WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → “Божественна комедія” Данте - Реферат

“Божественна комедія” Данте - Реферат

робить предметом поезії саме зображення пристрастей, матеріалізованих у вигляді грішників. Навіть саме пекло його наділене особистісним усвідомленням:
"Я відвожу до знедолених поселень,
Я відвожу крізь віковічний стогін,
Я відвожу до загиблих поколінь,
Був правдою мій зодчий натхненний, - говорить напис над його входом.
"Per me si va ne la citta dolente,
per me si va ne l'etterno dolore,
per me si va tra la perdutta gente" (Il Inferno, canto III).
Двома-одними-двома штрихами Данте обрисовує глибоко відмінні друг від друга образи, що відрізняються реальністю як побутовий, так і історичної, оскільки оперує поет з матеріалом, узятим з живої італійської дійсності.
Матеріалізація торкається і духовний аспект. Так, усі гріхи, карні в пеклі, спричиняють форму кари, що алегорично зображує щиросердечний стан людей, підданих даному пороку: хтиві засуджені вічно кружлятися в пекельному вихрі їхньої пристрасті; гнівливі занурені в сморідне болото, де запекло борють один з одним; тирани борсаються в киплячій крові; лихварі згинаються під вагою навішених на шиї важких гаманців; у чаклунів і віщунів голови вивернуті назад; на лицемірів надіті свинцеві мантії, позолочені зверху; зрадники і зрадники піддані різним катуванням холоду, що символізує їхнє холодне серце. Тяга до матеріалізації виявляється й у збереженні в більшості кіл незмінним тілесного вигляду грішників. Виключення, що волочуть за собою не просто втрату цілості і битійності (тобто здатності до переміщення, усвідомленню й існуванню в нехай і далекому незвичному середовищі), а втрату самого людського виду, відносяться до найбільш тяжких гріхів. Таке змішування злодіїв зі зміями в 7 колі Щілин: "Усе колишнє в одну змішалася каламуть; / И моторошний образ повільною ходою, / Ніщо і двоє, продовжував свій шлях" (пісня XXV, 76). Однак попри все те сама матеріальність їх невикорінна (нехай і в образі отрутного чи лісу суміші людського і зміїного тіл).
Однак ця реалістичність в описах різко контрастує з глибокою символістикою й алегоричністю поеми. Даний контраст збільшується в міру опускання в прірві пекла.
Спуск у пекло - це спуск у царство бездуховної матерії, що лежить багато нижче матеріальності повсякденного життя. Чим ближче в "Комедії" до Сатани, тим менш людяними стають по своїй суті грішники. Фр. Де Санктіс так пише про це: "Людський вигляд зникає: замість нього - карикатура, непристойно зіпсовані тіла... Людина і тварини початку в них перемішані, і найглибша ідея, закладена в "Злих Щілинах", складається саме в цьому перевтіленні людини у тварина і тварини в людину...".
"Сам розподіл страт, - пише И.Н. Голенищев-Кутузов, - у який самі тяжкі розміщені нижче від поверхні землі, указує на те, що Данте найбільш легкими пороками вважав ті, котрі походять від нездержливості, як хтивість, обжерливість, гнів, і самими тяжкими - обман і зрадництво. У перших ще бушують пристрасті, їм властиві людські почуття, вони знаходяться в стані вічного руху. Гнівні, занурені в Стигийское болото, ще не зовсім утратили людський вигляд. У граді Дите грішники лежать у кам'яних трунах, але повстають і пророкують майбутнє, зберігши всю пристрасність живих. Античні кентаври мучать мешканців верхніх кіл; вони перетворюються в дерева, що виливають кров, прямують під вічним вогненним дощем, але здатні думкою переноситися в минуле, розповідати про свою земну долю. У самій нижній з пекельних безодень немає ні вогню, ні руху, усі захолонуло під вітром, породженим шістьма крилами Люцифера, перетворилося в безжиттєву матерію, де мляві пробивається свідомість. Над вічною мерзлотою звучить лише голос мести, вічний, безнадійний - голос графа Уголіно..." [7, c.7].
