WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Едгар Аллан По - Реферат

Едгар Аллан По - Реферат

вона "втілювала в собі єдино можливий компроміс з реальністю в його стосунках з жінками,- таких складних і витончених".
Тяжка спадковість, сирітство, непосильна боротьба з перешкодами, що стояли на шляху волелюбного духу й високих устремлінь, зіткнення з життєвими дрібницями, хвороба серця, надзвичайна вразливість, травмована й неврівноважена психіка, а головне - неможливість розв'язання основного життєвого конфлікту вкорочували йому віку. Хвороба й передчасна смерть Вірджинії стали для нього страшним ударом, початком глибокої душевної недуги. Смерть По досі залишається таємницею. У вересні 1849 року він з-великим успіхом читав лекцію про "Поетичний принцип" у Рїчмонді, відкіля виїхав, маючи півтори тисячі доларів у кишені. Що сталося потім - незрозуміло, але його було знайдено в одній таверні в тяжкому, хворобливому стані, потім перевезено до Балтімора в лікарню, де він невдовзі й помер.
Творчість Едгара По
Можна розглядати героїв і героїнь творів Едгара По всього лише як багатоликі іпостасі самого По й улюблених його жінок, двійників, чий вигадковий світ наповнював він стражданнями, намагаючись полегшити у такий спосіб тягар сумнівів і розчарувань, що обтяжували його власне життя. Палаци, сади і покої, населені цими примарами, вражають розкішним оздобленням, воно - ніби вигадлива карикатура на злиденність справжніх його мешканців і безвідрадну обстановку тих місць, куди доля закидала письменника.
Творчість письменника, хоч би як повно відбивалася в ньому його особистість, не обмежується "психологічною автобіографією". Як новеліст По всерйоз показав себе в розповіді "Рукопис, знайдений у пляшці" (1833). У традиції незвичайних морських подорожей написана розповідь "Падіння в Мальстрем" (1841) і єдина "Повість про пригоди Артура Гордона Піма" (1838). До "морських" творів належать розповіді про пригоди на суші й у повітрі: "Щоденник Джуліюса Родмена" - вигаданий опис першої подорожі через Скелясті гори Північної Америки, зробленої цивілізованими людьми (1840), "Незвичайні пригоди такого собі Ганса Пфааля"(1835), "Історія з повітряною кулею" (1844) про нібито здійснений переліт через Атлантику. Ці твори - не тільки історії про незвичайні пригоди, але й пригоди творчої фантазії, алегорії постійної драматичної подорожі в незвідане. Завдяки ретельно розробленій системі деталей досягалося враження вірогідності й матеріальності вимислу. У "Висновку" до "Ганса Пфааля" По сформулював принципи того виду літератури, що згодом назвуть науково-фантастичним.
Художній зміст таких розповідей, як "Лі-гейя" (1838), "Падіння будинку Ашерів" (1839), "Маска Червоної смерті" (1842), "Колодязь і маятник" (1842), "Чорний кіт" (1843), "Барило амонтільядо" (1846), звичайно, аж ніяк не вичерпується картинами жахів, фізичних страждань. Зображуючи різні екстремальні становища й виявляючи реакції героїв на них, письменник доторкнувся до тих ділянок людської психіки, що їх нині вивчає наука.
Перший свій виданий збірник розповідей Едгар По назвав "Розповідями гротесків і арабесок". Назва творів спрямовує читача й критика, орієнтує їх, дає їм ключ від входу у сферу, створену творчою фантазією. їх можна назвати "розповідями таємниць і жахів". Коли Едгар По писав свої розповіді, подібний жанр був а Америці дуже поширений, і він знав його особливості й кращі зразки, знав про його популярність і причину успіху в читача.
