WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Місце Гоголя в російській літературі - Курсова робота

Місце Гоголя в російській літературі - Курсова робота

благодеянием, здесь только буду истинно полезен для человечества. Неправосудие, величайшее на свете несчастие, более всего разрывало моё сердце. Я поклялся ни одной минуты короткой жизни своей не утерять, не сделав блага" .
Слід відзначити, що в цьому ж листі до дядька Гоголь зв'язує свої давні "непогасні ревнощі" до"посади в державі" зі своїми гімназичними заняттями. Він пише, прямо услід за цитованими вище визнаннями, наступне: "Два года занимался я постоянно изучением прав других народов и естественных, как основных для всех, законов; теперь занимаюсь отечественными" .
В своїх перших творчих спробах, які до нас не дійшли, Гоголь віддавав перевагу побутовим комічним сюжетам. Такою була, несумнівно, його юнацька прозаїчна повість "Дещо про Ніжин або дуракам закон не писаний", яка поєднувала в собі комічне зображення ніжинських чиновно-дворянських обивателів, до яких юний автор відчував велику зневагу. Ця повість, напевне, була початком реалістичного напрямку в творчості Гоголя. Вона передувала більш пізній та зрілій задумці письменника - "Повісті про те, як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем" .
Ще більше уваги приділяв Гоголь у гімназійні роки традиції дворянського сентименталізму, який очолювався Жуковським. Він написав тоді сентиментальну баладу "Дві рибки" і сентиментально-романтичну поему "Ганс Кюхельгартен". Вона створювалася скоріше за все в 1827 році і згодом стала першим друкованим твором починаючого письменника. "За своєю основною думкою ця поема Гоголя є оригінальним та доволі значимим твором, хоча зовні вона побудована та викладена не дуже вдало та повна запозичень з поем Пушкіна, Жуковського, Козлова та інших" .
1.2. Становлення та творчість Гоголя-романтика
Осмислюючи своє творче обдарування, Гоголь уважно придивляється до літературного життя столиці, до журналів та видань, до літературних діячів. Він поступово знайомиться с рядом письменників - з Сомоновим, Плетньовим, Жуковським, і, нарешті, в травні 1831 р. Навіть з Пушкіним.
В цих колах передували тоді інтереси до романтичної народності, в вчасності до казкових народних сюжетів. Гоголь сам приймається за створення романтичних повістей з українського народного життя. Вже на початку 1830 р. Він друкує першу з них, "Басаврюк" (він же - "Вечір напередодні Івана Купала") - в журналі Свіньїна "Вітчизняні записки".
В умовах самодержавного ладу прагнення Гоголя отримати юридичну освіту і в цій області зайнятися виконанням свого громадянського обов'язку, як і його спроба з тією ж метою викладати історію, не могли увінчатися успіхом. Справжнє задоволення він знайшов в письменницькій праці.
Вирішальну роль в такому повороті життєвого шляху Гоголя зіграв геніальний російський письменник А. С. Пушкін, що надихнув свого друга на створення двох збірок розповідей "Вечора на хуторі біля Диканьки" (1831-1832) і що згодом високо оцінив твори письменника. Самі ці збірки мали гучний успіх, зробивши ім'я Гоголя відомим в літературних кругах.
В романтичних сюжетах Гоголя відобразився розвиток народної самосвідомості, процес звільнення народу від пережитків двовірства. Насправді цей процес був, звичайно, набагато складнішим і тривалішим. Але своєрідність його віддзеркалення в "Вечорах" добре показує, наскільки для Гоголя, на відміну від Жуковського, важливі і дороги були самі люди, сам народ, а не його містичне марновірство як таке.
Комічні образи "Вечорів" лише доповнюють їх основні, романтичні образи. У своєму образному цілому "Вечора на хуторі" виражають ідеальні уявлення Гоголя про народне життя, про його старину, але не розкривають скільки-небудь помітно її типових обставин. Низовинна реальність кріпосницьких відносин української садиби і села, звичайно, суперечила б цим ідеалам, цим романтичним уявленням письменника.
Романтика Гоголя виявляється в самому ході події його повістей, особливо в тих щасливих розв'язках деяких його сюжетів, коли молодь всупереч обставинам дуже легко досягає перемоги в своєму прагненні до щастя.
Подібно тому як Пушкін в романтичний період зображав в особі черкесів і циганів "вольний", "дивний народ" поза соціальними суперечностями його життя, так само тепер свій "дивний" народ зображає і романтик Гоголь в образах українських селян. Подібно до Пушкіна, він по-своєму бореться з "неволею задушливих міст" свого часу, протиставляючи їй романтично-вольне народне життя.
Проте і в своєму романтичному змісті гоголівські "Вечора" мають безперечне пізнавальне значення. Та сторона, яка так перебільшено зображена в деяких з них, все ж таки існувала в народному житті навіть за часів кріпацтва. Не дивлячись на всі труднощі, народ не вироджувався морально, не "почив духовно навіки", він створював пісні, не тільки "подібні стогону", але і такі, в яких виражалися завзятість і розмах його життя, його прагнення на щастя і волі, - застава того, що він ще "прокинеться, сповнений сил". Прекрасним підтвердженням цьому служать українські народні пісні, такі численні, такі багаті образністю, такі повні, у більшій своїй частині сповнені оптимізму і бадьорості, глибини і широти поетичних переживань .
Цю важливу сторону народного життя і відобразив Гоголь романтично в своїх ранніх повістях, затьмаривши при цьому другорядних вигадників подібних повістей і декілька передбачивши у пресі Пушкіна з його казками. Більшою мірою це відноситься, звичайно, до повістей пізнішім по хронології своїх сюжетів, що зображують Україну другої половини XVIII ст. і початку ХІХ ст. Саме їх, поза сумнівом, і мав на увазі Пушкін, коли писав потім в першій книжці "Сучасника": "Читатели наши, конечно, помнят впечатление, произведённое над ними появлением "Вечеров на хуторе": все обрадовались этому живому описанию племени, поющего и пляшущего, этим свежим картинам малороссийской природы, этой весёлости, простодушной и вместе лукавой" .
Великий російський критик В.Г. Белінський також відзначив переважно світлу романтичну сторону "Вечорів". "Это были, - писав він, - поэтические очерки Малороссии, очерки, полные жизни и очарования. Всё, что может иметь природа прекрасного, сельская жизнь простолюдинов обольстительного, всё, что народ может иметь оригинального, типического, всё это радужными цветами блестит в этих первых поэтических грёзах г. Гоголя" .
Дві наступні збірки - "Арабески" і "Миргород" (1835) - дали підставу Белінському виявити в Гоголя прекрасний талант, незвичайний, сильний і високий, віднести його твори до найвидатніших явищ в нашій літературі, вже тоді на повний голос оголосити Гоголя поетом у високому ступені, "главою літератури, главою поетів", що ставав на місце, залишене
Loading...

 
 

Цікаве