WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Проблематика вивчення пообразного аналізу тексту в школі - Реферат

Проблематика вивчення пообразного аналізу тексту в школі - Реферат

знайти приказки і пояснити їх зміст; відділити реальне від фантастичного в зображенні якоїсь події, героя, предмета; скласти цитатний план; підготуватися до переказу близького до тексту тощо.
У творах про життя народу в минулі епохи, є факти історичного, соціального, економічного та іншого характеру, що становлять якийсь момент змісту; у таких випадках проводиться коментоване читання. Перечитуючи весь твір або окремі уривки з нього, вчитель робить відповідні пояснення. Так, наприклад, для пояснення образу Родіона Раскольникова з роману Ф.Достоєвського "Злочин і кара" вчитель має розповісти учням про філософські погляди Ніцше, які мали вплив на російського письменника, провести інтегрований урок спільно з вчителем історії, щоб краще передати учням історичні події тієї епохи, коли відбувається дія роману. Такі методи викладання допоможуть учням при аналізі образів твору [21;13].
Одним із елементів застосування пообразного аналізу художнього тексту в старших класах є навики складання плану твору. До уміння складати план творів входять такі моменти:
1) членування тексту на відносно завершені частини;
2) виділення в кожній частині головного, відділення його від другорядного:
3) виявлення основного змісту кожної частини:
4) формулювання пунктів плану в певній синтаксичній формі;
5) належне оформлення запису плану.
Складний план вимагає оволодіння такими операціями:
1) членування великих частин тексту на дрібніші (подій - на епізоди);
2) добір до них заголовків-пунктів, які детальніше розкривають зміст основного пункту [19;15].
Усіма частковими вміннями учні оволодівають поступово - спочатку простішими, потім складнішими. Участь учителя в цій роботі поступово зменшується, а самостійність учнів зростає.
Вчитель пояснює учням, що у психології характер розглядається як єдність психологічних особливостей, що проявляється у вчинках і поведінці людини. В літературознавстві термін "характер" набуває дещо іншого значення. Це - повно і всебічно змальована в художньому творі дійова особа з чітко окресленими, яскраво вираженими рисами вдачі.
Варто наголосити учням, що добре вмотивовані та індивідуалізовані образи в справжньому художньому творі розвиваються за законами своєї внутрішньої логіки, іноді навіть всупереч бажанням автора. Це доцільно пояснювати на уроках вивчення творчості О.Пушкіна та О.Толстого.
Завдання аналізу образів-персонажів у школі: посилити їх вплив на учнів; надати зразок для наслідування; возвеличити або засудити персонаж як тип людської поведінки; на прикладах літературних героїв учити школярів розбиратися в людях, уміти виявляти в їх поведінці, вчинках, ставленні до членів сім'ї, знайомих і незнайомих, до своїх обов'язків, до праці тощо.
Так, наприклад, в образі Родіона Раскольникова з роману Ф.Достоєвського "Злочин і кара" автор карає заперечення святості людської особистості і всім змістом роману показує, що будь-яка людина священна і недоторкана, і що в цьому відношенні всі люди рівні.
Уміння характеризувати образи-персонажі формується поступово. Уже в початкових класах учні усвідомлюють, що кожна з дійових осіб має притаманну їй вдачу, висловлюють про них свої оціночні судження. В 5 класі школярі здійснюють перекази з елементами характеристики, а в наступному - одержують первинне поняття про її складання і вчаться добирати потрібний матеріал з тексту. Як свідчить практика, учні під час першого читання не помічають деталей, які мають певне значення для розуміння характеру персонажа. мотивів його вчинків і поведінки, а саме:
- зовнішні вияви внутрішнього стану персонажа (через жести, міміку, інтонацію, добір слів у монологах і репліках тощо);
