WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Добро і зло у творчості Ч. Діккенса (на матеріалі романів „Пригоди Олівера Твіста” і „Домбі і син”) - Курсова робота

Добро і зло у творчості Ч. Діккенса (на матеріалі романів „Пригоди Олівера Твіста” і „Домбі і син”) - Курсова робота

вміння перевтілитись у свого літературного героя, ні з чим не зрівнянна щедрість, делікатність та гордість, що ніби возвеличувались над усім, скромність і могутня воля.
Нетлінний спадок Ч. Діккенса - це нескінченно прекрасний і одухотворений світ у його романах,животворний і неповторний світ дитинства, який у той самий час є дуже не простим, ба навіть складним.
Світ дітей особливий і водночас невід'ємний від світу дорослих, дуже тендітний, що потребує постійного піклування, такий світ уперше в художній літературі було відкрито Діккенсом.
Зацікавлення письменника дитячим і юнацьким віком було зумовлене його власними ранніми переживаннями, його розумінням обездоленого дитинства і співчуття йому, розумінням того, що становище дитини відбиває становище сім'ї загалом.
"Він писав про дітей, керуючись потребою змінити й поліпшити умови їх життя, праці, освіти, виховання з надією і впевненістю, що правдивим, викривальним та натхненим словом можна всьому зарадити" [13;45].
"Нерідко очима дітей Діккенс дивиться на світ, на різні сфери соціального життя, на людей і природу, розмірковує про все це з урахуванням їх душевного стану, згорьованого та радісного, впливаючи на читача комплексом почуттів, що їх переживає герой і з якими співпереживає автор" [13;46].
У дитинстві все, що відбувається, закарбовується в памяті не подіями, а переживаннями. Для дитячого серця немає ні багатих, ні бідних, немає знатних і знаменитих, є лише люблячі і байдужі, злі і добрі. Діти безпомилково вгадують у будь-якій людині її душу і тягнуться до тої людини, в котрої чуйне серце, в котрій не згас святий вогник добра та взаєморозуміння.
Якось Чарльз Діккенс сказав такі слова:
"Там, де я впевнений в істині, я не буду хитрувати з будь-ким..." [;102] Цими словами письменник хотів розкрити нам зміст свого роману "Пригоди Олівера Твіста", бо тільки через дитяче сприйняття можна реально показати світ, знайти правду істини. Діккенс непримеренно ставився до всього, що людину принижує, сковує, нівечить уже з раннього дитинства. Дитинство має бути щасливим, та інколи воно може проходити і в робітному домі, і у в'язниці. А може бути нещасною дитина і в батьківському домі. Про все це твори Чарльза Діккенса.
І.2. Образи Поля і Флоренс - втілення добра і всепрощення з роману "Домбі і син".
У власника фірми "Домбі і син" нарешті народився спадкоємець. Сина назвали Полем. Так звали його батька і діда. Містер Домбі виріс від Сина до Домбі і майже 20 років був єдиним представником фірми. Тобто, він усе успадкував від батька, а не заробив. І мусить тепер передати своєму синові-спадкоємцеві.
"Річардс почала уявляти його собі в'язнем в окремій камері або марою, до якої не слід наближатися чи то озиватися словом" [5;5;386]. І в цьому похмурому будинку мусить проходити дитинство маленького Поля.
А ось настрій і поведінка містера Домбі під час хрестин. Автор змальовує похмуру погоду в цей день, яка цілком пасує настрою містера Домбі. "А був то сірий, наче залізо, осінній день з пронизливим" східним вітром, що цілком пасував до загального настрою в домі. Містер Домбі, стоячи у своїй бібліотеці, уособлював у власній персоні і вітер, і сірість, і весь цей осінній день хрестин. Він чекав на гостей, холодний та непривітний, як погода, і коли його погляд падав крізь шибку вікна на дерева в маленькому подвір'ї, з них осипалося брунасте й жовте листя, немов уражене хворобою".
"Він був одягнений у щільно застебнутий фрак з важкеньким золотим ланцюжком, білій краватці і риплячих черевиках" [5;5;379]. В будинку було дуже холодно. М. Домбі з презирством ставиться до людей.
Ось як він вітається з містером Чіком: "Він простяг містерові Домбі руку з таким виглядом, наче боявся, що його вдарить електричним струмом. Містер Домбі взяв її, як беруть рибу, морську водорость чи якийсь інший слизький предмет і одразу ж з підкресленою чемністю повернув назад власникові" [5;379].
Коли маленький Поль розплакався, Флоренс заспокоїла його. Але містер Домбі задоволення не виявив: "в усякому разі задоволення він не виявив, бо виявлення будь-яких почуттів було йому взагалі не властиве" [5;382].
Хрестини нагадували похорон. Різниця була лише в кольорі каретта масті коней, Під час церемонії він думав лише про свою велич:
"Упродовж цієї процедури містер Домбі лишався тим же безстороннім джентльменом, яким був завжди, і, мабуть, не без його допомоги в церкщі схолодніло настільки, що з рота вікаря бухала пара. Мабуть, для містера Домбі було б краще, якби він менше думав про свою велич і більше - про походження та значення церемонії, в якій брав таку формальну, байдужу участь. Його пиха була на диво несумісна з історією обряду" [5;386].
Вдома за столом він виголосив красномовну промову:
"Мій син, містере Джоне, - з суворою врочистістю мовив містер Домбі, - безперечно був би дуже вдячний вам за вашу люб'язність, якби міг знати, яку честь ви йому робите. Свого часу, сподіваюся, він буде гідний прихильності своїх родичів та друзів у приватному житті, а також великої відповідальності нашого становища, покладеної на нього в житті громадському" [5;386]. Атмосфера за столом була холодною.
Тим не менше життя продовжувалося, Домбі-батько мріяв про те, як син сзайме його місце. Однак не так сталось, як гадалось. Поль ріс хворою дитиною, хоча Домбі старався не помічати цього. Пройшло чимало часу, поки батько зрозумів це.
Не випадково автор змальовує холод як у будинку, так і в душі батька. З теплом пов'язане все живе на землі, а з холодом - смерть. Не можна сказати, що батько не любив сина. Любив, але як спадкоємця. "Цей юний джентльмен має здійснити призначення долі" [5;386].
Чи міг бути щасливий Поль у цьому домі? Чи любив його батько? Ні, а хлопчикові так потрібна була любов, у той час як для батька головне - це гроші. Поль розсуждає, як доросла, свідома людина. Гроші в нашому житті мають велике значення. Вони забезпечують наші матеріальні потреби. Та вони не всемогутні. Адже не змогли врятувати ні матусі Поля, ні дати здоровя йому. Головне - це життя, здоров'я, воля. Не все можна купити. Не можна купити життя, здоров'я, дружбу, кохання, прожиті роки. Людину збагачує доброта, безкорисливість, милосердя: кров для перели-вання помираючому, шкіра для пересадки обгорілому, ковток води в пустелі, матеріальна допомога бідному!
І ось нарешті містер Домбі зрозумів, що його син хворий. Він вирішив відправити його до Брайтона, на морське узбережжя. Поля виховує місіс Пічпін, лицемірна і зла жінка, яка нівечила дитячі душі. Хлопчик дуже страждає. Єдина відрада - сестра Флоренс. Тільки з нею він почуває себе щасливим. За таких умов хлопчик не зміцнів, а, навпаки, не
Loading...

 
 

Цікаве