Едгар По був фактично засновником детективного жанру, дав низку класичних його зразків. "Золотий жук" за жанровими його властивостями звичайно приєднують до знаменитих детективних розповідей Едгара По - "Убивство на вулиці Морг", "Таємниця Марі Піці" і "Украдений лист", героєм яких є наскрізна фігура, детектив-аматор Ш. Огюст Дюпен, котрий допомагає розкриттю злочину. У цих розповідях з особливим ефектом виявляє себе сила логіки й аналітичного розуміння. Звичайно ці оповідання починаються з викладення факту злочину, а потім відбуваються екскурси в минуле, де й розкриваються всі обставини його здійснення, з'являються речові докази. Взагалі По широко використовує в новелах мотив недомовленості окремих деталей і епізодів, апелюючи до уяви та фантазії читача. Валерій Брюсов назвав автора цих оповідань "родоначальником усіх Габоріо і Конан-Дойлів" - усіх письменників детективного жанру.
ОСНОВНІ ТВОРИ:
"Тамерлан та інші вірші", "Аль-Аараф", "Лі-гейя", "Падіння будинку Ашерів", "Золотий жук", "Ворон", "Убивства на вулиці Морг", "Таємниця Марі Пиці", "Украдений лист", "Рукопис, знайдений в пляшці", "Падіння в Мальстрем", "Повість про пригоди Артура Гордона Піма", "Щоденник Джуліюса Род-мен. ", "Незвичайні пригоди деякого Гансу Пфааля", "Історія з повітряною кулею".
ЛІТЕРАТУРА:
Ковалев Ю. В Эдгар Аллан По: Новеллист и поэт.- Л.; Г984., 2. Герви А. Эдгар По.- М., 1987.
САНД (Sand), Жорж [псевд.; наст, имя - Аврора Д ю п є н (Dupin), no мужу Д ю д є в а н (Dudc-vant); 1. VII. 1804, Париж,- 8. VI. 1876, Ноан, деп. Эпдр] - франц. писательница. Род. в дворянской семье, воспитывалась в поместье бабушки, в Ноане (пров. Берри). Училась в англ. католич, монастыре в Париже. Рано была выдана замуж. В 1831, уехав от мужа, поселилась в Парпже. Ее университетом стала романтпч. богема, кумиром - В. Гюго. С. посещала лит. кафе, участвовала в театр, боях за нов-ую драму, носила мужской костюм и поклонялась идеалу свободной личности. Печататься начала в Париже совм. с Л. С. Ж. Сандо (роман "Роз И Бланш" - "Rose et Blanche", 1831, и др.). Ее первый самостоят, роман "Индиана" ("Indiana", 1832) был страстным выступлением в защиту прав женщины. В нем причудливая фабула сочетается с правдивым сюжетом о женщине-рабыне отца, затем мужа; экзотнч. персонажи (креолка Пун) - с реалистическими (муж Индианы Дельмар). Женскому вопросу посвящены все соч. С. первого периода. В них выведены: женщина-философ ("Лелия" - "Lelia", 1833); идеальный муж, к-рый уходит из жизни, чтобы дать свободу жене ("Жак" - "Jacques", 1834); Н. Г. Чернышевский развил эту ситуацию в романс "Что делать?", заменив подлинное самоубийство мнимым. С. считала героями времени гётепского Вертера и Обермаиа (см. ее преднсл. 1840 к одиопм. роману Э. Сенанкура). Бунтари се ранних книг свободолюбивы в духе Ж. Ж. Руссо п Дж. Г. Байрона. Вместе с тем С. отдала дань романтпч. разочарованности, многие ее герои завершают путь отрешением от жизни (Жак, Индиана, Лелия).
В 1834 С. оказалась в гуще политич. событий, стала поборницей утонич. социализма, а в 1836 сблизилась с левыми республиканцами. От семейно-бытовой темы С. обратилась к роману социальному; ее герои - рупоры нового социального строя. Устами нар. мудреца Пасьянса (из романа "Мопра" - "Mauprat", 1837), к-рый понравился А. И. Герцену (см. Собр. соч., т. 21, 1957, с. 381), проповедуются идеи "общественного до-гонора" Ж. Ж. Руссо. С. отказывается от романтпч.отвлеченности: центр, персонаж романа "Орас" ("Horace", 1841-42) - романтик-мечтатель обратился в буржуа, прячущего свою расчетливость и эгоизм под поэтичиской тогой печальника. Образ использован Герценом: "Орас"- главный: виновник бедствий, обрушившихся на Европу... Он увлек своими фразами массы..., чтоб предать их..." (там же, т. 12, 1957, стр. 336). Положительные герои

 
 

Цікаве

Загрузка...