WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Добро і зло у творчості Ч. Діккенса (на матеріалі романів „Пригоди Олівера Твіста” і „Домбі і син”) - Курсова робота

Добро і зло у творчості Ч. Діккенса (на матеріалі романів „Пригоди Олівера Твіста” і „Домбі і син”) - Курсова робота

"Пригоди Олівера Твіста"
Після "Посмертних записок Піквіккського клубу" Діккенс став одним з найулюбленіших письменників англійського простого люду. В цей час в його особистому житті відбулися значні події: він одружився з дочкою книговидавця Хогарта - Кетрін. Однак в його серці збереглися найніжніші почуття до молодшої своячки Мері. Вона померла зовсім юною від тяжкого серцевого захворювання. Палку любов до неї Діккенс проніс через усе своє життя...
Ще не були закінчені "Посмертні записки Піквіккського клубу", в Діккенс уже напружено працював водночас над двома романами, які завершив у 1839 році. Це твори "Олівер Твіст" і "Життя й пригоди Ніколаса Нікклбі".
Письменник надав своїм епічним полотнам нової соціальної тональності, бо не міг змиритися з класовими протиріччями доби, не дозволяв собі мовчати, бачачи, до яких трагічних наслідків призводить загальна пауперизація, спричинена посиленням експлуатації народних мас Англії. На сторінках "Олівера Твіста", цього "своєрідного роману виховання" розгортається історія життя знедоленого хлопчика, який залишився кругом сиротою після смерті матері. Він пройшов тяжку школу кривд у робітному домі, зазнаючи щодня голоду й холоду та моральних принижень. Утікши з "приюту", Олівер Твіст опиняється на самісінькому дні Лондона. В жахливих нетрищах столиці Великобританії, серед ватаги злодіїв і вбивць, очолюваній користолюбним розбещувачем душ Феджіном, Олівер Твіст міг стати таким же негідником, як і його "нові" друзі, коли б містер Браунлоус, з яким випадково звела хлопчака доля, не забрав його до себе і не передав родині Олівера, яка вважала, що він давно вже загинув. Виявивши, за дивним збігом обставин, заповіт, що зберігався у Феджіна, Олівер стає вельми забезпеченою людиною, навіть після того, як поділився своїм несподіваним багатством з "братом" Монсом, котрий заподіяв йому свого часу чимало зла. Отже, доброчесність торжествує, зло покаране, й повільно опускається уявна завіса, ховаючи від ока зворушеного читача авантюрну фабулу, що розігралася перед ним, як в театрі.
Олівер Твіст народився у притулку, не знаючи ні матері, ні батька. Коли йому одягли стареньку сорочку та позначили ярличком, "він одразу зайняв своє місце приходської дитини, сироти з робітнього дому, покірливого голодного бідняка, який пройде свій життєвий шлях під градом ляпасів та ударів, зневажений усіма, і "ніде не зустрічаючи співчуття" [2,16].
Безвихідь штовхає його на відчайдушний вчинок. Малюк кидає виклик правителям притулку: дітям не вистачало харчів, тому хлопець перший заговорив про це, попросивши каші. Сміливість хлопця покарано. Було наказано негайно відправити Олівера до ув'язнення, а наступного ранку до воріт закладу приклеїли об'яву, згідно з якою "будь-кому, хто побажає звільнити прихід від Олівера Твіста, пропонується нагорода у п'ять фунтів" [12,25].
Перші одинадцять розділів "Олівера Твіста",- слушно зазначає англійський прогресивний літературознавець Арнольд Кеттл, -являють собою жахливу картину житейських страхіть: "Автор вводить нас у світ страшенних злиднів і потворних взаємин, у світ жорстокості, насильства, сваволі,-страждання тут є спільною долею, а смерть сприймається як очікуваний від них порятунок... Намальована Діккенсом картина справляє воістину незабутнє... враження. Робітний дім, "ферма", де утримуються парафіальні діти, лавки трунаря "Спритний шахрай", притон Феджіна - все це назавжди лишається в пам'яті і здатне невідступно переслідувати людину..."
Письменник неодноразово твердив, що починаючи роботу над "Олівером Твістом", він перш за все мав на меті написати дещо модернізований "шахрайський роман", у якому б злодії виявилися "благородними героями". Однак буржуазна критика "Олівера Твіста" робила його далеко не звичайним "пригодницьким романом". Діккенс неодноразово підкреслював, що йому вдалося розбудити сумління суспільства, яке ніби забуло, що в країні "загального благоденства", якою вважалася вікторіанська Англія, вже немає бідняків.
В "Олівері Твісті" є прекрасні, хоч і мелодраматичні сторінки, які назавжди лишаються в пам'яті. Це насамперед розділи про перебування Олівера в "робітному домі", а такожрозділ, у якому йдеться про вбивство Сайксом за наказом Феджіна своєї коханки, повії Ненсі.
Роман - повчання "Пригоди Олівера Твіста" закінчується, як добра казка, у ній доро перемагає зло. Однак автор хоче сказати, що в житті не завжди так стається. І якщо для Олівера Твіста все закінчилось благополучно, то для багатьох таких як він дітей далеко не так: хлопчики стають бандитами, а дівчатка - найчастіше повіями. Нажаль, така дійсність, і нічого тут не зміниться.
ІІ. БОРОТЬБА ДВОХ СВІТІВ: ДОБРА І ЗЛА У ПРОЗІ ЧАРЛЬЗА ДІККЕНСА
ІІ. 1. Зло, що покаране добром, у романі "Домбі і син"
Містер Домбі, багатий лондонський бізнесмен, хазяїн торговельного дому "Домбі і син", - людина амбітна, пихата і майже ніколи не виявляє своїх емоцій. Для нього існує лише одна свята річ - процвітання його фірми. Він дивиться на людей як на засіб її розквіту. Домбі мріяв про спадкоємця і нарешті має сина.
Для містера Домбі головне -процвітання фірми. Шлюб - це надія мати спадкоємця. Народження дитини викликає у нього радість, тому що вже протягом багатьох років він чекає на появу спадкоємця, - відтепер йому буде кому залишитипо своїй смерті головну справу всього життя - фірму ,Домбі і син".
Власник фірми сконцентрував усі свої честолюбиві мрії на постаті довгожданого спадкоємця, пильно стежив за його розвитком та вихованням, не довіряв будь-кому, "хто може стати між ним і його сином, мав надмірний страх зустріти суперника, з яким доведеться ділити повагу та прив'язаність хлопчика" [5;5;405]. Дитинство шестилітнього "дивака" - вимушений перехідний етап до зрілого життя, у якому Поль стане бізнесменом. Якби меркантильна любов батька була щирою, він би задумався над почуттями та бажаннями свого "улюбленця", перейнявся його проблемами, помітив хворобливість малюка і нездатність до непосильного навчання у школі містера Блімбера. Однак цього не сталося, важкохворий Поль помирає, завдаючи цим духовного краху батькові.
Які ж погляди у містера Домбі на шлюб? 3 двадцяти років він був одружений із жінкою, котра, як дехто казав, не могла віддати йому серця, бо її щастя було в минулому, і вдовольнитися тим, що покірно й віддано слугувала подружнім обов'язкам, давши нарешті спокій своїй понівеченій душі. Хоча ці балачки найдужче зачіпали містера Домбі, навряд чи вони дійшли
Loading...

 
 

Цікаве