WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Тема любові і обов’язку у творчості Л. М. Толстого (На матеріалі романів “Анна Кареніна” та “Війна і мир”) - Курсова робота

Тема любові і обов’язку у творчості Л. М. Толстого (На матеріалі романів “Анна Кареніна” та “Війна і мир”) - Курсова робота

потом поправиться, - сказала княгиня Бетси.
- Даже после брака? - шутливо сказала жена посланника.
- Никогда не поздно раскаяться, - сказал дипломат английскую пословицу.
- Вот именно, - подхватила Бетси, - надо ошибиться и поправиться. Как вы об этом думаете ? - обратилась она к Анне, которая с чуть заметною твердою улыбкой на губах молча слушала этот разговор.
- Я думаю, - сказала Анна, играя снятою перчаткой, - я думаю… если сколько голов, столько умов, то и сколько сердец, столько родов любви"[15;8; 164].
Здаючись на перший погляд - світською незобов"язаністю цієї розмови в дійсності таїть в собі напружений внутрішній зміст, який поставлений на нестримано наростаючими почуттями Анни і Вронського , і подальшому розкриттям свого потаємного змісту дивним образом співпадає з міркуванням В.Г.Белінського про розум і серце в статті "Взгляд на русскую литературу 1846 года". Критик стверджує, що в основі єдності особистості лежить духовний початок. "Что составляет в человеке его высшую, его благороднейшую действительность? - Конечно, то, что мы называем его духовностию, то есть чувство, разум, воля, в которых выражается его вечная, непреходящая, необходимая сущность". "Чувство - разум - воля" - класична трихотомія в розумінні і поясненні людини філософією і психологією. Але Белінський не може не поставити перед собою питання про матеріальний субстрат цих складових духовності: в цей період критик займається не "трансцендентним я", а цілком конкретною людиною[6;11]. "Вы, конечно, очень цените в человеке чувство? - Прекрасно! - так цените же и этот кусок мяса, который трепещет в его груди, который вы называете сердцем и которого замедленное или ускоренное быение верно соответствует каждому движению вашей души"[16;9; 35-36].Ототожнення душі і серця проведено не на основі якихось відкриттів психофізіологічного типу, а природньо, таким же природнім і навіть неохідним чином, яким воно вже проведено у віковій традиції народного міроприємства, затвердивши в Біблії і в фолькльорі.
Фіксуючи любий рух почуттів, Л.Толстой в "Анні Кареніній" налаштований не тільки вперед, до результату, але й назад, до початкової точки зародження цього почуття. І саме головне: проявляється рух почуття розумом або джерело його - серце? Художньо ж важливо зафіксувати, як протікає процес раціоналізації почуттів і як думка "очувствляется". Захоплюючий точний опис цього процесу представлено в знаменитій сцені зустрічі Кареніних на вокзалі. Вся безпощадна правда відношень викрита через зображення механізму взаємопроникнення, "обмін" почуттів і думок.
Анна бачить обличчя чоловіка: "Ах, Боже мой ! отчего у него стали такие уши? Подумала она..."[]. Відчуття-сприйняття зразу переведено у форму запитання (від чого?), який настільки незвичайний і простий. Що означає "стали"? Вуха не могли фізично змінитися за час відсутності Анни. А що ж змінилось? Змінилась героїня - її сприйняття знайомого, привичного змінилось під впливом емоцій, пробудженого серця. Тут же зафіксовано: "…неприятное чувство щемило ее сердце". В миттєвому самоаналізі власних почуттів Анна дозволяє разючому її "чувству недовольства собой" пробити стіну, якби сказали психоаналітики, "катектирувати" власні настанови і повністю усвідомити, тобто дати собі звіт в природі пережитих емоцій: "...прежде она не замечала этого чувства, теперь она ясно и больно сознала его" [15;8;472].