- пейзажні зарисовки, опис явищ, окремих предметів, які допомагають
- письменникові виразніше відтвориш почуття, переживання, настрої персонажів;
- ставлення автора до свого героя (навіть у тих випадках, коли воно висловлене безпосередньо);
- ставлення героїв один до одного.
Зважаючи на психологічні особливості сприймання художнього твору молодшими учнями, вчителі-словесники виділяють у тексті відповідні місця і проводять над ними спеціальні спостереження. Якщо така робота здійснюється систематично, то в учнів 8-9 класів виробляються навички помічати ці деталі твору, осмислювати їх значення для творення образу персонажа. Формуванню них навичок осмисленого читання сприяє також вищий рівень розвитку інтелекту і почуттєвої сфери учнів.
У старших класах програма передбачає ознайомлення школярів із деякими засобами творення образу - персонажа в художньому творі; відомості про них поповнюються в наступні роки навчання. Знання цих засобів сприяє успішній роботі при доборі матеріалу, що проводиться шляхом спостереження над текстом. Вчитель може застосовувати різні методичні розробки, щоб учні вдосконалили пообразний аналіз художнього тексту:
- перечитайте уривок (від слів ... до слів ... ), подумайте над тим, як автор ставиться до свого героя ( або персонажів один до одного);
- знайдіть у творі або його розділі портрет, пейзаж, опис явища чи окремого предмета, подумайте над тим, які почуття і настрої персонажів вони допомагають нам краще зрозуміти;
- перегляньте такий-то розділ твору, виберіть місця, де говориться про вчинки та поведінку героя, уявіть, що він пережив і передумав у зображеній тут ситуації, зробіть відповідні висновки;
- перечитайте у творі ті епізоди, в яких діє такий-то персонаж, простежте за його вчинками та поведінкою, поясніть їх мотиви; з'ясуйте, які риси характеру героя тут виявилися;
- прочитайте уривок, з'ясуйте, як різні дійові особи ставляться до одного й того жявища (події, вчинку іншого персонажа, предмета й т.д.), поясніть, чому це ставлення не однакове;
- виділіть у тексті висловлювання такого-то персонажа (монологи і репліки), з'ясуйте, як їх зміст допомагає розкрити інтереси, мрії, прагнення цього персонажа, виявіть його ставлення до різних суспільних явищ, праці, інших персонажів.
У середніх класах складається проста характеристика, а в старших -образ-персонаж розкривається в чотирьох аспектах:
1) з'ясовується соціальна сутність героїв, як представників певної епохи і певного народу;
2) виявляється художньо-естетична цінність їх як витворів мистецтва;
3) встановлюється відображення в них конкретно-історичнго і загальнолюдського, неминущого;
4) в уяві учнів дійова особа постає як жива людина, конкретна індивідуальність.
Робота над характеристикою дійових осіб мас бути спрямована і на виявлення їх художньої естетичної цінності як витворів мистецтва. Естетична сутність образу-характеру полягає головним чином у відображенні засобами художньої мови зовнішності героя, його внутрішнього світу - багатства почуттів, переживань, настроїв - в красі (чи потворності) дій і вчинків, ставленні до інших персонажів, до навколишньої дійсності. У процесі розгляду дійових осіб учні ці якості виявляють, осмислюють, оцінюють, внаслідок чого в них розвиваються відповідні естетичні почуття і смаки, формується естетичне ставлення до дійсності.
У кожному образі-характері конкретно-історичне виявляється в індивідуальній формі. Саме тому, що у мистецько-досконалих одиничних образах конкретно-історичне (історико-генетичне) тісно пов'язується із загальнолюдським, неминущим (історико-функціональним), нерідко властивим самій природі людей і взаємин між ними, читачі всіх часів, пізнаючи минуле, знаходять також співзвучні їм почуття, переживання, настрої, устремління, інтереси. Таке сприймання й осмислення творів сприяє кращому умінню учнями не лише історичного минулого, а й явищ

 
 

Цікаве

Загрузка...