WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Сутність сонетів Вільяма Шекспіра - Курсова робота

Сутність сонетів Вільяма Шекспіра - Курсова робота

зміст, безодню почуттів, думок і пристрастей.
Дотепер розглядалася зовнішня сторона сонета. Звернемося тепер до того, що складає його внутрішню форму.
Як уже сказано, у кожному сонеті розвивається лише одна тема. Оригінальність поета аж ніяк не в тому, щоб придумати її. Нерідко Шекспіра сонетна поезія, та й лірика взагалі були так багаті, що всі можливі теми одержали вираження у віршах поетів. Уже Петрарка, родоначальник поезії епохи Відродження і батько всієї нової європейської лірики, у своїх сонетах вичерпав весь запас тем, присвячених щиросердечного життя людини, особливо почуттю любові.
Кожен поет тієї епохи, який писав ліричні вірші, і зокрема сонети, знав, що вразити новизною сюжету він не може. Вихід був один: знайти нові виразні засоби, нові образи і порівняння,для того щоб усім відоме зазвучало по-новому. До цьому і прагнули поети епохи Відродження, у тому числі і Шекспір.
Ще Петрарка визначив основу внутрішньої форми сонета, його образної системи. В основі її лежало порівняння. Для кожної теми поет знаходив свій образ чи цілий ланцюг образів. Чим несподіваніше було уподібнення, тим вище воно цінувалося. Порівняння доводилося нерідко до крайньої степеня гіперболізму. Але поети не боялися перебільшень.
Безліч образів, які виникають у кожному сонеті Шекспіра, спаяні внутрішньою єдністю. Чим же воно досягається? Злитістю ідеї й образу. Італійці називали це словом "concetti", англійці "conceit", і буквальна українська відповідність цьому терміну - "концепція". Концепція ця є художньою. Сутність її в тому, що думка, почуття, настрій, усі невловимі і важко виразимі щиросердечні рухи виражаються через конкретне і наочне, і тоді виявляється, що між духовним і матеріальним світом існує нескінченна кількість аналогій. Так, думка про необхідність продовжити своє життя в потомстві поет виражає в сонеті 1, говорячи:
"Мы урожая ждем от лучших лоз,
Чтоб красота жила, не увядая.
Пусть вянут лепестки созревших роз,
Хранит их память роза молодая".
Зміст сонета складає почуття чи настрій, викликаний яким-небудь фактом. Сам факт лише глухо згадується, дається натяком, а іноді в сонеті й зовсім відсутній безпосередній привід - вірш служить вираженням настрою, який володіє поетом. Головне - у вираженні емоцій, у перебуванні слів і образів, що не тільки передадуть щиросердечний стан ліричного героя, але і заразять цим настроєм читача.
У сонетах, як і в поемах, окремі випадки є приводом для широких узагальнень, що стосується всього життя. Іноді здається, що мова йде про щось чисто особисте, скороминущий настрій, але поет неодмінно зв'язує його з чимось великим, що знаходиться поза ним. У драмах Шекспіра й особливо в його трагедіях ми зіштовхуємося з таким ж сполученням приватного і загального.
Поети Відродження, і особливо Шекспір, дуже гостро відчували протиріччя життя. Вони бачили їх і в зовнішньому світі й у душі людини. "Сонети" розкривають перед нами діалектику щиросердечних переживань, зв'язаних з почуттям любові, що виявляється не тільки джерелом найвищих радощів, але і причиною важких мук.
Коли були створені "Сонети"? Більшість дослідників вважає, що "Сонети" були написані Шекспіром між 1592 і 1598 роками. Саме ці роки є періодом найвищого розквіту сонетної поезії в англійській літературі епохи Відродження. Поштовх цьому дало опублікування в 1591 році циклу сонетів Пилипа Сидні "Астрофил і Стелла" (написані вони були раніш, близько 1580 року). З цього часу сонет став самою модною формою лірики. Поети состязались один з одним в обробці цієї важкої віршованої форми і створили велику кількість сонетних циклів. У 1592 році Семюел Деньел опублікував цикл сонетів "Делия"; у 1593 році з'явилися: "Сльози уяви" Томаса Уотсона, "Парфенофил і Парфенона" Барнеби Барнса, "Филлида" Томаса Лоджа, "Лисия" Джайлза Флетчера; у 1594 році - "Діана" Генрі Констебла, "Сонети до Селии" Вільяма Перси, "Зерцало Ідеї" Майкла Драйтена й анонімний цикл "Зефирия"; у 1595 році - знамениті "Аморетти" найбільшого поета англійського Відродження Едмунда Спенсера, "Цинтия" Ричарда Барнфилда, "Сто духовних сонетів" Барнеби Барнса, "Альцилия" невідомого автора; у 1596 році - "Фидесса" Бартоломью Гриффина і "Хлориду" Вільяма Смита; у 1597 році - "Сто християнських пристрастей" Генрі Поки, "Лаура" Роберта Тофта, "Древо любовних хитрувань" Николаса Бретона; у 1598 році - "Альба" Роберта Тофта. Після 1598 року потік сонетної поезії відразу обривається, і в наступні кілька років не виходить ні однієї книги сонетів, поки в 1609 році видавець Т.Торп не випустив у світло "Сонети" Шекспіра.
Шекспір завжди був чуйний до запитів і інтересів свого часу. Його драматургія свідчить про це з достатньою ясністю. Коли написання сонетів стало модою, Шекспір також звернувся до цієї поетичної форми.
За те, що "Сонети" були створені між 1592-1598 роками, говорить також їхня стильова близькість до інших добутків, написаним Шекспіром у ці роки. Ряд тим і мотивів "Сонетів" перегукується з деякими строфами його поем "Венера й Адоніс" (1593) і "Лукреция" (1594). Виявлено подібність між поетичними вираженнями, образами і порівняннями, що зустрічаються в "Сонетах" і в драматичних добутках, написаних Шекспіром у ці роки. Особливо наочні паралелі між "Сонетами" і окремими місцями таких п'єс, як "Два веронца", "Марні зусилля любові", "Ромео і Джульетта", що були створені Шекспіром у 1594-1595 роках.
Але хоча основна маса сонетів була написана між 1592 і 1598 роками, не виключена можливість, що окремі вірші, що ввійшли в збірник, були створені раніш, а інші - пізніше цього років.
У звичаї поетів епохи Відродження було писати сонети так, щоб вони складалися в цикли, внутрішньо зв'язані з визначеною темою і ліричним сюжетом. "Сонети" Шекспіра близькі до цього.
В основному "Сонети" складаються в ліричну повість про жагучу дружбу поета з прекрасним юнаком і не менш жагучої любові до некрасивого, але чарівній жінці.
"На радость и печаль, по воле Рока,
Два друга, две любви владеют мной:
Мужчина светлокудрый, светлоокий
И женщина, в чьих взорах мрак ночной".
Далі ми довідаємося, що друг і кохана поета зблизилися й обоє, таким чином, змінили йому. Але це не убило в ньому ні прихильності до друга, ні пристрасті до коханої.
Єдність циклу Сонетів не стільки сюжетне, скільки ідейно-емоційне. Воно визначається особистістю їхнього ліричного героя - того, від чийого імені написані всі ці вірші.
У драмі, що розгортається перед нами в "Сонетах", три персонажі: Друг, Смаглява дама і Поет. Перших двох ми бачимо очима поета. Його відношення до них перетерплює зміни, і з описів почуттів поета стосовно цим двох обличчям перед нами виникає великий і складний образ головного ліричного героя "Сонетів".
Не можна
Loading...

 
 

Цікаве