"Анна несвідомо обманювала себе: емоція існувала незалежно від інтелекту.Але емоції, перейшовши поріг "катексиса", зарядили своєю енергією свідомість, зігравши вирішальну роль в самосвідомості власної ідентичності" [1;28]. "Емоційний зрив, серцевий рух, таким чином, не просто очищує свідомість, але ставить її при повному світлі свідомості перед моральним вибором" [6;11].
Колишня, Анна яка йшла за велінням серця, згідного з розумом, залишилася за межею "прекрасного ужаса метели" і тількт ві сні, "когда она не имела власти над своими мыслями" [6;15], залишалась тотожною собі, але вже новою, котра попробувала "ужас". Анна втратила властивість користуватисмя "внутренними весами", які колись безпомилково визначали гармонійне відношення веління почуттів і міри розумної об"єктивності їх у вчинках, в поведінці. Розум і почуття не перевищували одне одного і не диктували один одному своїх вимог.
Саме й тому немає багато моралей. Мораль одна: герої не шукають моральних виправдовувань, розуміючи, що остаточний суд у власному розумі і серці.
Емоції, які досягнули сили ефектів, пристрастей, дійсно виступають роковою силою, і серце, ототожнююче Анною з любов'ю, ніби підкоряється логіці пристрастей. Одначе серце підкоряється й другій логіці - логіці, яка властива йому спочатку як "средоточию нравственною жизни"[8;205].
Серце Анни, "нової" Анни переживає одну із найсильніших емоцій - встид. Вона не може "без мучительной боли стыда" згадати коротку сцену розмови з чоловіком перед стрибками. І саме почуття встиду заствляє червоніти. Причому червоніють і Анна, і Вронський, але мотивовано це по-різному.
Рум'янець на обличчі Вронського - це рум'янець встиду людини, яка відступила від правил. Раніше він віддавався всякій пристрасті не червоніючи, розуміючи без участі серця. Тепер воно включене в процес емоційних преживань і реакцій. Анна червоніє не від образи на себе із-за порушення "правил", а від свідомості розпаду власного я. Порушена робота власного розуму - "розуму серця".Серцева логіка розуму і серцева логіка пристрасті розділені, і це розмиває, розрушує совокупність особистості.
Власний досвід художника переконує його, по крайній мірі, в одному: зраді людини. Звернемо увагу, що й розум Вронського, і розум Анни змінюється під впливом полчуттів. Один усвідомлює своє почуття, і це почуття підштовхує пристрасть, друга усвідомленням заперечує пристрасті і в перебігу підкоряє собі і свідомість.
Це протиріччя боротьби і коректування почуттів розумом і показує Толстой. Анна кожне почуття доводить до рівня свідомості.
Причина трагедії не в любові, а в серці героїні. Ії серце переживає той рід любові, до якого воно прилаштоване, який є згубним для нього. Серце Анни Кареніної надто відкрите для пристрастей, що диформує його головну ціль: бути відкритим для добра.
І.2. Єлен Курагіна та її брат Анатоль - люди, що викликають пристрасть, а не любов
П'єр - багач і граф Безухов, одружений на найкрасивішій жінці в світі. Але чи став він від цього шлюбу щасливим? Ні.
Що стосується П'єра, то довгий час на наших очах він робив одну помилку за іншою, нерозумні і дурні вчинки: захищав революцію і Наполеона в гостинній Шерер; порушив дане князю Андрію чесне слово і поїхав до Курагіна, щоб брати участь в бурхливих пустощах з ведмедем; нащось рекомендував князеві Андрієві Бориса; піддався почуттям до Єлен та одружився з нею.
Ось, можливо, головне: захопившись Єлен, П'єр відчув, що "между ним и ею не было уже никаких преград" []. Це ж відчуває Наташа, що закохалась в Анатоля. Брат і сестра Курагіни, красиві люди, вміють викликати до себе пристрась, але не любов, тому що любов - це перш за все духовне почуття.
Анатоль Курагін, привезений
Loading...

 
 

Цікаве