям небезпеки, вибору, що визначає всі наступні дії у "Альпійській баладі".
Це балада про кохання. Про мужність і про кохання, про людяність, про стійкість двох беззахисних людей, у котрих нічого не було окрім надії здобути свободу. Одного разу зустрівшись, вони вже не змогли
Loading...

 
 

Цікаве