WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Добро і зло у творчості Ч. Діккенса (на матеріалі романів „Пригоди Олівера Твіста” і „Домбі і син”) - Курсова робота

Добро і зло у творчості Ч. Діккенса (на матеріалі романів „Пригоди Олівера Твіста” і „Домбі і син”) - Курсова робота

до його вух. А якби й дійшли, то, мабуть, тільки він у світі не йняв би їм віри... Містер Домбі міркував, певне, так, що... союз із ним має бути приємний і почесний для кожної розважливої жінки. Що надія привести на світ нового компаньйона такої славетної фірми не могла не зробити честолюбства у грудях навіть найменш честолюбної особи її статі.
Що місіс Домбі підписала свій шлюбний контракт - майже необхідний додаток до пристойного становища в суспільстві, - вже й не кажучи про увічнення родинної фірми - добре знаючи, що вона з цього матиме. Що становище містера Домбі в суспільстві вона могла бачити щодня. Що за його столом місіс Домбі завжди сиділа на чільному місці й своєю люб'язністю та напрочуд аристократичними манерами підтримувала честь його дому. Mic Домбі мусила бути щаслива. Бо дітись їй було нікуди). При родах вона помирає.
Твердити, ніби від такої звістки містер Домбі - на свій, звичайно, кшталт - нітрохи не засмутився, було б просто несправедливістю. Не такий він був чоловік, щоб його можна було чимось злякати чи приголомшити, але він ясно відчував, що якби його дружина рознедужалась і померла, то йому було б дужешкода, "він жалів би за нею не менше, ніж за якоюсь тарілкою, чи шафою, або іншим необхідним хатнім пожитком, за яким щиро шкодуєш, коли втратиш. Тільки, звичайно, це був холодний, діловий, незворушний джентльменський жаль" [5;V;402].
Ціле життя він належав тільки собі і фірмі. Для нього вона була всім. Та ось настав крах. Плани містера Домбі рухнули: син помер, до Флоренс він байдужий. Невдачею закінчується другий шлюб. Пихатий містер Домбі переконаний, що за гроші можна придбати все: кохання, щастя. Та Едіт - розумна жінка. Вона зрозуміла, що їхній шлюб нагадує купівлю. Містер Домбі вибрав Едіт, щоб виставляти перед товариством. Але підкорити не зміг. Непокірна Едіт втікає від чоловіка. Фірма потерпає краху. У цьому "заслуга" управителя фірми Каркер.
Якщо суспільство йтиме шляхом містера Домбі, воно деградує як морально, так і фізично. Та Діккенс не лишає надії на кращий світ майбутнього. Він оптиміст і вірить у людей добрих, щирих, безкорисних.
Коли містер Домбі, втративши все, вирішив покінчити з життям, з'являється Флоренс, яка своєю любов'ю зігріла батька. На його зло вона відплатила добром. Цьому вчить нас автор: відповідати лише добром. Ми бачимо переродження містера Домбі. Він любить своїх онуків.
Ч. Діккенс, використовуючи прийом антитези, створив контраст між жорстокими вихователями та наївними дітьми. Автор називає місіс Піпчин "людоїдкою" [4;123], а містера Федера, бакалавра мистецтв, "людиною-шарманкою, з маленьким репертуаром" [4;126]. На фоні обмежених "шарманок" та "людоїдок" образи Поля та Флоренс виглядають "ангельськими". На прощальному балу у школі Поль сидів у "гніздечку" серед подушок, милуючись "чудовою квіткою" - Флоренс [4;179].
Роман "Домбі і син" - художньо зрілий і поліпроблематичний із складною композицією. "Зав'язкою" у проблемі батьків та дітей стала сліпа любов батька до сина (одна з багатьох сюжетних ліній), яка зруйнувала здоров'я останнього і пришвидшила його кінець.
ІІ.2. "Пригоди Олівера Твіста" - роман-повчання про життя дітей з приюту, що постійно терплять знущання над собою
У романі дитина стає учасниками злочину. Олівер Твіст робить це несвідомо. Олівер, співучасник пограбування джентльмена біля книгарні, попадає до рук поліції. Однак містер Браунлоу, постраждалий, повірив розповіді хлопця про його невинність і наказав "не давати ходу цій справі" [2,70]. Він щиро пожалів "біднятка" та попросив "не ображати його" [8,69].
Героям твору "Пригоди Олівера Твіста" пощастило, він зустрів співчутливих людей, які допомогли йому, своєю довірливістю підтримали в очах дитини впевненість у тому, що, незважаючи на його соціальний стан, йому вірять. Ч. Діккенс у "Олівері Твісті" викрив антигуманність, користолюбство установ, створених урядом для бідних. Він іронічно назвав робітній дім "раєм з цегли та вапна, де все гра та ніякої роботи" [1;22] , а містера Бамбла, який сам придумав імена сиротам, - "справжнім письменником". Народження дитини Олівера Твіста для установи означало лише те , що прихід отримав "новий тягар".
Розповідь у Діккенсовому романі ведеться легко та просто, але несподівано в канву роману вривається гротеск у його трагічному звучанні. Пригадаймо, як провів Феджін останню ніч перед стратою. Він щоразу здригається, відчуваючи, як з кожною миттю наближається фатальна хвилина розплати за вчинені злочини. Отож зло все таки покаране, добро перемогло.
Діккенс писав у передмові до роману: "Мені здавалося, що зобразити реальних членів злодійської ватаги, намалювати їх у всій їхній потворності, з усїєю мерзенністю, показати убоге їхнє життя, показати їх такими, якими вони були насправді...- означає спробувати зробитите, що необхідно і що прислужиться суспільству. І це я виконав, як міг... І тому я не приховав жодної дірки на сюртуці Плута (устами якої письменник картає англійське правосуддя, фальшиву мораль тогочасного суспільства), жодної папільйонки у скуйовдженому волоссі Ненсі " [5;2;5-7]. Діккенс зовсім не вірив у делікатність тих, котрих понад силу споглядав їх. У нього не було жодного бажання здобути прихильність у таких людей; не мав поваги до їхньої думки, схвальної чи не дуже, і не для їхньої втіхи писав.
У своєму романі Діккенс, за допомогою гротеску, змалював ганебну пристрасть англійських багатіїв до збагачення, бо це, як правило, несло за собою жорстокість і зло.
ВИСНОВКИ
Чарльза Діккенса в житті вирізняли пристрасне співчуття до життя і долі бідної людини. Впродовж усього життя він активно займався благодійництвом, був прекрасним актором, оратором, надзвичайно цікавим моралістом.
Для Діккенса характерні потяг до спокійного домашнього затишку, вміння перевтілитись у свого літературного героя, ні з чим не зрівнянна щедрість, делікатність та гордість, що ніби возвеличувались над усім, скромність і могутня воля.
Нетлінний спадок Ч. Діккенса - це нескінченно прекрасний і одухотворений світ у його романах, животворний і неповторний світ дитинства, який у той самий час є дуже не простим. У дитинстві все, що відбувається, закарбовується в памяті не подіями, а переживаннями. Для дитячого серця немає ні багатих, ні бідних, немає знатних і знаменитих, є лише люблячі і байдужі, злі і добрі. Діти безпомилково вгадують у будь-якій людині її душу і тягнуться до тої людини, в котрої чуйне серце, в котрій не згас святий вогник добра та взаєморозуміння.
Прикладом таких романів є "Пригоди Олівера Твіста" і "Домбі і син". Обидва романи про життя дітей: у першому викадку - це роман про життя дитини-сироти, а в
Loading...

 
 

Цікаве