WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература світова, Всесвітня література → Роман “Домбі і син” Чарльза Діккенса - Реферат

Роман “Домбі і син” Чарльза Діккенса - Реферат

життя, нічим не пов'язані, крім ланцюгів, що з'єднували їхні сковані руки, вони, сахаючись одне одного, з такою силою натягали ланцюг, що він врізався в тіло по кістки".
А виною всьому була пихатість, зарозумілість, що отруювали своїм смердю-чим духом усе довкола містера Домбі - явище типове для тогочасної Англії. Ця пи-ха була значно агресивнішою за егоїзм, що так налякав Діккенса на землях Нового світу. І особливо огидно було від того, що ця фальш походила не з аристократич-них кіл, а із середовища фінансово-комерційної верхівки, котра мріяла стати "но-вою імперією", що не знає ні зовнішніх, ні внутрішніх кордонів.
Буржуа , ділки, фінансові тузи і лихварі у романі Діккенса "Домбі і син" - це люди, що прагнуть необмеженої влади. Вони охоплені неймовірною пристрастю до наживи і переконані, що тільки багатство дасть їм можливість панувати. Та саме ця риса найтісніше пов'язана з тою безпідставною "гординею", яка обертає людину на фантом, наділений чаклунською силою, здатною підкорити своїй нещадній волі ти-сяч, сотень тисяч людей, як у своїй країні, так і в заморських володіннях.
Містер Домбі - втілення безмежної деспотії багатства, адже коли уважно придивитися до цього образу, ми переконаємося, що Домбі глибоко типізований характер. І тут не можна не погодитися з твердженням англійського прогресивного літературознавця Т.Джексона про внутрішню ідентичність, незважаючи на зовніш-ні відмінності родової аристократії та "аристократії" комерції і фінансів. Якщо пер-ший її різновид дегуманізуються внаслідок неймовірних лінощів і розщеності, що стало нормою його існування, то другий - якими б вульгарними не були шляхи до його матеріального достатку, також цілком втрачав людяність внаслідок "ба-гатства, що ринуло на нього".
Домбі до пори до часу почуває себе центром всесвіту: перед ним схиляються всі, чия доля залежить від нього: бухгалтери, прикажчики, посильні, навіть про-цвітаючи негоціанти нижчі рангом, які випадково зустрічаються з ним на життєво-му шляху. Так, усі вони схиляються перед ним і водночас ненавидять його. Прийде час, і Домбі, а разом з ним і читач, переконаються в тому, що його панування не безмежне.
І тут автор поринає в роздуми, дуже важливі для розкриття ідейного змісту роману. В своїх міркуваннях Діккенс значною мірою спирається на теорії філософа XVIII століття Мандевіля, автора програмної "Байки про бджіл", що лягла в основу утилітаризму Бентама й негативної соціальної доктрини манчестерської школи. Мандевіль у своїй притчі про бджіл доходить висновку, згідно яким усі скривджені й упосліджені мусять змиритися із своїм становищем, бо щастя, мовляв, доступне тільки для обраних людей. Кожна людина є "замкнутим у собі індивідуумом", а суспільство - "механічна сума" "хижаків", що прагнуть знищити один одного в життєвій боротьбі.
Полемізуючи з Мандевілем, Діккенс прагне довести, що протиприродня гординя Домбі - породження тих форм життя, що "занапащають невинних і роз-бещують цнотливих". Тому роман про Домбі й про всіх тих, на кого впала його гігантська тінь,- це художнє свідчення того, як розтлівають чисті душі взаємини, породжені панівною буржуазною олігархією.
Можна цілком погодитися з роздумами великого російського драматурга О. М. Островського про роман Діккенса "Домбі і син": "...Діккенс, розвінчуючи його в усіх його подобах, добрався і до торговельної його честі. За ідеєю - торговельна гордість - честь фірми - понад усе. Представником торговельної гордості є Домбі. Потім Кракер... Для Домбі не існує природних стосунків з людьми. Він дивиться на людей на службі... на дружину, на сина, дочку, не як людина, а як представник фірми. Цей роман розвивається і завершується "під фірмою"...