"Ми були там, - мені страшно цих рядків, -
де тіні в надрах крижаного шару
протягають глибоко, як у склі сучок.
Одні лежать; інші вмерзнули коштуючи..." (пісня 34, 10-13).
Протиріччя між середньовічною і ренесансною світоглядною і художньою системами спостерігаються також у трактуванні призначення і функцій пекла. Навіть там людина в Данте є насамперед особистістю, зі своїм голосом, історією, думкою, долею.
У пеклі Данте тріумфує справедливість. Данте шанує вище правосуддя, яке змушує грішників мучитися в пеклі, але в той же час там панує воля волі в праві на власну оцінку, реакцію на вирок, на особисте відношення до грішників. Данте приносить у пекло власну людську індивідуальність, і саме вона перетворить середньовічний комічний стиль, прийнятий до того в описі пекельних сцен і мешканців пекла відповідно до естетичної системи середньовічної сміхової культури. У Данте комізм пекельних сцен особливого роду: поет свідомо прагнув до абсолютного комізму, що виключає всякий гумор, і відсутність у нього поблажливості і м'якості до мешканців пекла не заперечує його здатності до володіння комічним дарунком. Разюче інше. Не заміряючись на вищу справедливість, Данте зображує пекло і його мешканців, спираючи на особистий життєвий досвід і керуючись власними почуттями, навіть якщо вони йдуть врозріз з нормами середньовічної моралі. Тобто його пекло - це не алегорії, а переживання подій; а символи суть психологічні характери.
Опис Ада в Данте пронизано емоційною причетністю, спрямованої на те, щоб відчути гріховність, а не абстрактністьпекла. Тому-те кожному гріху дається фігуральне вираження.
Дивно, що Данте співпереживанням повертає людяність найстрашнішим грішникам. Здатність співчувати грішникам навіть у колі зрадників - найстрашнішого, на думку Данте, гріха - видозмінює комічний стиль навіть у самих глибинах пекла - там, де заперечливу людину комізм повинний був би, здавалося, досягти своєї абсолютності.
На відміну від середньовічних "бачень", що давали саме загальне схематичне зображення грішників, Данте конкретизує й індивідуалізує їхні образи і гріхи, доводячи до чистого реалізму. "Загробний світ не протиставляється реального життя, а продовжує її, відбиває існуючі в ній відносини. У дантевському пеклі бушують, як і на землі, політичні пристрасті", - пише С. Мокульський [12, c.158].
От приклад з'єднання ренесансних (яскраво реалістичних) і середньовічних (алегоричних) чорт в описі:
"Його очі багряні, роздутий живіт,
Жир у чорній бороді, пазуристі руки;
Він мучить душі, шкіру з м'ясом рве,
А ті під зливою виють, немов суки" (пісня VI, 16).
Сама ідея загробної кари одержує в Данте політичне фарбування. Тому, крім морально-релігійного змісту й алегорій, що зближають комедію з літературою раннього середньовіччя, багато образів і ситуації мають політичний сенс (так, дрімучий ліс - уособлення земного існування людини й одночасно символ анархії, що панує в Італії; Вергілій - земна мудрість і символ гіббелінської ідеї всесвітньої монархії; три царства загробного світу символізують земний світ, перетворений у згоді з ідеєю строгої справедливості). Усе це додає комедії світський відбиток.
Далі, сам художній метод Данте виступає сполучним мостом між естетичними системами античності і середньовіччя. Якщо в античній трагедії самі незвичайні речі відбуваються цілком природно, то в середньовічній традиції важливе місце займає надприродність, чудесність, яка відбувається. У Данте ж ще сильний середньовічний мотив мучеництва, але є відсутнім другий стовп естетичної системи середньовіччя - надприродність, чарівництво. У "Божественній комедії" Данте та ж природність надприродного, реальність нереального (реальні географія пекла і пекельний вихор, що носить закоханих), що наявні у античній трагедії. Так, він точно позначає
Loading...

 
 

Цікаве