І тут Діккенс, очевидно, інтуїтивно, робить художнє відкриття, що згодом набуло розвитку у літературі критичного реалізму XX століття. Автор "Домбі і сина", можливо, вперше в історії англійської літератури, винайшов спосіб дина-мічної взаємоперехідності суб'єктивного й об'єктивного часу в межах єдиної сю-жетної колізії та закономірностей розвитку характеру в системі художніх образів. Діккенс у своєму романі застосував прийом "зміщення часу", тобто перенесення "суб'єктивного часу" героя на передній план у його співвідношенні з об'єктивним часом, оскільки сане внаслідок цього він одержав можливість значно глибше зазир-нути у внутрішній світ свого персонажу в процесі його духовної кризи. Тобто йому вдалося найповніше і водночас художньо заошадливо показати внутрішнє життя свого "героя" у його співвідношенні з об'єктивним світом.
Поштова станція, до якої мчить у кебі Кракер, розташований зовсім близько, не більше години їзди від готелю. Коні щодуху мчали по вкатаній дорозі, ніби їх, а не його переслідували гарячкові примари: нескінченний рух, одноманітнийдзвін бубонців, стукіт копит. Міста й села , коні, кучері, пагорби й долини, ліси й луки, божевільний коловорот днів та ночей гаї й болота...
Так, Кракер мчав усе далі й далі, катуючись тривожними спогадами, не помі-чаючи ні часу ні дороши, й відчуваючи, як немилосердні хвилі божевілля ось-ось захоплять, потягнуть його за собою у безодню...
Спочатку це може видатися парадоксальним, та, незважаючи на трагізм кінця Кракера, цьому персонажеві, по суті, якоюсь мірою пощастило. Адже йому вже не доведеться брати участь у надто нудотно-сентиментальному фіналі роману "Домбі і син", в якому, протискуючись через театральну мішуру вікторіанської доби, вийдуть на авансцену як переможці "абстрактні" ідеали добра, справедливості й любові.
Кракер також не чутиме, як радісно співатимуть весільні дзвони в деньодру-ження Флоренс з Уолтером Геєм. Не бачитиме він, як старенький Домбі, несподіва-но духовно "воскреслий" для нового життя, з ніжністю колисатиме свою онуку Флоренс і онука Поля.
Та скільки ще сплине часу! Через які випробування доведеться ще пройти героям твору, у якому розкривається не лише велич таланчу письменника й глиби-на його любові до людей праці, але й суперечності Діккенсової філософії, що неодноразово приводили його і приводитимуть до абстрактного "альтруїзму" й до солодкуватої розчуленості, цієї невідступної супутниці вікторіанської ери.
І не випадково М. Г. Чернишевський відзначив у своєму щоденнику в 1848 році: "Читав останню частину "Домбі" - набагато гірша від першої".
Литература
" Собрание сочинений Диккенса. Изд-во Фукса, 24 тт., перев. И. Введенского, Киев, 1890 (иллюстрировано); Павленкова, 10 тт., перев. В. Ранцева, СПб., 1892-1896; бр, Пантелеевых, 35 тт., СПб., 1896-1898; "Просвещения", 33 тт., перев. И. Введенского, СПб., 1905-1911; Сойкина (прилож. к журн. "Природа и люди"), 46 тт., перев. И.
" Анненская А., Чарльз Диккенс, СПб., 1892;
" Соловьев С., Гюго и Диккенс как проповедники гуманности и друзья детей, "Труды Педагогич. отдела Харьков. ист.-филолог. о-ва", 1896, III;
" Тернер Ч., Чарльз Диккенс, "Образование", 1898, Ї 7-8;
" Орловский С., Жизнь Диккенса, М., 1904;
" Фриче В. М., Художественная литература и капитализм, ч. 1, М., 1906;
" Кулишер И., Диккенс как криминалист, "Русск. мысль", 1912, Ї 5;
" Набоков Вл. Диккенс, Ст. в "Истории зап. литературы", т. IV, в. I, изд. "Мир", М., 1912;
" Луначарский А. В., Жизнь Чарльза Диккенса, "Киевская мысль", 1912, Ї 25;
" Гливенко И. И., Чтения по истории всеобщей литературы, изд. 2-е, Гиз, М., 1922;
" Коган П. С., Романтизм и реализм в европ. литературе XIX в., М., 1923;
" Его же, Очерки по истории зап.-европейской литературы, т. II, изд. 8-е, Гиз, М., 1928;
" Фриче В. М., Очерк развития зап.-европейской литературы, Харьков, 1927;
" Дибелиус В. Лейтмотивы у Диккенса, сб. "Проблемы лит-ой формы", изд. "Academia", Л., 1928;
" Честертон Г., Диккенс, перев. А. Зельдович, изд. "Прибой", Л., 1929;
" Цвейг Ст., Собр. сочин., т. VII, изд. "Время", М., 1929.
" Радлов Э., Диккенс в русской критике, "Начала", 1922, кн. II;
" Гроссман Л., Библиотека Достоевского, Одесса, 1919;
" Критическая оценка русских переводов дана Чуковским К. в сб. "Принципы художественного перевода", П., 1921 (2-е расширенное изд., Л., 1929) и в статье - В защиту Диккенса, в журн. "Звезда", 1929.
" Pierce G. A., The Dickens Dictionary, Boston, 1872;
" Kitton F. G., Dickensiana, a bibliography of the literature on Dickens and his writings, 1886;
Loading...

 
 

Цікаве